Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №532/2506/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2506/25 Номер провадження 11-кп/814/1147/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025170470000329 за апеляційною скаргою начальника Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.01.2026,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тамари Сахалінської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не одруженого. Працюючого водієм у ТОВ «Трансконтиненталь логістик», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 350 КК України на 3 роки обмеження волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки на підставі ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

14.08.2025, ОСОБА_7 , перебуваючи біля будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , до якого в цей час був доставлений його син – ОСОБА_10 , знаходячись на водійському сидінні автомобіля TOYOTA AVENSIS державний номерний знак НОМЕР_1 , після того як син учинив спробу незаконно залишити територію указаного відділення і сів до автомобіля батька, ОСОБА_7 умисно, з метою звільнення сина, достовірно знаючи, що перед ним перебуває працівник ТЦК та СП – ОСОБА_11 , який перебував у військовому однострої з шевронами, знаками розрізнення, усвідомлюючи, що останній перебуває при виконанні службових обов`язків, уступив у суперечку з ОСОБА_11 , в ході якої наніс йому своєю правою рукою не менше трьох ударів у область обличчя, чим спричинив потерпілому садна лівої пари орбітальної ділянки, ссадна на лівій щоці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 350 у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покласти відповідні обов`язки на підставі ст. 76 КК України.

Виключити кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину щодо особи, яка виконувала громадський обов`язок та кваліфікувати дії ОСОБА_7 як спричинення легких тілесних ушкоджень службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд під час розгляду кримінального провадження протиправно призначив ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі, з огляду на вік обвинуваченого, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Та вважав покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

Крім того, дії обвинувачений вчинив щодо військовослужбовця, а тому суд неправильно врахував таку кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину щодо особи, яка виконувала громадський обов`язок. Оскільки такі дії необхідно кваліфікувати як спричинення легких тілесних ушкоджень службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора, в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які поклалися у вирішенні зазначеного питання на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд першої інстанції, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував чи проти цього не заперечують учасники судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, визнав свою вину, працює водієм, на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває; думку потерпілого та прокурора щодо призначення обвинуваченому необхідної міри покарання; відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є слушними.

Так, санкція ч. 2 ст. 350 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Проте місцевий суд, не врахувавши зазначених норм кримінального закону, призначив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент ухвалення вироку місцевим судом відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, досяг пенсійного віку, покарання за ч. 2 ст. 350 КК України у виді обмеження волі строком 3 роки.

Крім того, доводи прокурора про необхідність призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання також є слушними з огляду на те, що при призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції, не в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином, вчиненим в умовах воєнного стану щодо військовослужбовця, тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, взявши до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення ОСОБА_7 можливе без направлення особи в місця обмеження чи позбавлення волі та становить середній ризик для суспільства, дані про особо обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, на обліках у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, врахувавши його вік, думку потерпілого та прокурора про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляцій від суспільства, місцевий суд правильно застосував при призначенні покарання ОСОБА_7 положення статті 75 КК України.

Таке покарання відповідатиме вимогам ст. 50 та ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, протиправні дії обвинувачений вчинив щодо військовослужбовця, місцевий суд неправильно врахував при кваліфікації дій ОСОБА_7 таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину щодо особи, яка виконувала громадський обов`язок. Оскільки такі дії необхідно кваліфікувати як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю, апеляційну скаргу прокурора у цій частині також необхідно задовольнити та виключити з мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій обвинуваченого кваліфікуючу ознаку «особі, яка виконувала громадський обов`язок».

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.01.2026, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 350 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Згідно зі ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_7 протягом іспитового строку періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи.

Виключити з мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій ОСОБА_7 кваліфікуючу ознаку «особі, яка виконувала громадський обов`язок».

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3