Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №755/3531/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/3531/25

Провадження №: 2/755/10332/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.

за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат - Гафич І.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 липня 2024 року приблизно о 23 годині 58 хвилин у місті Києві по вул. Сверстюка, 52/1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та транспортного засобу «BMW 528і», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу. За твердженням позивача, відповідач, керуючи транспортним засобом, не вибрав безпечної швидкості руху, не забезпечив можливості постійного контролю за рухом транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «BMW 528і», який у подальшому здійснив зіткнення з транспортним засобом «Seat», державний номерний знак НОМЕР_3 . Також позивач зазначив, що відповідач керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року у справі №755/13420/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому транспортний засіб отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим йому завдано матеріальної шкоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217150617, позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Як зазначає позивач, 12 вересня 2024 року страховою компанією йому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 152 600,69 грн. З метою визначення розміру матеріальної шкоди позивач замовив проведення оцінки вартості матеріального збитку. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №786/07-24 від 07 серпня 2024 року: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 528і», державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу становить 369 874,09 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 157 788,19 грн. Позивач вказує, що різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу та вартістю ремонту з урахуванням зносу становить: 369 874,09 грн - 157 788,19 грн = 212 085,90 грн. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 212 085,90 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, посилаючись на те, що пошкодження належного йому автомобіля спричинило душевні переживання, порушення звичайного способу життя та необхідність вчинення додаткових дій для відновлення порушених прав. Також позивач просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.03.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, якою роз`яснено процесуальні права сторін подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі не було отримано, а конверт повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 липня 2024 року приблизно о 23 годині 58 хвилин у місті Києві по вул. Сверстюка, 52/1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та транспортного засобу «BMW 528і», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль BMW 528і, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц зазначено, що у випадку недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому відповідну різницю. Також Верховний Суд вказав, що участь у ДТП та пошкодження власного майна можуть негативно впливати на моральний стан потерпілої особи та спричиняти душевні страждання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року у справі №755/13420/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначена постанова набрала законної сили, а тому обставини щодо факту вчинення відповідачем порушення Правил дорожнього руху та наявності його вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На момент ДТП, відповідач був забезпечений за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ «СК «УСГ» поліс ОСЦПВВНТЗ №217150617.

На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачем надано звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №786/07-24 від 07 серпня 2024 року.

Згідно із зазначеним звітом, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW 528і», державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу деталей становить 369 874,09 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 157 788,19 грн.

Суд бере до уваги, що страховою компанією ПАТ «СК «УСГ» позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 152 600,69 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою про рух коштів по картці від 05.02.2025 року.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, а позивачу страховиком виплачено страхове відшкодування. Разом із тим, виплата страхового відшкодування не покрила повний розмір завданої шкоди, що підтверджується матеріалами справи та звітом про оцінку вартості матеріального збитку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначила, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Водночас після здійснення страхової виплати деліктне зобов`язання не припиняється, а особа, яка завдала шкоди, відповідно до статті 1194 ЦК України зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у разі її недостатності для повного відшкодування шкоди.

Суд враховує, що положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають межі відповідальності страховика, однак не звільняють особу, яка завдала шкоди, від обов`язку відшкодувати збитки в повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц зазначив, що у випадку недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди саме особа, яка завдала шкоди, відповідно до статті 1194 ЦК України повинна відшкодувати потерпілому відповідну різницю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт завдання йому матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а також розмір шкоди.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 212 085,90 грн, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу та вартістю такого ремонту, визначеною з урахуванням фізичного зносу, яка не відшкодовується страховиком.

Щодо моральної шкоди

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Судом враховується, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що спричинило необхідність відновлення порушених прав, звернення до страхової компанії, проведення оцінки пошкоджень та вжиття інших заходів для отримання відшкодування.

З урахуванням характеру правопорушення, ступеня вини відповідача, наслідків дорожньо-транспортної пригоди, вимог розумності та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн є співмірним та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування витрат, пов`язаних зі збиранням доказів, а саме витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 4 500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення розміру завданої матеріальної шкоди позивачем було замовлено проведення оцінки вартості матеріального збитку, яка використана як доказ у даній справі. Факт понесення відповідних витрат підтверджується платіжною інструкцією № 1В67-ММ0М-РХ68-90Р3 від 02 серпня 2024 року.

Витрати на проведення оцінки були необхідними для визначення розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди та використані позивачем як доказ у справі, а тому є витратами, пов`язаними з розглядом справи, які відповідно до статей 133, 141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивачем при поданні позовної заяви зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн, однак доказів фактичного понесення таких витрат (договору про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт, платіжних документів тощо) до закінчення розгляду справи суду не надано.

За таких обставин підстави для вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на час ухвалення рішення відсутні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 82, 89, 133, 137, 141, 178, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 212 085 (двісті дванадцять тисяч вісімдесят п`ять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі збиранням доказів (проведенням оцінки вартості матеріального збитку), у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя :