Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №367/13583/25 — Київський апеляційний суд

справа № 367/13583/25 головуючий у суді І інстанції Одарюк М.П.

провадження № 22-ц/824/8419/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Самойленком Артемом Володимировичем на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивачка звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд: стягнути з останньої матеріальні збитки в сумі 48 998,47 грн, 14 000,00 грн за експертну оцінку спричинених збитків, 5 000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилалась на те, що є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок незадовільного та халатного відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 , до свого обов`язку щодо належного утримання та експлуатації труб холодного водопостачання її квартиру було затоплено.

Власником квартири АДРЕСА_3 є відповідачка по справі ОСОБА_2 . Факт залиття підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання комісії ОСББ «Тарасівський» від 02.05.2025, у складі: Голови правління Левадар Т.В., слюсаря - сантехніка ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Даний акт було складено в присутності її представника - ОСОБА_5 та Відповідача. Зазначений акт було складено за результатами обстеження її квартири, яке було здійснено на підставі усного звернення її представника. Відповідач відмовилася підписувати акт, про що є відповідна відмітка членів комісії. Крім того, внаслідок систематичного ігнорування відповідачем свого обов`язку щодо належного утримання квартири відбулося повторне затоплення. Факт залиття підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання комісії ОСББ «Тарасівський» від 09.08.2025, у складі: Голови правління Левадар Т.В., слюсаря - сантехніка ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Зазначений акт було складено за результатами обстеження її квартири, яке було здійснено на підставі усного звернення її представника. Точно встановити причини залиття не було можливості, оскільки відповідач була відсутня на момент складення акту, а в подальшому взагалі відмовилась надати доступ для обстеження причин залиття та взагалі перестала спілкуватися на цю тему. З метою встановлення обсягу роботи та матеріалів необхідних для відновлення технічного стану житлового приміщення, вона викликала інженера технічного нагляду ВГО «Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури». За результатами огляду та обміру, інженером було складено дефектний акт від 30.08.2025, яким було визначено обсяги по ремонтним роботам в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .У результаті залиття її квартира потребує поточного ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо. Відповідно до звіту про ідентифікацію та експертну оцінку вартості збитків від 29.09.2025 здійсненого суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6 , вартість оціночних робіт про ідентифікацію та експертну оцінку вартості збитків згідно договору від 29.09.2025 № 2909-01 становить 14 000,00 грн. Згідно звіту експерта вартість ремонтних робіт по відновленню приміщення пошкодженого в результаті залиття квартири з урахуванням ПДВ, становить (згідно витратного підходу): 48 998,47 грн. Відповідач, не має жодних намірів в добровільному порядку відшкодувати завдані майну Позивача шкоду, попри неодноразові усні звернення.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Самойленко А.В. 20 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.02.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальні збитки в сумі 48 998,47 (сорок вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 47 коп.) грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вартість оціночних робіт про ідентифікацію та експертну оцінку вартості збитків згідно договору 29.09.2025 №2909-01 в сумі 14 000,00 (чотирнадцять тисяч грн. 00 коп.) грн.

Так, представник апелянт вказує, що будь-яких заяв про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення позивач не писав. Крім того, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (ст.281 ЦПК). Такої ухвали суд в даному провадженні не виносив, що є порушенням норм процесуального права.

Окрім цього, зазначено, що факт наявності вини відповідача, причин затоплення та розміру завданих збитків підтверджується наступним: актом про залиття від 02.05.2025, який відповідач відмовилась підписати при комісії, актом про залиття від 09.08.2025, при складання якого відповідач не допустила комісію до квартири, фото фіксація пошкоджень, дефектний акт від 30.08.2025, звіт про вартість матеріальних збитків від 29.09.2025.

Разом з цим, стороною відповідача не було подано на спростування жодних доказів.

При цьому суд першої інстанції, обґрунтовує своє рішення принципом змагальності сторін в доведенні доказів. Суд, першої інстанції зазначає, що в акті відсутні причини залиття оскільки відповідач не допустила комісію у своє помешкання та не обізнана з актом бо в розділі «ознайомлена» відсутній підпис відповідача і акт їй не надсилали. А також, що акти не відповідають формі додатку №4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом № 76 від 17.05.2005 року Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства.

Однак, представник апелянта вказує, що наявність або відсутність підпису відповідача в розділі «ознайомлена» не є обов`язковим, не спростовує самої події залиття та не є доказом спростування вини заподіювача шкоди.

Також суд не зазначив жодного нормативного документу, який передбачає обов`язок членів комісії направляти поштою акт про залиття винуватцю. В Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій цей обов`язок відсутній.

Відтак, представник апелянта посилається на те, що фактично оскаржуване рішення призвело до того, що позивач залишився без судового захисту. Ігноруючи принцип презумпції вини заподіювача шкоди в деліктних відносинах, суд з формальних причин (відсутній підпис відповідача на акті та форма акта не відповідає типовій формі) стає на сторону відповідача, який не надав жодного доказу відсутності своєї вини. Наведене не посприяло у вирішенні спору, а навпаки, призвело до невизначеності правовідносин, що суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Самойленком Артемом Володимировичем на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження представнику позивача була направлена через систему «Електронний суд», яку було отримано 08 квітня 2026 року, що підтверджується Звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Крім того, ухвала про відкриття апеляційного провадження направлялась відповідачу за місцем реєстрації, проте поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», що в силу вимог ст. ст. 128, 130 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 травня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 53).

Також встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. (а.с. 54)

За фактом залиття квартири 02 травня 2025 року комісією ОСББ «Тарасівський» у складі: Голови правління Левадар Т.В., слюсаря - сантехніка ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника власника квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_5 , складено Акт про залиття квартири, що трапилась на системі холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_6 , згідно якого 02 травня 2025 року було зафіксовано наслідки попереднього затоплення, а саме: в кухні на стелі і стінах пліснява. Квартира знаходиться на 4-му поверсі 9-ти поверхового будинку. Причина залиття не встановлена на дату складення акту. Власниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не надала доступу до квартири та від підписання вказаного акту відмовилась. (а.с. 51 зворот).

За фактом залиття квартири 09 серпня 2025 року комісією ОСББ «Тарасівський» у складі: Голови правління Левадар Т.В., слюсаря - сантехніка ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника власника квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_5 , складено Акт про залиття квартири, що трапилась на системі холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_6 , згідно якого 02 травня 2025 року було зафіксовано наслідки попереднього затоплення, а саме: в кухні на стелі і стінах пліснява. Квартира знаходиться на 4-му поверсі 9-ти поверхового будинку. Причина залиття не встановлена на дату складення акту. Можливо протікання в системі каналізації або водопостачання на кухні квартири АДРЕСА_2 , але власниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не надала доступу до квартири та від підписання вказаного акту відмовилась. (а.с. 52).

Згідно звіту про ідентифікацію та експертну оцінку вартості збитків, які були завдані житловій квартирі від 29 вересня 2025 року складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , ринкова вартість об`єкту оцінки - вартості збитків, що сталися в результаті залиття в житловій квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначена станом на 29 вересня 2025 року складає 48 998,47 грн. ( а.с.10-45).

Відповідно до звіту по розробці кошторисної документації на «Ремонті роботи по відновленню приміщення №4 ( кухня площею 11,6 кв.м), пошкодженого в результаті залиття квартири АДРЕСА_6 загальна вартість робіт, які необхідно здійснити для відновлення первинного технічного стану приміщення №4 (кухня площею 11,6 кв.м), пошкодженого в результаті залиття квартири АДРЕСА_6 та загальна вартість матеріалів, які необхідно використати для відновлення станом на момент розробки кошторисної документації становить з округленням до цілих 51 186 гривень з ПДВ ( у тому числі вартість матеріалів - 10 049 грн з ПДВ) ( а.с.26 зворот -28).

Вартість оціночних робіт про ідентифікацію та експертну оцінку вартості збитків згідно Договору № 2909-1 від 29.09.2025 та прибуткового касового ордеру № 29/09-01 від 29.09.2025 становить 14 000,00 грн ( а.с.49,55).

Таким чином, судом встановлено, що 02.05.2025, 09.08.2025 відбулися залиття квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка.

На підтвердження факту залиття квартири позивачкою надано акти про залиття від 02.05.2025, 09.08.2025, з яких встановлено, що дійсно відбулося залиття квартири позивачки, однак причина залиття на дату складання акту не встановлена.

За змістом зазначених актів вбачається, що комісією не було проведено огляд квартири поверхом вище, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка належить відповідачці, на предмет можливого витоку води із цієї квартири. Відтак, на думку суду, даний акт має лише припущення, щодо можливого витоку води із джерела, що знаходиться в вище розташованій квартирі АДРЕСА_3 , але не констатує такий факт, оскільки у комісії був відсутній доступ до цієї квартири, а квартира позивачки знаходиться на четвертому поверсі дев`ятиповерхового будинку.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що із змісту актів від 02.05.2025, 09.08.2025 року вбачається, що вонифактично не відповідають вимогам п.п.2.3.6 та додатку № 4 Правил, так як власник квартири АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_2 , із змістом вказаного документа не була ознайомлена, про що свідчить відсутність її підпису в акті; не зазначено висновки комісії за наслідками обстеження. Доказів направлення цього акту на адресу відповідача до справи не надано. Зі змісту акту не можливо встановити, що наслідки попереднього затоплення ( коли саме сталося затоплення в акті не зазначено), належать до зони відповідальності відповідача, а не загальнобудинкової мережі водопостачання чи водовідведення.

Отже, в даному випадку, надані позивачкою акти від 02.05.2025, 09.08.2025 року, не можуть бути належним і достовірним доказом по справі, який би підтвердив факт заподіяння позивачці шкоди саме через протиправні дії або бездіяльність відповідача.

Інших доказів у підтвердження вини відповідача у заподіянні позивачці майнової школи суду не надано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи досліджені докази надані сторонами, судом встановлено відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтвердили наявність факту заподіяння шкоди позивачці з вини відповідача, а також, що між діями відповідача і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а тому суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та як наслідок відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Частиною другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Зобов`язання щодо відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала на підставі частини першої статті 1166 ЦК України. Для покладення на особу-правопорушника відповідальності за заподіяну майнову шкоду необхідна наявність складу цивільного правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина особи, яка завдала шкоду.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та за принципом змагальності сторін доводяться особою, яка звертається із відповідними вимогами.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Подібний висновок містить постанова Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.05.2025, 09.08.2025 відбулися залиття квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій від 25 серпня 2005 року № 927/11207, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Форма цього акта встановлена в Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207 зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.

В постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15 зроблено висновок, що не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього останній не довів. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи.

Отже, не підписання акту про залиття відповідачем у даному випадку не впливає на його правильність, а тому посилання суду першої інстанції, що акти не підписані відповідачем, а тому не відповідають вимогам п.п.2.3.6 та додатку Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій є помилковим.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Так, із змісту акта від 02 травня 2025 року вбачається, що комісія у складі голови правління Левдар Т.В. та слюсаря сантехніка ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника власника квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_5 склала акт про те, що 02 травня 2025 року було зафіксовано наслідки попереднього затоплення, а саме кухні на стелі і стінах пліснява. Квартира знаходиться на 4-му поверсі 9-ти поверхового будинку. Таким чином, причина залиття, не встановлена на дату складання акту. Власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не надала доступ до квартири.

Зі змісту акта від 09 серпня 2025 року вбачається, що комісія у складі голови правління Левдар Т.В. та слюсаря сантехніка ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника власника квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_5 склала акт про те, що 09 серпня 2025 року було зафіксовано наслідки попереднього затоплення, а саме кухні на стелі і стінах пліснява. Квартира знаходиться на 4-му поверсі 9-ти поверхового будинку. Таким чином, причина залиття, не встановлена на дату складання акту. Можливо протікання в системі каналізації або водопостачання на кухні кв. АДРЕСА_2 , але власниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 відсутня та доступ до квартири не було надано.

Отже, враховуючи зміст та результати обстеження вказані у актах, вбачається, що з поданих доказів не можливо встановити дату залиття (попереднє затоплення, дата не вказана), причину залиття квартири на дату складання акту, яка б свідчила, що саме відповідачем було завдано шкоди позивачу. Не допуск до квартири відповідачем при складані двох актів про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання не свідчить про те, що саме відповідачем було завдано шкоди, оскільки позивачем не надано інших доказів, які б в сукупності з іншими вказували б на те, що саме сторона відповідача несе відповідальність за шкоду.

Вказівка на можливість залиття квартири саме відповідачем є припущеннями, оскільки над квартирою позивача крім відповідача є ще квартири, обстеження яких не проводилося і їх можлива причетність до затоплення не перевірялася і не виключалася, а тому позовна заява не містять належних та допустимих доказів, які б дали можливість встановити коли конкретно відбулося затоплення, дійсну причину залиття житлового приміщення та причинно-наслідковий зв`язок і діями відповідача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог та як наслідок відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо доводів про безпідставність ухвалення судом першої інстанції заочного рішення, суд вважає, що вони є доцільними, однак такі процесуальні порушення не є безумовною підставою для скасування рішення суду, а також не призвели до ухвалення по суті незаконного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не спростовують висновків суду.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Самойленком Артемом Володимировичем на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2026 року - залишити без задоволення.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова