Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №760/15797/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/3356/26

В справі 760/15797/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І. Вступна частина

05 серпня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Солом`янський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

ІІ. Описова частина

09 червня 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (Позивач) з позовною заявою до ОСОБА_2 (Відповідач), третя особа: Солом`янський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Мотивуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що 10 січня 1995 року на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району м. Києва №29 було видано ордер серії Б №029908 на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Ордер видано на родину з п`яти осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; наймачем за ордером визначено ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04.12.2014 у справі №760/18869/14-ц ОСОБА_4 визнано такою, що втратила право користування зазначеною квартирою, а рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20.02.2016 у справі №760/16218/15-ц таким, що втратила право користування цим житловим приміщенням, визнано ОСОБА_6 .

Як зазначає Позивач, Відповідач, будучи наймачем житлового приміщення за ордером серії Б №029908 та власником особового рахунку, протягом тривалого часу, а саме понад п`ять років, фактично припинив користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання до своєї матері на територію Автономної Республіки Крим. З моменту припинення фактичного проживання Відповідач не виконує обов`язків наймача: не сплачує платежів за житлово-комунальні послуги, не бере участі в утриманні житла, не забезпечує належного стану приміщення, не підтримує побутових зв`язків з іншими зареєстрованими мешканцями, а його тривала відсутність, на думку Позивача, має системний і постійний характер та не є тимчасовою або вимушеною.

Позивач також зазначає, що йому стало відомо про прийняття Відповідачем громадянства Російської Федерації, що, на думку Позивача, підтверджує намір Відповідача залишитися на постійне проживання на тимчасово окупованій території.

З огляду на наведене Позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з Відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в справі з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника Позивача та витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання Відповідачем державного кордону України в період з 01 січня 2015 року.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Представник Позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому порядку за зареєстрованим місцем проживання, відзиву на позов не подав, про поважність причин неявки суд не повідомив. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Зі згоди Позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

10 січня 1995 року на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району м. Києва №29 видано ордер серії Б №029908 на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на родину з п`яти осіб, наймачем за яким визначено Відповідача - ОСОБА_2 .

Зареєстроване місце проживання Відповідача за вказаною адресою підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, отриманими судом 13 червня 2025 року, та довідкою про зареєстрованих осіб №388 від 26.03.2013.

На виконання ухвали суду від 07 жовтня 2025 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом №19/92406-25-Вих від 21.11.2025 надав витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 08.11.2017 по 21.11.2025.

Згідно з наданими відомостями останнім зафіксованим перетином є виїзд Відповідача 09.09.2019 через контрольний пункт в`їзду-виїзду «Каланчак» у напрямку тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим. Відомостей про подальший в`їзд Відповідача на підконтрольну Україні територію база даних не містить; у листі зазначено, що іншої інформації немає.

Таким чином, судом установлено, що Відповідач з 09.09.2019, тобто протягом більш ніж шести років поспіль, відсутній як за адресою спірної квартири, так і на підконтрольній Україні території, а його вибуття відбулося у напрямку тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, де, за поясненнями Позивача, Відповідач проживає у матері.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення.

Відповідно до статті 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Статтею 71 Житлового кодексу України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно зі статтею 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до статті 107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким закон пов`язує можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк. Такий правовий висновок є сталим у практиці Верховного Суду, зокрема викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі №404/9215/19 (провадження №61-4042св24).

Водночас у разі вирішення спору на підставі статті 107 Житлового кодексу України обставини поважності тимчасової відсутності особи в житловому приміщенні доказуванню сторонами та встановленню судом не підлягають, а значення має доведення обставини вибуття особи на постійне місце проживання в інше жиле приміщення (постанова Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №761/44727/16-ц). Основною умовою втрати права користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтею 107 Житлового кодексу України, є наявність у наймача або члена його сім`ї іншого постійного місця проживання (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №361/6668/15, провадження №61-25867св18).

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Оцінюючи встановлені обставини за наведеними критеріями, суд виходить із того, що відсутність Відповідача у спірній квартирі не має ознак тимчасової. Відповідач вибув із житлового приміщення 09.09.2019 у напрямку тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, де обрав місце свого фактичного проживання, і за понад шість років жодного разу не повернувся на підконтрольну Україні територію, що об`єктивно підтверджується витягом з бази даних Державної прикордонної служби України. Доказів учинення Відповідачу перешкод у користуванні квартирою, як і доказів того, що він у будь-який спосіб виявляв інтерес до спірного житла, ніс витрати на його утримання чи оплачував житлово-комунальні послуги, матеріали справи не містять.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався, поважності причин своєї відсутності у спірному житловому приміщенні понад встановлений законом строк не довів і взагалі не заперечив проти позову.

Разом з тим суд не бере до уваги посилання Позивача на набуття Відповідачем громадянства Російської Федерації, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано, а сама по собі належність до громадянства іншої держави не є передбаченою законом підставою для позбавлення особи права користування житлом.

Суд ураховує, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, а тому таке втручання має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві, тобто відповідати нагальній суспільній необхідності й бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

У цій справі втручання здійснюється на підставі закону - статей 71, 72, 107 Житлового кодексу України, переслідує легітимну мету захисту прав інших осіб, які фактично проживають у квартирі та несуть тягар її утримання, і є пропорційним, оскільки спірне житло не є місцем фактичного проживання Відповідача понад шість років, а сам він добровільно обрав інше місце проживання. За таких обставин ухвалення цього рішення не позбавляє Відповідача житла у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи задоволення позову, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

Питання про розподіл інших судових витрат, про орієнтовний розмір яких Позивач зазначав у позовній заяві, судом не вирішується, оскільки доказів їх понесення до закінчення судового розгляду суду не надано.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 71, 72, 107 Житлового кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Солом`янський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, 25.

Суддя: