Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №552/3951/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3951/25 Номер провадження 22-ц/814/1319/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар: Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Ткаченко Світлани Василівни на рішення Київського районного суду міста Полтави від 30 жовтня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 27.10.2017 ОСОБА_1 уклала з позивачем АТ «Сенс Банк» (попередня назва – АТ «Альфа Банк») угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Вказував, що банк належним чином виконав свій обов`язок про надання позичальнику кредиту, а відповідач своїх зобов`язань за кредитом не виконувала, заборгованість за кредитним договором складає 177265,15 грн, з яких 129359,63 грн прострочене тіло кредиту, 47905,52 відсотки за користування.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 177265,15 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму заборгованості за договором в розмірі 177265 грн 15 коп, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правову допомогу в розмірі 14515,31 грн, всього стягнути 194202 грн 86 коп.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному поряду оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що з наданого Банком Розрахунку заборгованості за кредитом (колонка № 5) вбачається, що за період з 31.10.2017 року по 28.02.2022 року Відповідачкою знято коштів з рахунку в загальному розмірі – 206 228,15 грн. Таким чином, тіло кредиту становить - 206 228,15 грн.

З наданого Банком Розрахунку заборгованості за кредитом вбачається (колонка № 6), що фактично Відповідачкою було внесено коштів на рахунок – 215 595,99 грн отже, борг перед Банком за тілом кредиту – відсутній, оскільки Відповідач фактично внесла коштів більше ніж мала повернути Банкові. З наданого Банком Розрахунку заборгованості за кредитом та виписки по рахунку вбачається, що до загального розміру тіла кредиту, який Банк намагається стягнути включено комісію за РКО та овердрафт (несанкціанована заборгованість) і саме тому, тіло кредиту, яке намагається стягнути Банк, значно перевищує фактично отримані кошти. Суд першої інстанції помилково відхилив доводи викладені у відзиві, а саме, що Банк до тіла кредиту безпідставно включає: нараховану комісію за РКО; овердрафт (несанкціанована заборгованість).

Також скаржник зазначає, що у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний Відповідачем та Банком від 27.10.2017 року) визначено, що строк кредитування– 12 місяців, з можливістю пролонгації на новий строк, за умови дотримання Клієнтом умов Договору. З цього, судом зроблено висновок, що під час укладена договору сторони узгодили, що строк кредитування складає 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк та стягнуто відсотки за 12 місяців та з урахуванням пролонгації з 31.10.2018 року до 30.01.2025 року.

Проте ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, бо в паспорті споживчого кредиту не відбувається фіксування волі сторін договору та його змісту.

Окрім того, відповідач зауважує, що за період з 31.10.2017 року по 28.02.2022 року нею знято коштів з рахунку в загальному розмірі – 206 228,15 грн, та з наданого Банком Розрахунку заборгованості за кредитом вбачається (колонка № 6), що фактично Відповідачкою було внесено коштів на рахунок – 215595,99 грн.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 30 жовтня 2025 року , та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

У справі встановлено, що 27.10.2017 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонувала АТ «Сенс Банк» (попередня назва - АТ «Альфа-Банк») укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною) укладеного між нею та банком. Банк прийняв пропозицію та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано відповідачем

На виконання вимог укладеної між сторонами угоди, банк надав відповідачу кредит для особистих потреб у вигляді ліміту кредитної лінії (максимальна сума кредиту) – 200 000,00 грн; з визначеною процентною ставкою 26 % річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 07.02.2025 заборгованість відповідача за кредитом складає 177265,15 грн, з яких 129359,63 грн прострочене тіло кредиту, 47905,52 відсотки за користування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту та часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом підтверджені позивачем наданням до справи розрахунку заборгованості за кредитом у гривні.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що 27.10.2017 року між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 було укладено оферту на укладання угоди про обслуговування кредиту обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії .

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк затверджено рішення про зміну найменування АТ Альфа-Банк на АТ Сенс Банк.

Відповідно до умов оферти на укладання угоди про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит з фіксованою процентною ставкою 26 % річних строком на 12 місяців.

Із виписки по рахунку за договором №630768748 вбачається , що з 2022 року позивачем нараховувалась заборгованість яка фактично складалась з списаних самим позивачем коштів : розрахункове касове обслуговування основної картки, списання процентів за овердрафт, списання процентів за користування кредитом, щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків , списання плати за користування послугою смс-інформування.

Колегія суддів вваажє , що позивачем не доведено підстав для стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості на користь АТ «Сенс Банк», поза сумою 206 180,15 грн., які були фактично використані ОСОБА_1 . Оскільки, із дослідженої судом анкети-заяви від 27.10.2017 року вбачається, що вона містить лише анкетні дані ОСОБА_1 , її контактну інформацію, інші особисті відомості, але не містить в собі даних про розмір кредитних коштів , доказів про отримання відповідачем відомостей про зміну кредитного ліміту суду також не надно. Розрахунок заборгованості, на який посилається АТ «Сенс Банк», не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, який створено самим АТ «Сенс Банк», а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, про яку зазначає банк у вимогах заявленого позову.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наявні по справі докази , колегія суддів вважає , що висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 129 359,63 грн, відсотками за користування у сумі 47 905 ,52 грн. є необґрунтованими , оскільки позивачем не доведено того, що сторонами було узгоджено умови договору.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував, що фактично позивачем здійснювалося погашення заборгованості. З виписки по рахунку відповідача судом встановлено, що ОСОБА_1 було внесено на рахунок усього 215 595 ,99 грн, а використано 206 180,15 грн (без урахування коштів, які списувалися в рахунок погашення відсотків).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, а відтак, суми, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

У зв`язку із чим , колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої заборгованості у розмірі 177 265,15 грн . Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що виписка про рух коштів по рахунку відповідача є належним доказом та свідчить про отримання відповідачем кредиту , що у свою черго покладає на неї відповідальність з погашення заборгованості , яка останньою , без урахування відсотків списаних банком, фактично є погашеною, зважаючи на що позов слід залишити без задоволення.

Відповідно до п.2,ч.1,ст..374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1,ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 376, 381 - 384 ЦПК України,суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Ткаченко Світлани Василівни – задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 30 жовтня 2025 року – скасувати . Ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов