Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №526/3055/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/3055/25 Номер провадження 22-ц/814/1413/26Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» на додаткові рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року у справі за заявами ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Плішивецьке» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Плішивецьке» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 12.11.2025 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Плішивецьке» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря – відмовлено.

13.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Довгаль Олексія Михайловича , Рой Інни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що під час надання відзиву на позовну заяву відповідач сплатив витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Також 13.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Плішивецьке» про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що під час надання відзиву на позовну заяву відповідач сплатив витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Плішивецьке» витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

14.11.2025 до суду надійшли заяви представника позивача Батрак М.В. про зменшення витрат на правову допомогу, які мотивовані тим, що з урахуванням обставин справи витрати вказані відповідачами є завищеними. Просить зменшити витрати з 10000 грн. до 2500 грн. на користь кожного з відповідачів.

Додатковим рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Додатковим рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плішивецьке», витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Непогодившись із вказаними рішеннями їх в апеляційному порядку оскаржив позивач ТОВ «Агро-край». Скарга мотивована тим , що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт наголошує, що враховуючи, обсяг наданих послуг, заявлені судові витрати завищені. Дана справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору, більше того суд має можливість надати відповідну правову оцінку з метою захисту прав та інтересів позивача навіть за відсутності представника – адвоката в даній справі. Тому відповідач вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 5000,00 грн. не є співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, а тому просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на правову допомогу. Сума витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. в межах справи 526/3055/25 на користь кожного з відповідачів є завищеною враховуючи перелік наданих послуг адвокатом.

Скаржник вказує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Зважаючи на викладене позивач просить змінити додаткові рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року зменшивши суму витрат на правову допомогу стягнутих з ТОВ «Агро-край» на користь ТОВ «Плішивецьке» та ОСОБА_1 у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. кожному до 2 500 грн на користь кожного.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 до позову додано копії: договору про надання адвокатських послуг № б/н від 16.10.2025 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В.; додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 16.10.2025 року відповідно до якої сторони погодили, що клієнт протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі здійснює оплату вартості послуг з надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн.; акта виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 27.10.2025 року.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Плішивецьке» до позову додано копії: договору про надання адвокатських послуг № б/н від 10.10.2025 року укладеного між ТОВ «Плішивецьке» в особі директора Бондаренка О.Д. та адвокатом Рой І.В.; додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 10.10.2025 року відповідно до якої сторони погодили, що клієнт протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі здійснює оплату вартості послуг з надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн.; акта виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 24.10.2025 року.

При постановленні додаткових рішень, районний суд виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена відповідачами не є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру , у зв`язку із чим суд зменшив її до 5 000 на користь кожного.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на слідуюче.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПКУкраїни можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/140-ц.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № № 479/475/21.

Зважаючи на наведене, враховуючи характер правовідносин у цій справі, та відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агро-Край», проаналізувавши обсяг наданих послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що вартість наданих послуг у розмірі 5000 грн на користь кожного з відповідачів відповідає принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного розподілу судових витрат.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяв про стягнення витрат на правничу допомогу є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - залишити без задоволення.

Додаткові рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Плішивецьке» залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов