Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №466/6302/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа №466/6302/26

Провадження №3/466/2069/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Львова Федорів О.П., дослідивши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка працює фахівцем експертного відділу Торгового центру «Епіцентр», проживає за адресою: АДРЕСА_1

за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 27 травня 2026 року о 07:40 год у місті Львові вул. Миколайчука, 28, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої причетні, не повідомивши про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила підпункти «а» та «д» пункту 2.10 Правил дорожнього руху, згідно з яким у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.

У судовому засіданні 28 липня 2026 року ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Пояснила, що проїжджаючи 27 травня 2026 року о 07:40 год у місті Львові вул. Миколайчука, 28, здійснила зіткнення з припаркованим бусом, за що була притягнута до відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після зіткнення вона вийшла з автомобіля, намагалась знайти водія щоб запропонувати йому скласти європротокол, адже не бажала завантажувати роботою працівників поліції. При цьому залишила записку водію буса на лобовому склі та поїхала на роботу. Після обіду їй подзвонила особа, яка представилась власником буса, та вона під`їхала на місце ДТП. У подальшому з`ясувалось, що водій буса не має полісу страхування і запропонував їй оплатити технічні пошкодження готівкою, від чого вона відмовилась. Тоді були викликані працівники поліції, які оформили протокол за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначила, що після ДТП не переміщувала свого авто та приїхала одразу, отримавши дзвінок від власника буса.

Подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю у її діях адміністративного правопорушення, адже прямого умислу на вчинення правопорушення не було.

За клопотанням ОСОБА_1 у судовому засіданні у присутності ОСОБА_1 04 серпня 2026 року як свідок був допитаний інспектор ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції у Львівській області ОСОБА_2 .

Свідок надав показання про те, що він 30 червня 2026 року склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРТ №706739 відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сама подія відбулась 27 травня 2026 року, однак працівники поліції, які виїхали на виклик потерпілого, не склали протокол за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначив, що у зв`язку з тим, що потерпілий подав скаргу на дії працівників поліції, у яких підозрював ознаки корупційної складової через нескладення протоколу за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , у нього на виконанні перебували відповідні матеріли. Задля перевірки правильності дій поліцейських та встановлення обставин події, він переглядав відео з бодікамер працівників, які виїжджали на виклик, та установив, що, приїхавши на місце ДТП, працівники поліції не виявили там ОСОБА_1 . Там був лише потерпілий, який і викликав поліцію. У процесі оформлення матеріалів уже під`їхала на місце сама ОСОБА_1 . Крім того, він особисто робив запити щодо того, хто звертався на лінію 102 для виклику працівників поліції, та установив, що ОСОБА_1 цього не робила. Чому працівники поліції не склали одразу протоколу за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення йому не відомо. На даний час відбувається службове розслідування та вирішується питання про притягнення працівників поліції, які виїжджали на виклик, до дисциплінарної відповідальності. Після того, як він з`ясував обставини, викликав ОСОБА_1 для отримання пояснень і у цей же день склав протокол про адміністративне правопорушення.

Після допиту свідка ОСОБА_1 підтвердила, що дійсно вона під`їхала на місце ДТП після працівників поліції. Просила врахувати, що працівники самі пропонували учасникам ДТП узгодити питання між собою та, оскільки досягти домовленості не вдалось, склали протокол щодо неї за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та кілька протоколів щодо потерпілого – за порушення правил паркування і відсутність полісу страхування.

Згідно з вимогами статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Адміністративна відповідальність, передбачена ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Установлено, що постановою судді Шевченківського районного суду міста Львова від 30 червня 2026 року у справі №466/5000/26 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Постанова набрала законної сили.

Згідно з цією постановою ОСОБА_1 27 травня 2026 року о 07 год. 40 хв. у м. Львові на вул. І. Миколайчука, 28, керуючи автомобілем марки «Hyundai I10», державний номерний знак « НОМЕР_2 », не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості руху та здійснила наїзд на припаркований транспортний засіб «Fiat Ducato», державний номерний знак « НОМЕР_3 ». Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.3.б., п.12.1 ПДР України, чим скоїла правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд ураховує вимоги підпунктів «а» та «д» пункту 2.10 Правил дорожнього руху, згідно з якими, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди та повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.

Крім того, пунктом 2.11 Правил дорожнього руху передбачено, що якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею. Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявились причетними до дорожньо-транспортної пригоди. У разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, Правила дорожнього руху чітко визначають порядок дій водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.. Залишення місця пригоди допускається виключно: після прибуття поліцейських; після складення схеми пригоди з іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди та поставивши підписи під нею; або після складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро.

ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху не виконала. При цьому зазначені обставини підтверджуються також власними поясненнями ОСОБА_1 , яка не заперечувала, що після зіткнення поїхала з місця дорожньо-транспортної пригоди на роботу, а повернулася лише після телефонного дзвінка власника пошкодженого автомобіля, причому вже після прибуття працівників поліції.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення суддя відхиляє. Сам по собі факт відсутності наміру уникнути відповідальності не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. Відповідальність за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за умови, що особа, усвідомлюючи факт дорожньо-транспортної пригоди, всупереч вимогам Правил дорожнього руху залишила її місце до виконання покладених на неї обов`язків.

При цьому, факт залишення записки власнику пошкодженого транспортного засобу не є виконанням обов`язків, передбачених пунктом 2.10 Правил дорожнього руху, та не надає водієві права залишити місце дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання ОСОБА_1 на намір оформити повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) не спростовує наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки такий порядок можливий лише за наявності всіх умов, визначених пунктом 2.11 Правил дорожнього руху, а також після досягнення взаємної згоди між обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди. Як встановлено суддею, на момент залишення місця пригоди інший учасник дорожньо-транспортної пригоди був відсутній, будь-якої домовленості між учасниками не існувало, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не складалося.

Отже, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , провівши допит свідка, дослідивши матеріали справи, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки вона, будучи водієм транспортного засобу, залишила на порушення встановлених правил місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої причетна.

Вказане доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №706739 від 30 червня 2026 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, рапортом, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , постановою судді Шевченківського районного суду міста Львова від 30 червня 2026 року у справі №466/5000/26. Сукупність наведених доказів є взаємопов`язаною, узгоджується між собою, не містить істотних суперечностей та є достатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При призначенні адміністративного стягнення враховую особу порушниці, обставини вчинення адміністративного правопорушення. Обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні. Тому висновую, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції статті, передбаченої ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір»суддя

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати щодо неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн (три тисячі чотириста) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. в дохід держави.

Роз`яснитиОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.П. Федорів