Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №136/1617/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1617/26

провадження №3/136/487/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника СВГ відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, ФОП, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності

за ч.1 ст. 156, ч.1 ст. 164 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшли вищевказані матеріали про адміністративні правопорушення.

Із протоколу серія ВБА №149223 встановлено, що 09.07.2026 о 17:25 год., по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці ФОП « ОСОБА_1 » здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами торгової марки « Бонд» 2 шт., «Кент» 1 шт., «Комплімент» 3 шт., «Прима» 1 шт. без марок акцизного податку, загальною вартістю 485 грн., чим порушив правила торгівлі.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Із протоколу серія ВБА №149224 встановлено, що 09.07.2026 о 17:25 год., по АДРЕСА_1 в магазині зареєстрованому на ФОП « ОСОБА_1 », гр. ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з реалізації тютюнових виробів без одержання ліцензії на проведення даного виду господарської діяльності, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до положень ст.36 КУпАП, оскільки особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), суд вважає за необхідне об`єднати справи в одне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не визнав, за обставин вказаних у протоколах, вказавши, що реалізацією товарів у вигляді тютюнових виробів він не здійснює, наявні у магазині цигарки ним було придбано для власного споживання та осіб, які надають йому допомогу у період жнив по збиранню врожаю на належній йому земельній ділянці та їх обсяг незначний. У момент коли було зафіксоване правопорушення працівниками поліції, він не перебував на робочому місці, а була його дружина. Коли він помітив службовий транспортний засіб працівників поліції, то зайшов до магазину, де побачив незнайому жінку та працівники поліції, які складати матеріали. Зі слів дружини, остання повідомила, що її знайома прийшла до магазину та попросила дати цигарок, оскільки вони із чоловіками відпочивають на березі, а цигарки закінчились, на що дружина віддала його цигарки, будь-яких грошових коштів не брала.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, дійшов висновку про таке.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.156 КУпАП та ч.1 ст.164 КУпАП.

На підтвердження його вини у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень надано протоколи про адміністративні правопорушення, суть яких викладено вище; рапорт від 09.07.2026, відповідно до якого за заявою ОСОБА_2 було зафіксоване повідомлення, що в с. Славна по вул. Соборна, 10 здійснюється продаж цигарок; письмові пояснення ОСОБА_3 , яка повідомила, що придбала дві пачки цигарок за ціною 95,00 грн.; письмові пояснення ОСОБА_1 , який вказав, що виявлені у магазині цигарки належать йому, придбані для власного вживання, перебували у магазині, де саме він здійснює свою діяльність; Квитанція № 15 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених стороною обвинувачення під час здійснення адміністративного правопорушення від 09.07.2026; диск із відеозаписом із нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано, що працівники поліції зайшли до приміщення магазину, де за прилавком стоїть жінка та з іншого боку також жінка, які не представились. Працівник поліції бере з прилавку цигарки тоді як жінка, що стоїть зі сторони можливого покупця вказує на те, що це її цигарки, після чого починають оформляти матеріали та приходить особа, який відрекомендувався власником магазину ОСОБА_1 .

Приписами ч.1 ст.156 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Відповідно до п. п. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами постачання партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого вжитку і надання пов`язаних з цим послуг.

Таким чином роздрібна та оптова торгівля є різновидом господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.55 ГК України, суб`єктами господарювання є: господарські організації-юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, виходячи з аналізу зазначених положень законодавства, суб`єктами відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП є уповноважені особи юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність, фізичні особи - підприємці та їх уповноважені особи.

Ч.1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Зазначена норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП (в частині здійснення господарської діяльності без ліцензії та дозвільних документів) може бути лише суб`єкт господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.55 Господарського Кодексу України суб`єктами господарювання є: господарські організації юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР, оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП за наведених обставин настає лише в разі доведення систематичної діяльності суб`єкта господарювання, направленої на отримання доходу, зокрема, на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, яка потребує ліцензування.

При цьому, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів.

Підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони, що становить склад адміністративного проступку.

У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів в справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Особою, що склала матеріали про адміністративне правопорушення не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 являється Фізичною-особою підприємцем, утім в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначених обставин не заперечував, повідомив, що працівники поліції не вимагали у нього таких документів, що, на його думку, ставить під сумнів їх добросовісність, оскільки за їх відсутності йому висунуто обвинувачення.

Аналізуючи зібрані у справі докази, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що саме ОСОБА_1 здійснював реалізацію тютюнових виробів, оскільки відповідно до переглянутого відеозапису у магазині перебувала жінка, що підтверджено й показами ОСОБА_1 , іншого не встановлено.

Також необхідно зазначити, що рапорт працівника поліції, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, оскільки Рапорт є внутрішнім документом, складеним працівником поліції та сам по собі не є незалежним об`єктивним доказом вчинення особою правопорушення.

Вказана позиція відповідає усталеній судовій практиці висловленій Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року в рамках справи № 524/5741/16-а, адміністративне провадження N К/9901/33786/18).

Надаючи оцінку квитанції про отримання речових доказів на зберігання, суд вважає, що вона не містять обставин, які підлягають доказуванню у даній справі, оскільки не свідчить про реалізацію товарів у вигляді тютюнових виробів без ліцензії акцизного збору, здійснення господарської діяльності без відповідної ліцензії на продаж тютюнових виробів.

Крім того, ч.1 ст.156 та ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачають накладення штрафу разом з конфіскацією грошей, одержаних внаслідок вчинення цих адміністративних правопорушень, проте в матеріалах справи відсутні дані про грошові кошти, отримані від реалізації, не зафіксовано вказані обставини на відеозаписі.

У протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами без ліцензії акцизного збору та господарську діяльність без відповідної ліцензії, однак не вказано а ні осіб, яким реалізовано товар, за якою ціною, чи існувала регулярність таких послуг, додано письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , тоді як повідомлення про вчинення правопорушення надійшло від «НОСЮК», а на відеозаписі особа яка перебувала біля прилавку не була встановлена, відтак такі письмові пояснення суд ставить під сумнів.

Таким чином належних та допустимих доказів на підтвердження факту роздрібної або оптової торгівлі тютюновими виробами, без марок акцизного податку чи провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

При цьому, у порушення вимог ст.256 КУпАП, особою, що склала протоколи стосовно ОСОБА_1 у протоколах не зазначено ознак суті адміністративного правопорушення із посиланням на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Надаючи оцінку протоколам про адміністративні правопорушення, як доказам винуватості особи, суд вважає, що вони як юридичний документ, що містять дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших допустимих доказів щодо обставин правопорушення та обставин, які було встановлено в ході судового розгляду судом, самі по собі є недостатніми для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.156, ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.ЗЗ рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.

Наведене, в свою чергу означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначалося вище, юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № Я (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням наведеного, при розгляді даної справи слід виходити з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності та брати до уваги, що відсутність належних доказів, які повинні покладатися в основу доказування винуватості особи, має тлумачитися на її користь.

Ураховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до переконливого висновку, що висунуте особою, яка склала матеріали про адміністративні правопорушення звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.156 КУпАП та ч. 1 ст. 164 КУпАП є недоведеним.

В силу вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Що стосується вилучених тютюнових виробів, то суд зазначає наступне.

В статті 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» зазначено, що у цьому Законі до неякісної та небезпечної продукції відноситься: продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.

Статтею 18 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» визначено порядок, умови та правила переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції. Загальні вимоги щодо порядку, умов та правил переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови та правила переробки, утилізації, знищення або подальшого використання конкретних видів вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції розробляються та затверджуються спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Відповідно до ст.265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Отже, вилучені 7 пачок цигарок відноситься до небезпечної продукції, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції, а тому вони підлягають знищенню.

Керуючись ст. 1, 7, 36, 156 ч.1, 164, ч.1, 245, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження матеріали справ стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 156 КУпАП (№136/1617/26), ч.1 ст. 164 КУпАП (№136/1619/26), - присвоївши справі єдиний унікальний №136/1617/26.

Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 156, ч.1 ст. 164 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Вилучені в ОСОБА_1 тютюнові вироби торгової марки «Бонд» 2 шт., «Кент» 1 шт., «Комплімент» 3 шт., «Прима» 1 шт. без марок акцизного податку, загальною вартістю 485 грн., що відповідно до квитанції №15 передані на зберігання до ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, в рамках оформлення матеріалів (протокол серія ВАД №154519), - знищити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Суддя С. В. Шпортун