Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №757/56807/25-п — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року місто Київ

Справа № 757/56807/25-п

Провадження № 33/824/3727/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пшенишної Вікторії Вікторівни на постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року (у складі судді Константінової К.Е.)

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 504016 від 05 листопада 2025 року, ОСОБА_1 05 листопада 2025 року о 09 годині 50 хвилин у місті Києві, на заїзді на міст Патона зі сторони правого берега, керуючи автомобілем «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та не обрав безпечної дистанції, унаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Subaru Forester», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який за інерцією здійснив зіткнення з автомобілем «Audi Q4», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачено за ст. 124 КУпАП.

Печерський районний суд міста Києва постановою від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовав до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, стягнув на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із постановою в частині виду накладеного адміністративного стягнення, захисник ОСОБА_1 - адвокат Пшенишна В.В. 22 травня 2026 року подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити постанову суду першої інстанції, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

На обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки відеозапису з місця події, який було подано до суду до ухвалення оскаржуваної постанови, та з якого вбачається, що ДТП сталася за умов раптової зміни дорожньої обстановки, оскільки поліцейський подав жест про необхідність зупинки у спосіб, який не давав можливості однозначно визначити, якому саме транспортному засобу він адресований та де належить зупинитися. Водій автомобіля «Audi Q4», який рухався попереду, різко загальмував у смузі руху, унаслідок чого водії транспортних засобів, що рухалися позаду, також були змушені екстрено гальмувати, однак не змогли своєчасно уникнути зіткнення.

Посилається на те, що ОСОБА_1 є майором, проходить військову службу в Службі безпеки України з 04 червня 2024 року, має статус учасника бойових дій, одружений та має малолітню доньку. Окрім цього, керування транспортним засобом є необхідним для належного виконання ним службових завдань, а тому позбавлення такого права істотно ускладнює проходження військової служби.

Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що копію постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 не вручено, а його захисник отримала її лише 15 травня 2026 року, після чого апеляційну скаргу подано в межах десятиденного строку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Пшенишна В.В. апеляційну скаргу підтримали просили задовольнити з підстав, викладених у ній.

Інші учасники ДТП, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань суду не подали, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися 09 липня 2026 року за номерами телефонів, указаних ними в письмових поясненнях.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку або якщо в його поновленні відмовлено.

Матеріали справи не містять належних відомостей про вручення ОСОБА_1 або його захиснику копії постанови суду першої інстанції раніше 15 травня 2026 року. Апеляційну скаргу подано 22 травня 2026 року, тобто в межах десяти днів із дня фактичного отримання копії постанови. За таких обставин причини пропуску строку є поважними, а клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши законність, обґрунтованість і вмотивованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями водіїв, схемою дорожньо-транспортної пригоди та іншими матеріалами справи. Обираючи вид адміністративного стягнення, суд послався на характер правопорушення, дані про особу правопорушника та кількість пошкоджених унаслідок ДТП транспортних засобів і дійшов висновку про необхідність застосування позбавлення права керування транспортними засобами у виховних цілях.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим їх ненадання до місцевого суду або необґрунтованим їх відхилення місцевим судом.

Оскільки апеляційна скарга не містить вимоги про скасування постанови в частині встановленої винуватості ОСОБА_1 та правової кваліфікації його дій за статтею 124 КУпАП, предметом апеляційного перегляду є правильність обрання судом першої інстанції виду адміністративного стягнення.

За приписами пункту 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, у виді: 1) штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 2) позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом статей 33 та 280 КУпАП при вирішенні питання про адміністративне стягнення суд має з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та забезпечити індивідуалізацію відповідальності з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини, даних про особу порушника, а також обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Альтернативний характер санкції статті 124 КУпАП покладає на суд обов`язок навести переконливі мотиви, з яких у конкретній справі менш суворий вид стягнення - штраф - є недостатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності та необхідним є саме позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд першої інстанції цього обов`язку належним чином не виконав, оскільки мотивуючи обраний вид та розмір стягнення він послався лише на кількість пошкоджених транспортних засобів та загальну виховну мету стягнення. Такі мотиви не пояснюють чому, за встановлених обставин, штраф не забезпечить виправного і превентивного впливу. У матеріалах справи відсутні відомості про заподіяння шкоди життю чи здоров`ю осіб, перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, залишення ним місця ДТП, агресивну поведінку, умисне створення аварійної ситуації або інші обставини, які б свідчили про підвищений ступінь суспільної шкідливості правопорушення та обумовлювали необхідність застосування найсуворішого з передбачених санкцією статті 124 КУпАП видів стягнення.

