Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №705/5095/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5095/26

1-кп/705/993/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілий не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань кримінальне провадження № 12026250320000742 від 18.06.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богдан, Рахівського району, Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, який призваний за мобілізацією, перебуває на посаді стрільця 2 відділення 2 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження.

23.07.2026 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області від прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026250320000742 від 18.06.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 визначено головуючого суддю Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 23.07.2026 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою суду від 28.07.2026 у цьому кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності

України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан на території України продовжувався відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України, тобто воєнний стан розпочався та діє на всій території України по цей час.

09.07.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням стану здоров`я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХI від 21.10.1993 підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу, здійснено призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого її проходження до військової частини НОМЕР_1 , де останнього на підставі наказу командира військової частини призначено на посаду стрільця 2 відділення 2 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , військове звання «солдат».

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону У країни «Про військовий обов?язок і військову службу» №2232-ХII від 25.03.1992, з моменту призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і у подальшому почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Однак, 18.06.2026 близько 08 години 15 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території автовокзалу за адресою: вул. Київська, 1, м. Умань, Черкаської області, сидів на лавці біля платформи № 7 разом з ОСОБА_5 після спільного вживання алкогольних напоїв. Після того як ОСОБА_5 заснув, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, переконавшись, що потерпілий ОСОБА_5 спить, а за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 дістав із кишені штанів ОСОБА_5 гаманець, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень, якими фактично заволодів, а гаманець поклав до одягу потерпілого.

Надалі дії ОСОБА_4 були помічені працівником автовокзалу, який вилучив у нього викрадені грошові кошти та повідомив про даний факт до правоохоронних органів, чим вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

ІІІ. Позиція сторін судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив зазначене кримінально каране діяння.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі та просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, цивільного позову не заявляв.

IV. Положення закону, яким керувався суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Судом враховується й те, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 66 КК України пом`якшуючими обставинами, зокрема є щире каяття обвинуваченого, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

V. Висновки та мотиви суду.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець,в силу ст. 89 КК України раніше не судимий; за місцем проживання, згідно характеристики № 88/09.7.03б від 18.06.2026, наданої старостою Малосевастянівського старостинського округу Христинівської МТГ ОСОБА_7 , заяв та скарг на ОСОБА_4 не надходило.

Як встановлено з вимоги УІАП ГУНП В Закарпатській області відносно ОСОБА_4 26.07.2022 р. направлено до суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 263 КК України, та 22.05.2023 року направлено до суду обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким (ч. 4 ст. 185 КК України);

- особу винного, який є військовослужбовцем, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується умовно позитивно, має постійне місце проживання та місце реєстрації, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України пом`якшуючих обставин судом не встановлено, оскільки пояснення засудженого не дають суду в повній мірі переконатися в тому, що він надає належну оцінку вчиненому ним діянню, усвідомлює його суспільну небезпечність та протиправний характер і в майбутньому беззаперечно утримується від злочинних дій і вестиме законослухняний спосіб життя. Покази обвинуваченого про те, що він не пам`ятає деякі деталі вчиненого, свідчать про спробу уникнути від надання належної оцінки вчиненому, в першу чергу самим обвинуваченим, що виключає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд не знаходить підстав для застосування при призначенні обвинуваченому покарання положень ст. 75 КК України.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час та після вчинення злочинних дій, відношення обвинуваченого до вчиненого.

Також суд враховує особу засудженого та обставини, встановлені під час дослідження документів, які характеризують обвинуваченого.

Судом ураховується, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, вчинене під час дії запровадженого в країні режиму воєнного стану і дана обставина у цьому випадку напряму вплинула на кваліфікацію діяння.

Отже, враховуючи вищевикладене, особу засудженого, матеріали справи, які його характеризують, відсутність щирого каяття суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 26.06.2026 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення та обраний вид покарання, суд вважає за необхідне запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 26.06.2026 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді триманні під вартою, застосований до ОСОБА_4 відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області, залишити без змін до набранням вироком законної сили.

Речові докази:

- мобільний телефон білого кольору марки «IPhone 11», з абонентським номером НОМЕР_3 , який передано свідку ОСОБА_8 під зберігальну розписку - залишити останньому за належністю;

- вилучені 18.06.2026 року предмети, а саме: грошові кошти у виді купюр номіналами 1000 грн. - 10 штук та 500 грн - 5 штук, загальною сумою 12500 гривень, що поміщено до сейф-пакету НПУ CRI1180682, які передано потерпілому ОСОБА_5 під зберігальну розписку - залишити останньому за належністю;

- відеозапис «2026-06-18 at 12.53.27» який зберігається на карті пам?яті microCARD об`ємом 32 GB що є додатком до протоколу огляду від 18.06.2026 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- відеозаписи «IPCamera10 misto1 misto1_20260618074858_20260618075703 22251581»тa«IPCamera10 misto1 misto1 20260618075703_20260618081958_22279746» які зберігаються на карті пам?яті microCARD об?ємом 32 GB, що є додатком до протоколу огляду від 19.06.2026 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1