Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №755/10385/25 — Київський апеляційний суд

справа №755/10385/25 головуючий у суді І інстанціїГаврилова О.В.

провадження № 22-ц/824/8065/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» поданою представницею - Абібулаєвою Тетяною Геннадіївною на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року представник позивача звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором № б/н від 07 лютого 2018 року в розмірі 31 491,03 грн, що складається з: 25 521,95 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 969,08 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву б/н від 07 лютого 2018 року та відповідно приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Так, Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитну картку, кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути використану частину кредитного ліміту. Однак в процесі користування кредитними коштами відповідач не повертав своєчасно кошти позивачу.

Таким чином, у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 14 травня 2025 року наявна заборгованість у розмірі 31 491,03 грн, з яких: 25 521,95 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 969,08 грн - заборгованість за простроченими відсотками, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.02.2018 в розмірі 25 521,95 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, представниця Акціонерного товариства «Приват Банк» - Абібулаєва Т.Г. 10 лютого 2026 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року в частині відмови у задоволені позовних вимог в розмірі 5 969,08 гривень (заборгованість за простроченими відсотками) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" задовольнити в повному обсязі; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Так, представниця вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що заборгованість зі сплати відсотків виникла після 01 листопада 2024 року, тобто після підписання Заяви про приєднання від 24 вересня 2021 року відповідачем, в якій визначено розмір відсотків сторонами.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами за типом продукту Карта Універсальна починаючи з 24 вересня 2021 року було погоджено відповідачем окремою заявою (не є паспортом споживчого кредиту), підписана особисто відповідачем. Суд першої інстанції не врахував цей факт і здійснив неправильну оцінку доказів без врахування правових норм про які ми зазначаємо нижче.

У процесі користування рахунком на якому встановлено кредитний ліміт, 24 вересня 2021 року відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 11/25, тип Карта Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування рахунку, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 24 вересня 2021 року відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42% річних. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 5 969,08 грн. за період з 01 листопада 2024 року по 14 травня 2025 року.

Тобто відсотки які, нараховувались за період з 2018 року по 24.09.2021 року не складають предмет цього позову.

Таким чином, в силу статті ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України Заява про приєднання має силу письмової домовленості Сторін про зміну/ встановлення умов кредитування по вже існуючим правовідносинам і з 24 вересня 2021 року позивач цілком законно нараховував відсотки, які заявив до стягнення.

Окрім цього, представниця вказує, що надана Банком Виписка за картковим рахунком відповідача, підтверджує обставини видачі кредиту, його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь- яким контррозрахунком відповідача.

Відтак, у матеріалах справи, що наразі є предметом розгляду, доказами погодження оплатності умов кредитування є - Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 24 вересня 2021 року, Виписка по рахунку відповідача.

Дані документи підтверджують саме конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування, визначають процентну ставку, а також можливість надання пільгового періоду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» поданою представницею - Абібулаєвою Тетяною Геннадіївною на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана апелянту через систему ЄСІТС «Електронний суд», яку було отримано 25 березня 2026 року, що підтверджується Звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття апеляційного провадження направлено за місцем її реєстрації, однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 лютого 2018 року відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, відповідач підписанням цієї анкети-заяви відповідно до ст.634 ЦК України в повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банка в мережі інтернет, та які разом із пам`яткою клієнта та тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.

Як убачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором № б/н від 07.02.2018 та з виписки за договором, відповідачем здійснювалося зняття коштів з карткового рахунку, оплата товарів та послуг, що свідчить про користування наданими банком кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому погашення кредитної заборгованості відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, у зв`язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, станом на 14 травня 2025 року наявна заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 25 521,95 грн, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в цій частині підтверджується належними та допустимими доказами.

Разом з цим, суд першої інстанції посилаючись на ст.ст. 633,634,1048,1056-1, 1050 ЦК України зазначив, що у Анкеті-заяві від 07.02.2018 процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема - заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07 лютого 2018 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як на невід`ємну частину договору.

Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, які саме Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цьому документі, що надані банком, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що викладено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд першої інстанції вважав, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07лютого 2018 року шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також суд зауважив, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07.02.2018 у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, враховуючи, що за умовами Анкети-заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучені позивачем до матеріалів позовної заяви Умови та правил надання банківських послуг не містять підпису позичальника, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання Анкети-заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Стосовно наявної в матеріалах справи копії підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту, в якому визначені, серед іншого: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, суд першої інстанції дійшов висновку зважаючи на наявність підписаного сторонами 07 лютого 2018 паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначених для нього Додатком 1 до Закону України «Про споживче кредитування», АТ КБ «ПриватБанк» і відповідач виявили намір укласти договір споживчого кредитування.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та має передувати укладенню кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит.

З урахуванням наведеного, суд вважав, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

Щодо наданої позивачем заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24 вересня 2021 року, то вона не стосується предмету спору та предмету доказування в даній справі, оскільки в розрізі даного спору позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором від 07 лютого 2018 рокуі розрахунки заборгованості складені саме за цим договором.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками не підлягають задоволенню, як необгрунтовані та безпідставні.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду в оскаржуваній частині у межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 лютого 2018 року в розмірі 31 491,03 грн, що складається з: 25 521,95 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 969,08 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

На підтвердження обґрунтованості вимог, позивачем надано розрахунок заборгованості за договором /а.с. 22-30), анкету-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 07 лютого 2018 року/а.с. 45/, основні умови кредитування від 07 лютого 2018 року/ заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24 вересня 2021 року /а.с.46-57/, довідку про видачу кредитних карток /а.с. 44/, виписку за договором за період 07 лютого 2018 року по 16 травня 2025 року/а.с.31-42/, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку /а.с. 60-107/.

Під вказаними документами, а саме: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 07 лютого 2018 року, основними умови кредитування від 07 лютого 2018 року, заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24 вересня 2021 року, міститься підпис відповідача.

Апеляційним судом досліджено вказані докази у їх сукупності та встановлено, що зокрема, із розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах.

Отже, заборгованість відповідача за фактично використаними кредитними коштами підтверджена належними та допустимими доказами по справі, що не були належним чином досліджені судом першої інстанції.

Згідно постанови Верховного суду від 23 січня 2018 року по справі № 755/7704/15-ц, а також постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №159/2146/15-ц, суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ - в даному випадку розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Вартим уваги є те, що згідно виписки, відповідач користується кредитними коштами протягом всього періоду дії кредитного договору, не оспорював умови, не подавав заперечення.

Заява про приєднання від 07 лютого 2018 року, підписана відповідачем, містить посилання на істотні умови кредитування, що є частиною кредитного договору.

Активне користування відповідачем кредитними коштами, включаючи зняття коштів у 2019 році, та часткове погашення заборгованості свідчать про схвалення умов договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 29.07.2020 року у справі № 753/10779/16-ц, де зазначено, що дії, спрямовані на виконання правочину, є його схваленням.

Відповідач не заперечував розмір заборгованості чи умови договору, що підтверджує їх прийняття.

Крім того, 24 вересня 2021 року відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 11/25, тип Карта Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком, у тому числі нарахування та розмір відсотків за користування кредитними коштами. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

При цьому, за погодженою між сторонами ставкою Банком нараховано відсотки у розмірі 5 969,08 грн. за період з 01 листопада 2024 року по 14 травня 2025 року, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Так, за змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відтак, судове рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати у оскаржуваній частині із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за період з 01 листопада 2024 року по 14 травня 2025 року.

У іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, тому з огляду на положення ст. 367 ЦПК України не є предметом перевірки апеляційного суду.

Враховуючи, що суд першої інстанції стягнув судовий збір з відповідача в повній мірі, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави щодо перерозподілу судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 756,79 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» подану представницею - Абібулаєвою Тетяною Геннадіївною - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками - скасувати, постановити нове судове рішення в цій частині, яким позовні вимоги про стягнення відсотків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 5 969 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова