Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №711/6915/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/6915/26

Номер провадження 3/711/1689/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що 27.05.2026 о 17.28 год. в м.Черкаси по вул. Івана Мазепи, кооператив «Машинобудівельник» 82, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ «Калина» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на паркан. При ДТП паркан та автомобіль отримали механічні пошкодження з матеріалами збитками. Після ДТП ОСОБА_1 залишив місце пригоди, приймалися заходи до його розшуку.

Особа стосовно якої складені протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив, свою причетність до адміністративних правопорушень зазначених в протоколах. Пояснив, що лише після дзвінка батька він дізнався щодо можливої причетності до ДТП автомобіля, яким він керує та пошкодження паркану. Він повідомив батькові, що не причетний до даної події, проте останній сказав вирішити дане питання буд-яким чином, оскільки на автомобіль можуть накласти арешт. Саме з метою врегулювання конфлікту та відшкодування шкоди він приїжджав до ОСОБА_2 . В ході їх спілкування, остання повідомила йому, що він вже четвертий хто пошкоджує в`їжджає в її паркан, а тому їй все-одно хто буде відшкодовувати. Вважає, що даний факт свідчить про його непричетність до подій вказаних в протоколі. Крім того, після того, як він повністю розрахувався за пошкоджений паркан і перепросив за вчинене, він думав, що на цьому все завершиться і не буде ніякої судової тяганини. Не зважаючи на це, остання викликала працівників поліції, які не розбираючись в ситуації, не маючи належних доказів його причетності до вчиненого, склали стосовно нього протоколи лише зі слів заявниці.

Представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення адвокат Клименко В.М. до початку судового засідання надав письмові пояснення, які в судовому засіданні підтримав. В ході розгляду справи пояснив, що 24.06.2026 інспектором відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції в Черкаській області Харченком В.В. стосовно ОСОБА_1 складено два протоколи про адміністративні правопорушення: серії ЕПР1 №701787 за ст.124 КУпАП, відповідно до якого 27.05.2026 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, під час руху заднім ходом не впевнився у безпечності маневру та здійснив наїзд на паркан; серії ЕПР1 № 701793 за ст.122-4 КУпАП, відповідно до якого після зазначеної дорожньо-транспортної пригоди залишив місце її вчинення. З викладеними у протоколах обставинами ОСОБА_1 категорично не погоджується, вважає їх такими, що не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а самі протоколи - складеними за результатами неповної, необ`єктивної та упередженої перевірки. Аналіз усіх матеріалів адміністративної справи свідчить, що висновок працівника поліції про причетність ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди зроблено не на підставі сукупності об`єктивних доказів, а переважно на припущеннях, які у подальшому намагалися підтвердити окремими поясненнями, отриманими вже після того, як стороною захисту було звернуто увагу на очевидну недостатність доказової бази. Саме тому кожний доказ, покладений в основу складених протоколів, підлягає окремій оцінці судом. 1. Підставою для початку перевірки стало повідомлення ОСОБА_2 , подане 28.05.2026, тобто майже через добу після події, яка нібито мала місце 27.05.2026. При цьому вже з первинного повідомлення вбачається, що заявниця не була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди. Вона не бачила моменту можливого зіткнення транспортного засобу з парканом, не бачила особу водія, не могла самостійно встановити державний номерний знак автомобіля та не сприймала подію безпосередньо. Усі свої висновки щодо обставин пригоди заявниця зробила виключно після перегляду відеозапису з камери спостереження, на якому, за її твердженням, чути сторонній звук, який вона самостійно ототожнила із пошкодженням паркану. Разом із тим саме по собі таке припущення не може свідчити про наявність дорожньо-транспортної пригоди, оскільки будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували, що почутий звук виник саме внаслідок контакту автомобіля із парканом, матеріали справи не містять. Більше того, заслуговує на особливу увагу та обставина, що у своєму первинному повідомленні заявниця взагалі не описала жодного пошкодження паркану. Не зазначено характер пошкоджень, їх місце розташування, кількість, розміри, коли саме вони були виявлені. Водночас із фотоматеріалів, долучених до адміністративної справи, вбачається наявність горизонтальних тріщин одразу на двох частинах секції паркану, як з лівої, так і з правої сторони. Якщо саме ці пошкодження, на думку органу поліції, виникли внаслідок події 27.05.2026, то є незрозумілим, чому вони взагалі не були описані заявницею під час її першого звернення до поліції. Така суперечність має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки ставить під сумнів як час виникнення пошкоджень, так і причинний зв`язок між ними та автомобілем, який потрапив у поле зору камери відеоспостереження. Крім того, жодних доказів того, що зазначені пошкодження існували саме до моменту звернення заявниці до поліції, матеріали справи не містять. За таких обставин вже первинний доказ, який став підставою для початку адміністративного провадження, не підтверджує належним чином ні самої події адміністративного правопорушення, ні причетності до неї ОСОБА_1 . 2. Одним із основних доказів, покладених працівником поліції в основу складених адміністративних протоколів, є відеозапис із камери спостереження, розташованої на території садового товариства «Машинобудівник-82». Разом із тим аналіз зазначеного відеозапису свідчить про те, що його зміст не підтверджує тих висновків, які зроблені працівником поліції. Насамперед необхідно зазначити, що на відеозаписі взагалі відсутній чітко зафіксований момент контакту транспортного засобу із парканом. На відеозаписі лише видно рух автомобіля, після чого чути сторонній звук, який заявниця самостійно пов`язала із можливим пошкодженням паркану. Однак сам по собі звуковий сигнал не може свідчити про наявність дорожньо-транспортної пригоди. З матеріалів справи не вбачається проведення будь-якого дослідження, яке б підтвердило, що почутий звук дійсно виник саме внаслідок контакту автомобіля із парканом, а не мав будь-якого іншого походження. Таким чином, твердження про те, що звук на відеозаписі є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, є виключно припущенням. Не менш важливою є та обставина, що зазначений відеозапис не дозволяє встановити особу водія транспортного засобу. На жодному із кадрів неможливо розпізнати людину, яка перебувала за кермом автомобіля. Таким чином, навіть за умови, якщо припустити, що саме цей автомобіль перебував біля паркану, це жодним чином не доводить, що ним керував саме ОСОБА_1 . Більше того, із відеозапису неможливо достовірно встановити державний номерний знак транспортного засобу. Фактично працівником поліції зроблено висновок про те, що на записі зафіксовано автомобіль ВАЗ «Калина» державний номерний знак НОМЕР_1 , однак жодного об`єктивного підтвердження такого висновку матеріали справи не містять. Відсутність можливості ідентифікувати державний номерний знак виключає можливість зробити беззаперечний висновок про те, що саме зазначений автомобіль перебував на місці події. Таким чином, відеозапис не підтверджує державний номер транспортного засобу,- особу водія; сам факт контакту автомобіля із парканом; механізм виникнення пошкоджень; час їх виникнення; причинний зв`язок між рухом автомобіля та пошкодженням воріт. Фактично єдиною обставиною, яка підтверджується цим відеозаписом, є рух невстановленого автомобіля поблизу домоволодіння заявниці. Однак сам по собі факт руху автомобіля поруч із місцем, де згодом були виявлені пошкодження, не є доказом вчинення адміністративного правопорушення. Більш того, відповідно до вимог статей 251 та 252 КУпАГІ кожен доказ повинен бути належним, допустимим, достовірним та достатнім. Водночас наведеним відеозапис не відповідає зазначеним критеріям, оскільки не містить відомостей, які б безпосередньо підтверджували хоча б одну із ключових обставин, що підлягають доказуванню у даній справі. За таких обставин висновок працівника поліції про причетність ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди зроблений не на підставі самого відеозапису, а на підставі власних припущень та суб`єктивної оцінки його змісту, що є неприпустимим у провадженні про адміністративне правопорушення. 3. Окрім відеозапису із садового товариства, до матеріалів справи долучено й інші відеозаписи, які, як убачається, здійснені на території міста Черкаси. Разом із тим із матеріалів адміністративної справи неможливо встановити ані джерело походження цих відеозаписів, ані процесуальний порядок їх отримання та долучення. Зокрема, матеріали справи не містять жодних відомостей, щодо місця встановлення відповідних камер відеоспостереження; власників таких камер; часу отримання відеозаписів; осіб, які здійснювали їх вилучення; документів, на підставі яких ці записи були отримані працівниками поліції; відомостей про забезпечення цілісності цифрової інформації та відсутність будь-якого втручання у відповідні файли, запис на цифровий носій та підписання цифровим підписом. Більше того, навіть зміст зазначених відеозаписів не підтверджує обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення. Фактично вони лише відображають рух автомобіля територією міста Черкаси, однак не містять жодних даних про участь цього автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді, не підтверджують особу водія та жодним чином не свідчать про залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин зазначені відеозаписи не можуть розглядатися, як належні та достатні докази вини ОСОБА_1 , оскільки між їх змістом та предметом доказування у даній справі відсутній будь-який безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. 4. Особливу увагу суду необхідно звернути на хронологію розвитку подій, яка сама по собі ставить під обґрунтований сумнів об`єктивність проведеної працівником поліції перевірки. Після реєстрації повідомлення про можливу дорожньо-транспортну пригоду працівником поліції було відібрано первинні пояснення заявниці, зібрано наявні на той момент матеріали та долучено відеозапис із камери спостереження. Разом із тим станом на 04 червня 2026 року, коли представник ОСОБА_1 - адвокат Клименко В.М. прибув до Управління патрульної поліції для ознайомлення з матеріалами перевірки, адміністративна справа фактично не містила жодного належного доказу, який би підтверджував, що саме автомобіль державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на паркан; що за кермом зазначеного автомобіля перебував саме ОСОБА_1 ; що між рухом автомобіля, зафіксованого на відеозаписі, та виявленими пошкодженнями існує причинний зв`язок; що самі пошкодження виникли саме 27.05.2026. Саме з цих підстав стороною захисту було заявлено усне клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю належних доказів події адміністративного правопорушення та причетності до нього ОСОБА_1 . Однак замість перевірки доводів захисту та усунення очевидних недоліків проведеної перевірки працівник поліції фактично обрав інший шлях. Після заявлення адвокатом зазначеного клопотання у матеріалах адміністративної справи почали з`являтися нові пояснення, які містили істотні обставини, що раніше взагалі не зазначалися. Зокрема, лише після цього заявниця почала стверджувати, що ОСОБА_1 нібито визнав свою вину; просив вибачення; на автомобілі були наявні пошкодження; на транспортному засобі нібито містилися сліди фарби кольору паркану. Усі зазначені обставини відсутні у первинних поясненнях заявниці, хоча, якщо вони дійсно мали місце, саме вони повинні були бути повідомлені поліції насамперед. Суду необхідно врахувати, що йдеться не про несуттєві уточнення, а про абсолютно нові обставини, які мають принципове значення для вирішення питання про винуватість особи. Саме тому поява таких пояснень уже після того, як стороні захисту було вказано на відсутність доказів, не може залишитися поза увагою суду. За таких обставин виникає обґрунтований сумнів, що додаткові пояснення були отримані не з метою встановлення об`єктивної істини, а з метою усунення недоліків уже сформованої доказової бази та підтвердження попередньо зробленого висновку про винуватість ОСОБА_1 . Саме така послідовність подій свідчить про обвинувальний ухил під час проведення перевірки. При цьому відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи. Об`єктивність перевірки виключає можливість ситуації, коли після звернення уваги сторони захисту на відсутність доказів працівник поліції фактично починає формувати нову доказову базу, спрямовану не на встановлення істини, а на підтвердження вже прийнятого рішення. Саме така послідовність подій дає підстави вважати, що висновок про причетність ОСОБА_1 був зроблений працівником поліції ще до завершення перевірки, а всі подальші процесуальні дії були спрямовані виключно на пошук підтвердження вже сформованої версії. 5. Однією з обставин, на яку фактично посилається орган поліції, є добровільне перерахування ОСОБА_1 грошових коштів заявниці у сумі 2 000 гривень. Разом із тим така обставина не лише не підтверджує вчинення адміністративного правопорушення, а й за фактичних обставин справи взагалі не може розцінюватися як визнання вини. Як убачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 , після звернення працівників поліції до його батька — ОСОБА_3 , останній повідомив сина про наявність заяви щодо можливого пошкодження паркану. При цьому, як сам ОСОБА_1 , так і його батько категорично заперечували факт будь-якого наїзду на паркан. Автомобіль, щодо якого виникли питання у працівників поліції, належить іншій особі, яка на той момент перебувала за межами України. Саме з цієї причини батько, побоюючись можливого вилучення автомобіля та виникнення додаткових проблем у його власника, порадив сину зв`язатися із заявницею та спробувати мирно врегулювати конфлікт. Прибувши до заявниці, ОСОБА_1 почув вимогу про сплату 2 000 гривень, як умову припинення будь-яких претензій. З огляду на незначний розмір заявленої суми, бажаючи уникнути подальшого конфлікту та не допустити будь-яких негативних наслідків для власника автомобіля, який перебував за кордоном, ОСОБА_1 добровільно перерахував зазначені кошти на банківську картку заявниці. Такий платіж був здійснений виключно з метою мирного врегулювання конфлікту і жодним чином не свідчив про визнання факту дорожньо-транспортної пригоди чи власної вини. Навпаки, протягом усього часу ОСОБА_1 послідовно заперечував факт наїзду на паркан та пояснював, що під час руху не чув жодного характерного звуку, не відчував удару та не усвідомлював будь-якого контакту автомобіля з перешкодою. За таких обставин використання факту добровільного перерахування коштів як одного з доказів винуватості особи є юридично необґрунтованим та суперечить принципу вільної оцінки доказів. 6. Однією з найбільш істотних обставин, яка фактично залишилася поза увагою органу поліції, є безпосередній огляд транспортного засобу, який, за версією працівника поліції, нібито здійснив наїзд на паркан заявниці. Після виклику до Управління патрульної поліції ОСОБА_1 добровільно прибув для складання адміністративних матеріалів саме на автомобілі державний номерний знак НОМЕР_1 , який працівник поліції вважає транспортним засобом, причетним до дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, працівник поліції отримав реальну можливість безпосередньо оглянути транспортний засіб, який, на його переконання, здійснив зіткнення із шиферними воротами. Більше того, проведення такого огляду підтверджується відеозаписом, що міститься у матеріалах адміністративної справи. Проте результати такого огляду повністю суперечать висновкам, викладеним у складених адміністративних протоколах. Так, під час огляду транспортного засобу не було виявлено пошкоджень переднього або заднього бампера; деформацій кузова; слідів механічного контакту з металевою конструкцією; слідів ремонту; слідів заміни бампера; слідів перефарбування будь-яких елементів кузова; залишків лакофарбового покриття паркану. Більше того, жодних таких пошкоджень не існує й на теперішній час. Дана обставина має принципове значення для правильного вирішення справи. Якщо орган поліції стверджує, що автомобіль здійснив наїзд на ворота, внаслідок чого виникли тріщини конструкції, то природним наслідком такого контакту повинна була бути наявність хоча б мінімальних слідів механічного впливу на транспортному засобі. Однак таких слідів не виявлено. При цьому працівник поліції не лише не надав цьому факту належної оцінки, але й взагалі не відобразив результати проведеного огляду у складених адміністративних матеріалах. Більше того, саме після огляду автомобіля стало очевидним, що твердження, викладені у додаткових поясненнях заявниці щодо нібито наявності на автомобілі пошкоджень та слідів фарби кольору паркану, не відповідають дійсності. Працівник поліції особисто переконався у відсутності таких пошкоджень. Незважаючи на це, жодної перевірки достовірності зазначених пояснень проведено не було. Не було призначено жодного експертного дослідження. Не було проведено жодного порівняльного дослідження транспортного засобу та пошкодженого паркану. Не було вилучено можливих слідів лакофарбового покриття. Не було проведено навіть елементарного співставлення висоти, характеру та механізму можливого контакту. Натомість працівник поліції, усвідомлюючи відсутність будь-яких об`єктивних ознак механічного контакту автомобіля з парканом, все одно склав два адміністративні протоколи. За таких обставин висновок про причетність автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджується жодним об`єктивним доказом. Більше того, відсутність будь-яких механічних пошкоджень транспортного засобу перебуває у прямій суперечності з версією органу поліції про наїзд автомобіля на ворота та ставить під обґрунтований сумнів сам факт такого контакту. Відповідно до статті 252 КУпАП жоден доказ не має наперед встановленої сили, а всі наявні у справі докази повинні оцінюватися у їх взаємному зв`язку. Саме тому суд не може залишити поза увагою той факт, що єдиний об`єктивний доказ, який працівник поліції мав можливість перевірити особисто, фактично спростував версію, покладену ним в основу складених адміністративних протоколів. 7. Під час оформлення адміністративних матеріалів працівником поліції фактично не було виконано елементарних перевірочних дій, які є необхідними для встановлення істини у справах цієї категорії. Зокрема, не було проведено огляду місця події з метою встановлення механізму виникнення пошкоджень; встановлено час фактичного виникнення тріщин на паркані; проведено співставлення характеру пошкоджень транспортного засобу та воріт; вилучено зразки лакофарбового покриття; призначено будь-яке трасологічне або інше спеціальне дослідження; встановлено механізм утворення горизонтальних тріщин, що зафіксовані на фотоматеріалах; перевірено можливість виникнення зазначених пошкоджень за інших обставин; встановлено особи водія транспортного засобу на момент події. Фактично орган поліції обмежився висновком про винуватість ОСОБА_1 без виконання тих перевірочних дій, які могли або підтвердити, або повністю спростувати його версію. Такий підхід суперечить завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення та свідчить про однобічність проведеної перевірки. 8. Відповідно до статті 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає лише за умови доведеності того, що саме конкретний водій, порушивши

вимоги Правил дорожнього руху України, своїми діями спричинив пошкодження транспортних засобів, автомобільних доріг, дорожніх споруд чи іншого майна. Таким чином, для притягнення особи до відповідальності орган поліції зобов`язаний довести одночасно всі елементи складу адміністративного правопорушення, а саме що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу; що саме цей транспортний засіб здійснив контакт із парканом; що мало місце порушення конкретної норми Правил дорожнього руху; що саме це порушення перебуває у прямому причинному зв`язку із виникненням пошкоджень; що пошкодження виникли саме внаслідок зазначеної події. Жодна із наведених обставин у даній справі належними та допустимими доказами не підтверджена. Особливої уваги заслуговує той факт, що під час безпосереднього огляду автомобіля працівником поліції будь-яких пошкоджень, які могли б свідчити про контакт із воротами, виявлено не було. Таким чином, навіть об`єктивні дані, отримані самим працівником поліції, не підтверджують висновків, викладених у складеному протоколі. Фактично висновок про те, що саме автомобіль, яким користувався ОСОБА_1 , пошкодив паркан заявниці, зроблено виключно шляхом припущення. Разом із тим відповідно до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведене конституційне правило однаковою мірою поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки адміністративна відповідальність також є видом юридичної відповідальності, яка передбачає застосування заходів державного примусу. Отже, за відсутності належних доказів хоча б одного із обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності. У даному ж випадку відсутні належні докази практично кожного елемента складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. За таких обставин провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. 9. Ще більш необґрунтованим є складений відносно ОСОБА_1 протокол за статтею 122-4 КУпАП. Відповідальність за статтею 122-4 КУпАП можлива лише за умови доведеності того, що особа була учасником дорожньо-транспортної пригоди,- усвідомлювала факт її настання; умисно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди всупереч вимогам Правил дорожнього руху України. Таким чином, обов`язковою передумовою притягнення особи до відповідальності за статтею 122-4 КУпАП є беззаперечне встановлення самого факту її участі у дорожньо-транспортній пригоді. Проте саме ця обставина органом поліції доведена не була. Більше того, як уже зазначалося вище, матеріали справи взагалі не містять належних доказів того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля у момент події. Не доведено також, що автомобіль, який зафіксований на відеозаписі, дійсно контактував із парканом. Відсутні будь-які докази виникнення механічних пошкоджень автомобіля. Не встановлено жодних слідів такого контакту. За таких обставин орган поліції фактично пропонує суду зробити подвійне припущення. Спочатку припустити, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем. Потім припустити, що саме цей автомобіль здійснив наїзд на паркан. І вже після цього зробити третє припущення про те, що ОСОБА_1 усвідомлював факт дорожньо-транспортної пригоди та умисно залишив місце її вчинення. Такий підхід суперечить основоположним принципам адміністративного судочинства та вимогам КУпАП щодо доведеності вини особи. Крім того, ОСОБА_1 із самого початку послідовно пояснював, що під час руху транспортного засобу не чув жодного характерного звуку удару, не відчував механічного контакту автомобіля з будь-якою перешкодою та не усвідомлював виникнення будь-якої дорожньо-транспортної пригоди. Органом поліції ці пояснення не були спростовані жодним належним доказом. Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. За відсутності доведеного факту участі особи у дорожньо-транспортній пригоді та усвідомлення нею такого факту склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, є відсутнім. 10. Під час розгляду справи суд повинен оцінювати не лише окремі докази, а й спосіб їх отримання, повноту проведеної перевірки та дотримання посадовими особами вимог законодавства під час збирання доказів. Хронологія подій у даній справі свідчить про те, що перевірка проводилась не з метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин, а переважно з метою підтвердження вже сформованого висновку про причетність ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди. Так, після ознайомлення представника ОСОБА_1 з матеріалами перевірки 04.06.2026 було звернуто увагу працівника поліції на очевидну недостатність доказової бази та заявлено усне клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю належних доказів. Замість перевірки доводів сторони захисту та усунення виявлених недоліків працівником поліції було продовжено формування доказової бази шляхом отримання нових пояснень заявниці, які містили обставини, відсутні у її первинних поясненнях. Саме після цього у матеріалах справи вперше з`явилися твердження про нібито вибачення ОСОБА_1 , визнання ним вини, наявність пошкоджень автомобіля та слідів фарби кольору паркану. Разом із тим під час безпосереднього огляду автомобіля працівником поліції зазначені твердження свого підтвердження не знайшли. Незважаючи на це, будь-якої перевірки достовірності таких пояснень проведено не було. Крім того, з метою недопущення безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності представником останнього була подана мотивована скарга до Управління патрульної поліції в Черкаській області щодо дій працівника поліції ОСОБА_4 , у якій зверталася увага на неповноту проведеної перевірки, відсутність належних доказів та необхідність проведення службового розслідування. Під час складання адміністративних протоколів стороною захисту було поставлено питання про причини складання адміністративних матеріалів до завершення розгляду зазначеної скарги та перевірки викладених у ній обставин. Проте будь-якої змістовної відповіді на це питання працівник поліції не надав. За таких обставин у сторони захисту виникли обґрунтовані сумніви щодо неупередженості проведеної перевірки та об`єктивності прийнятого рішення. Сама по собі подача дисциплінарної скарги не є підставою для закриття провадження у справі. Разом із тим наведені обставини мають істотне значення при оцінці повноти проведеної перевірки, достовірності отриманих доказів та обґрунтованості висновків, покладених в основу адміністративних протоколів. У своїй сукупності вони свідчать про те, що під час оформлення адміністративних матеріалів фактично не були перевірені всі можливі версії події, а перевага була надана лише тим відомостям, які підтверджували вже сформований висновок про винуватість ОСОБА_1 . Саме тому усі сумніви щодо достовірності та достатності доказів відповідно до статті 62 Конституції України підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Підсумовуючи викладене, сторона захисту вважає, що органом поліції не доведено жодної з обставин, які відповідно до статті 280 КУпАП підлягають обов`язковому встановленню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 27.05.2026 року перебував за кермом автомобіля; саме цей автомобіль здійснив наїзд на паркан; мало місце порушення Правил дорожнього руху України; між діями ОСОБА_1 та виявленими пошкодженнями існує прямий причинний зв`язок; ОСОБА_1 був учасником дорожньо-транспортної пригоди та усвідомлював факт її настання; ОСОБА_1 умисно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Натомість наявні у справі докази містять істотні суперечності, ґрунтуються переважно на припущеннях, а окремі обставини, які могли б підтвердити або спростувати версію органу поліції, взагалі не були належним чином перевірені. За таких обставин висновок про винуватість ОСОБА_1 не може вважатися доведеним, а притягнення його до адміністративної відповідальності суперечило б вимогам статей 7, 245, 251, 252 та 280 КУпАП, а також принципу презумпції невинуватості, закріпленому у статті 62 Конституції України. На підставі викладеного просить суд закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4,124 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