Крім того, до ухвалення оскаржуваної постанови захисник подала до суду відеозапис із камери спостереження за дорожньою обстановкою в районі заїзду на міст Патона. Водночас у постанові суду першої інстанції цей доказ не наведений серед досліджених, його зміст та значення для визначення ступеня вини і виду стягнення не оцінено.

Із дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що поблизу місця події на острівці безпеки знаходився службовий автомобіль поліції, а поліцейський виходив на проїзну частину та подавав учасникам руху сигнали рукою із жезлом. Первинний жест поліцейського не містив очевидного для всіх учасників руху одночасного вказання на конкретний транспортний засіб та безпечне місце його подальшої зупинки, тоді як надалі поліцейський окремим жестом спрямовував вантажний транспортний засіб до місця зупинки.

Пунктом 8.9 «а» ПДР передбачено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським, зокрема, за допомогою сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Апеляційний суд не надає в межах цього провадження оцінки діям поліцейського чи водіїв інших транспортних засобів, оскільки питання про їхню відповідальність не є предметом розгляду, водночас зафіксований спосіб подання сигналу та реакція на нього транспортних засобів є істотними для оцінки фактичної дорожньої обстановки, у якій діяв ОСОБА_1 , оскільки з відеозапису вбачається, що водій автомобіля, який рухався першим у ланцюгу, після сприйняття жесту поліцейського раптово загальмував безпосередньо у смузі руху. Це спричинило послідовне екстрене гальмування автомобілів, які рухалися позаду, істотно скоротило час, доступний їхнім водіям для реагування, та створило аварійну ситуацію.

Наведене не усуває обов`язку ОСОБА_1 дотримувати безпечної дистанції та не спростовує висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Разом із тим ці обставини свідчать, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком не лише недостатньо обраної ОСОБА_1 дистанції, а й раптового та неочевидно спричиненого гальмування транспортних засобів попереду.

За таких обставин ступінь необережної вини ОСОБА_1 та суспільна шкідливість учиненого ним правопорушення не можуть оцінюватися як такі, що вимагають обов`язкового позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд також враховує дані про особу ОСОБА_1 , а саме:

- довідкою Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України підтверджено, що він у військовому званні майора проходить військову службу в Службі безпеки України з 04 червня 2024 року до теперішнього часу;

- копією посвідчення підтверджується його статус учасника бойових дій;

- одружений і має малолітню доньку 2020 року народження.

Сам по собі характер роботи чи потреба користуватися транспортним засобом не звільняють особу від адміністративної відповідальності, водночас у сукупності з обставинами вчинення правопорушення, відсутністю даних про обтяжуючі відповідальність обставини та належними відомостями про особу порушника вони мають бути враховані при виборі між двома альтернативними видами стягнення. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на шість місяців у цих умовах може істотно ускладнити виконання ним службових завдань і створює для нього наслідки, які не є співмірними з характером та ступенем суспільної шкідливості конкретного правопорушення.

За сукупності наведених обставин апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, є необхідним і достатнім для досягнення мети, визначеної статтею 23 КУпАП.

Відповідно до частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, у межах санкції відповідної статті КУпАП, воно не може бути посилено.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині виду адміністративного стягнення із заміною позбавлення права керування транспортними засобами на штраф. В іншій частині постанова є законною та обґрунтованою і підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Пшенишної Вікторії Вікторівни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пшенишної Вікторії Вікторівни задовольнити.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині накладеного адміністративного стягнення.

Застосувати до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

В іншій частині постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Желепа