Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №702/39/26 — Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/39/26

Провадження № 1-кп/702/77/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2026 за №12026255360000020 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Василівка Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , не судимої, з середньою освітою, вдови,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

сторони кримінального провадження :

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

06.01.2026 близько 20 год. 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в будинку АДРЕСА_3 , де вона на той час проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , під час словесної суперечки та конфлікту із останнім, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, нанесла ОСОБА_5 піднятою з підлоги палицею один удар по голові, чим спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді садна лобної ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, тим самим вчинивши діяння, що має ознаки фізичного насильства як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчинення інкриміновано діяння беззаперечно визнала, висловила свою згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, обмеження права на апеляційне оскарження суд їй роз`яснив.

Потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 57 років, що підтверджує надана прокурором копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.02.2026, актовий запис №67.

Щодо розгляду справи за відсутності потерпілого ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, то суд зазначає, що відповідно до положень ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтею 125 КК України.

Згідно зі ст. 478 КПК України потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України розпочате за відповідною заявою потерпілого ОСОБА_5 .

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.02.2026.

Підстав для залучення інших осіб до провадження в статусі потерпілих відсутні.

У справах приватного обвинувачення обов`язковою фігурою крім потерпілого є також прокурор, за винятком випадків, коли він відмовився від обвинувачення. Тож, сучасний стан справ передбачає множинність суб`єктів на стороні обвинувачення в провадженнях приватного обвинувачення, а відтак смерть потерпілого не призводить до зникнення вказаної сторони, оскільки з моменту внесення інформації до ЄРДР обов`язок здійснювати кримінальне переслідування покладається на органи слідства і прокуратури. При цьому даний обов`язок зберігається до моменту завершення кримінального провадження, що знаменується ухваленням судом вироку або закриттям провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення чи за однією з інших підстав, передбачених законом.

Водночас, КПК України не називає такої підстави для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення як смерть потерпілого, а також не дає жодних підстав ототожнювати цей юридичний факт з відмовою потерпілого від обвинувачення по цій категорії проваджень.

Статтею 284 КПК України передбачений виключний перелік підстав для закриття кримінального провадження, серед яких така підстава як смерть потерпілого відсутня.

Тому настання смерті потерпілого у провадженні в формі приватного обвинувачення після внесення інформації до ЄРДР, але до винесення судом остаточного рішення не може ототожнюватися з відмовою потерпілого від обвинувачення по даній категорії проваджень, а відтак не є підставою для закриття кримінального провадження.

Згідно з положеннями КПК України у провадженнях приватного обвинувачення з моменту внесення інформації до ЄРДР кримінальне переслідування забезпечують державні органи, а відтак смерть потерпілого не ліквідує сторону обвинувачення, тож провадження продовжується у звичайному режимі.

Зважаючи на повне визнання вини обвинуваченою, врахувавши думку прокурора, яка запропонувала дослідити докази у справі відповідно до вимог ч. 3 ст.349 КПК України, з`ясувавши думку обвинуваченої, яка погодилася дослідити докази в порядку запропонованому прокурором, після роз`яснення наслідків такого розгляду, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченої та оголошенням доказів, які характеризують її особу.

Обвинувачена ОСОБА_3 показала, що 06.01.2026 вранці до будинку АДРЕСА_3 , де вона на той час проживала зі своїм покійним чоловіком, прийшов ОСОБА_6 .

У зв`язку з приходом ОСОБА_7 , обвинувачена на вимогу потерпілого накрила на стіл і вони стали спільно вживати спиртне. Обвинувачена була проти влаштування застілля із самого ранку і висловили з приводу цього своє заперечення. Це викликало обурення у чоловіка, між ними розпочалася сварка, під час якої чоловік вдарив її рукою по обличчю.

Обвинувачена викликала поліцію, а чоловік тим часом пішов з дому.

Після повернення ОСОБА_5 застілля продовжилося. Близько 20 год. 00 хв. потерпілий став вимагати, щоб обвинувачена пішла в магазин за черговою пляшкою горілки, і її відмова стала причиною сварки. Розізлившись на чоловіка, ОСОБА_3 схопила палицю, яка лежала біля плити, і нанесла ОСОБА_5 удар по голові.

У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченій ОСОБА_3 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачена визнає свою вину у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, щиро розкаюється у вчиненому, показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Оцінюючи показання обвинуваченої, суд приходить до висновку про доведеність її винуватості в умисному спричиненні ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наслідки, які настали, відомості, що характеризують особу обвинуваченої, стан здоров`я, умови життя, ставлення обвинуваченої до вчиненого діяння, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України скоєне правопорушення є кримінальним проступком.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, також вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Дослідивши дані про особу обвинуваченої, суд встановив, що вона характеризується позитивно, виховала двох синів, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

При визначенні виду покарання суд враховує відношення самої обвинуваченої до вчиненого кримінального проступку, засудження нею власної поведінки в судовому засіданні, а також те, що кримінальним проступком не завдано тяжких наслідків, вона раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності та вважає, з урахуванням всіх наведених вище обставин, призначити їй покарання у виді штрафу.

Призначаючи покарання за скоєне, суд, керується ч. 1 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Підстав для застосування ст. 69, 69-1 КК України не встановлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої не застосовувалися. Клопотань про їх застосування не надходило.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у кримінальному правопорушенні відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят ) гривень 00 копійок.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_8