До початку судового засідання від потерпілої ОСОБА_2 надійшла заява, згідно якої остання просить суд проводити розгляд справи без її участі, в зв`язку з неможливістю з`явитися до суду. Під час розгляду справи просить суд взяти до уваги пояснення надані в межах даної адміністративної справи, так як більше інформації крім тої, що міститься в поясненні надати не може.

В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту допитано свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що ОСОБА_1 – це його син. По суті справи зазначив, що точної дати не пам`ятає, проте в червні, йому зателефонував працівник поліції, який запитав чи має він у користуванні транспортний засіб ВАЗ «Калина» д.н.з. НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб належить чоловікові його сестри, який наразі перебуває за кордоном. Але вказаним автомобілем у власних потребах користується він і його син ОСОБА_1 . Вказану інформацію він повідомив поліцейському, на що останній вказав, що ними отримана заява про причетність даного автомобіля до ДТП, а саме пошкодження паркану та назвав адресу. При цьому поліцейський повідомив, що на автомобіль накладено арешт до вирішення всіх питань з заявницею. Оскільки він не був причетним буд-якої ДТП під час керування даним транспортним засобом, тому він зателефонував сину, на якого накричав та наказав вирішити дане питання будь-яким шляхом, оскільки власник даного автомобіля за кордоном та в разі арешту на авто, вони не зможуть його зняти та користуватися ним. Син поїхав до заявниці, з якою вирішив питання щодо відшкодування шкоди. Остання синові повідомила, що він не перший хто в`їжджає в її паркан, а тому їй немає різниці хто за це буде платити. Взагалі він також часто їздить в тому районі, оскільки там проживає його кум та співробітники, тому за кермом міг бути і він. Проте будь якого ДТП він не вчиняв.

Заслухавши пояснення особи стосовно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , його представника адвоката Клименка В.М., свідка ОСОБА_3 дослідивши матеріали провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Згідно ст.124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як вбачається із змісту диспозиції ст.124 КУпАП, об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого даною нормою, характеризується наступними елементами: діянням тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, яке може бути виражене як у дії так і в бездіяльності; наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; а також причинним зв`язком між наведеними діянням та наслідками.

Відповідно до п.26 постанови пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 - суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.2.3.б ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.10.9 ПДР України – під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме недотримання водієм п.2.3.б, п.10.9 ПДР України і призвело до пошкодження транспортних засобів. Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Крім того, відповідно до диспозиції ст.122-4 КУпАП відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 27.05.2026, керуючи автомобілем, став учасником ДТП місце якої залишив.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а саме: залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетний.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, підтверджуються наданими матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги пунктів 2.3.б, 10.9 ПДР України, вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також порушив вимоги п.2.10.а ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, тобто залишив місце ДТП.

Позицію сторони захисту, що відеозаписи долучені до матеріалів справи отримані неналежним чином, не містять моменту ДТП, та з їх змісту неможливо встановити водія, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження. Суд вважає необхідним зауважити, що всі наявні в матеріалах відеозапису суду надані разом з протоколами про адміністративні правопорушення. Зазначені відеозаписи містяться в окремому конверті, який опечатано та засвідчено посадовою особою, тому вказане відео суд приймає до уваги як доказ.

Так в ході перегляду вказаного відеозаписів встановлено, на одному з них на ньому зафіксовано запис з відеокамери, яка розташована на території кооперативу «Машинобудівельник» 82. На відео зафіксовано автомобіль ВАЗ «Калина» д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснює рух, під час якого хоча і не видно машину, проте чути характерний звук наїзду/зіткнення, який саме потерпіла особа Мазурець коментує, як наїзд на її паркан. Після чого, вказаний автомобіль залишає місце події та їде у невідомому напрямку.

В подальшому в ході перегляду відеозаписів встановлено, що автомобіль ВАЗ «Калина» д.н.з. НОМЕР_1 продовжив свій рух містом.

Саме в ході перегляду вказаних відеозаписів, суд вважає очевидним те, що за кермом автомобіля перебуває ОСОБА_1 . Крім того, суд приймає до уваги, поведінку особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , який добровільно відшкодував потерпілій заподіяну шкоду в розмірі 2000 грн., про що свідчать письмові пояснення останньої та долучені до матеріалів справи докази, та вибачився за вчинене, про що особисто зазначив в судовому засіданні. На думку суду, вказане свідчить про факт визнання ОСОБА_1 своєї причетності до ДТП та пошкодження майна.

Інші доводи сторони захисту, викладені в письмових поясненнях та в судовому засіданні суд знаходить неспроможними та такими, що направлені на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинені ним правопорушення.

При накладенні стягнення, відповідно до статей 33-35 КУпАП, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, так у даному випадку стягнення необхідно накласти в межах санкції ст.122-4 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає необхідним притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти стягнення у виді штрафу у дохід держави.

На підставі ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 7, 8, 9, 12, 23, 26, 33-35, 36, 122-4, 124, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень передбачених:

ст.124 КУпАП - у виді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

ст.122-4 КУпАП - у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

На підставі ст.36 КУпАП накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ст.122-4 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 665,6 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник