Окрема думка від 03 серпня 2026 р. у справі №404/4678/26 — Житомирський апеляційний суд

"04" серпня 2026 р.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1

Житомирський апеляційний суд колегією у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 постановив ухвалу від 03.08.2026 за результатами розгляду апеляційної скарги захисника – обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі № 404/4678/26, якою задоволено клопотання прокурора Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч. 3 ст. 332 КК України.

Цією ухвалою апеляційний суд (більшістю голосів від складу колегії) задовольнив апеляційну скаргу захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 , ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі № 404/4678/26 скасував у частині задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , постановив у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 відмовив, змінив раніше застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за обраним місцем проживання на строк до 01.10.2026 включно.

З указаним рішенням апеляційного суду щодо скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали щодо застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не можу погодитись з таких мотивів.

Я згоден із висновком апеляційного суду з приводу того, що зі сторони обвинуваченого ОСОБА_6 існує ризик переховуватись від правосуддя. Зміст п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України дозволяє суду ухвалити рішення про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в разі доведеності, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує прокурор. Тож з урахуванням констатації одного з числа таких ризиків запобіжний захід до ОСОБА_6 може бути застосований.

На мою думку, апеляційний суд правильно звернув увагу на необхідність дослідження питання щодо можливості застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

Водночас вважаю, що в розглядуваній ситуації до ОСОБА_6 не міг бути застосований більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки ні сторона захисту, ні сторона обвинувачення в судах не надали документів, котрі дозволяли би встановити певний зв`язок обвинуваченого із житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно (житло, в якому мешкає ОСОБА_6 ). Сторона захисту не заявляла клопотань щодо допиту в суді власницю вказаного житлового будинку (матері обвинуваченого) з приводу можливості використання належного цій особі житлового приміщення як місця утримання ОСОБА_6 у разі перебування під домашнім арештом, не надала до суду принаймні письмової згоди власниці будинку на таке використання належного їй майна (хоча захисник стверджував про надання такої згоди власницею будинку слідчому судді на стадії досудового розслідування), не надала до суду правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості (або їхніх засвідчених копій). Застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту може порушувати право власниці нерухомого майна на вільне володіння, користування, розпорядження таким майном (ст. 41 Конституції України).

Судом першої інстанції вже визначено для ОСОБА_6 розмір застави на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому вираженні становить 266240,00 грн. (як захід, що є альтернативним триманню під вартою).

Будь-якими особами, котрі заслуговували б на довіру, на час розгляду судом питання про продовження застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не були взяті зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, тож запобіжний захід у виді особистої поруки до згаданої особи не може бути застосований.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у вказаному кримінальному провадженні з огляду на серйозність висунутих обвинувачень.

На мою думку, апеляційний суд мав би врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, залишити без змін ухвалу місцевого суду щодо продовження застосування до ОСОБА_6 виняткового виду запобіжного заходу, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи до обвинуваченого не можуть бути застосовані. Тож за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд мав би апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі № 404/4678/26 – залишити без змін (в частині, що стосується прав та законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 ).

Суддя Житомирського

апеляційного суду ОСОБА_1