Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №485/851/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

іменем України

05 серпня 2026 року м. Снігурівка

справа № 485/851/26

провадження №1-кп/485/136/26

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у м.Снігурівка Миколаївської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №62024150010000483 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Любоіванівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді рульового-моториста відділення десантно-висаджувальних засобів інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України (далі – КК),

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

18.01.2024 близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді рульового-моториста відділення десантно-висаджувальних засобів інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , на порушення вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби, в умовах воєнного стану, не з`явився вчасно на службу без поважних причин з відпустки до пункту тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза її межами тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не з`явився на службу до 07 год. 40 хв. 20.03.2026.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення та надав показання про те, що з 2023 року проходив військову службу. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, в Кринках Херсонської області. Перевозив бійців узимку та отримав обмороження кінцівок, захворів на гайморит. Після цього, через стан його здоров`я була домовленість, що він буде інструктором. Разом з тим його не призначили інструктором. Він був у відпустці та через стан здоров`я не повернувся до місця дислокації ВЧ. На той час підрозділ знаходився в м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області. Він не бажає далі проходити військову службу.

Крім визнання вини ОСОБА_3 вчинення останнім кримінального правопорушення, підтверджується матеріалами службового розслідування, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_3 не повернувся з відпустки до місця тимчасового розташування підрозділу в м.Снігурівка Миколаївської області, 18.01.2024. Відповідно до наказу №8 від 08.01.2024 щорічна відпустка ОСОБА_3 була надана строком на 10 діб з 08 по 17 січня 2024 року.

Вказані докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлені.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися під час судового розгляду, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зокрема, згідно ч.1 ст. 65 КК України, п.п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами покарання» вбачається, що суд призначає покарання у межах, установлених санкцією статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).

В Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, при цьому оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов`язком кожного громадянина.

З інформаційного листа ККНП «ЮМБЛ» від 06.07.2026 вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. З приводу обмороження нижніх кінцівок та захворювання гайморитом у період з 01.01.2024 по теперішній час до КНП «ЮМБЛ» не звертався.

За місцем служби ОСОБА_3 характеризується задовільно.

З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , а також того, що він є раніше не судимим, приймав участь у бойових діях, його стану здоров`я, відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе лише у виді позбавлення волі, але в нижній межі санкції відповідної статті. Водночас, з урахуванням встановлених обставин, відомостей про особу обвинуваченого суд не вбачає підстав для застосування положень як ст. 69 КК, так і ст. 75 КК, оскільки його виправлення неможливе без застосування реального покарання. Суд дійшов висновку, що призначення покарання у виді позбавлення волі у нижній межі санкції буде необхідним, достатнім та дієвим заходом для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №337/3654/16-к, від 28.05.2020 у справі №753/13972/17 та від 06.08.2020 у справі №759/13520/18).

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку

Суд встановив, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні був затриманий 20.03.2026, що підтверджується відповідним протоколом, та досі перебуває під вартою, оскільки ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м.Миколаєва від 20.03.2026 щодо нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжувався у встановленому законом порядку та спливає 30.08.2026.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, з метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, строк його тримання під вартою має бути продовжений до набранням вироком законної сили.

У силу вимог ч. 5 ст. 72 КК попереднє ув`язнення з 20.03.2026 до набрання вироком законної сили має бути зараховане у строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі з розрахунку день за день.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались та процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.369 - 371,373 - 375, ч. 15 ст.615 КПК, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 20.03.2026, зарахувавши йому таким чином згідно ч. 5 ст. 72 КК строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі, виходячи з розрахунку день за день.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Миколаївським апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1