Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №759/12123/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 759/12123/26 Головуючий в суді І інстанції Дячук С.І. Провадження № 33/824/3229/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.

ПОСТАНОВА

04 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, гр-ка України, ІПН: відсутній в матеріалах справи, проживає: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за якою накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за ухвалення постанови про накладення адмінстягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, тобто в сумі 665 грн 60 грн.

Суд першої інстанції визнав доведеними порушення, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 646174 від 21.04.2026 р., зі змісту якого слідує, ОСОБА_1 21 квітня 2026 року, приблизно о 08 год. 55 хв., в м. Київ по шосе Гостомельське, повторно протягом року, будучи притягнутою до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, керувала автомобілем «ХЮНДАЙ» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим порушила вимоги п.п. 2.1а Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із постановою Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини вказаної постанови застосування до неї стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років. В іншій частині постанову не оскаржує.

На думку скаржника, суд не мав права застосовувати відносно неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка ніколи не отримувала посвідчення водія, є незаконним.

Звертає увагу на судову практику апеляційних судів України.

Також просить врахувати обставини, що характеризують її особу та підтверджують необхідність, на її переконання, пом`якшення стягнення.

Зокрема те, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини; що вона пройшла навчання в автомобільній школі та підготовлена до складання іспиту для отримання посвідчення водія у встановленому законом порядку, відтак прагне діяти виключно в правовому полі та отримати право керування транспортним засобом на законних підставах; є активним волонтером Благодійного фонду Олександра Лапшина «Сильні Українці» та у межах волонтерської діяльності регулярно виїжджає в зону бойових дій для перевезення гуманітарної допомоги.

Також, просить урахувати, що в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнала свою вину та щиро розкаялась у вчиненому, просила не карати суворо.

Вважає, що застосування до неї стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років є не лише незаконним, а й явно непропорційним до обставин справи та особи, яка притягається до відповідальності. Звертає увагу, що не вчиняла серйозних правопорушень, не керувала в стані сп`яніння, нікому не спричинила шкоди, керувала після проходження автошколи, сіла за кермо через сімейну необхідність.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 КУпАП не відносяться до переліку справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

В судове засідання до Київського апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, шляхом повідомлення на указану нею в апеляційній скарзі адресу, що підтверджується самим повідомленням та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у якому міститься розписка про одержання кореспонденції.

Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду не надходили, відтак відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності особи, що притягається до відповідальності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР №646174 від 21.04.2026 р., зі змісту якого слідує, 21 квітня 2026 року, приблизно о 08 год. 55 хв., в м. Київ по шосе Гостомельське ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Hyundai днз НОМЕР_2 не маючи права керування таким транспортним засобом тобто не маючи посвідчення водія відповідної категорії «В», взагалі, не зупинившись на вимогу знаку стоп контроль. Повторно протягом року, чим порушено п. 2.1.а ПДР керування тз особою, яка не має права керування таким тз.

У матеріалах справи у підтвердження повторності порушення наявна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№6312486 від 09.12.2025 року, за скоєне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.

Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції статей 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах.

Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та її винуватість підтверджується наступними сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646174, даними з відео реєстратора поліції та постановою про притягнення 09.12.2025 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування автомобілем без права ним керувати).

Крім того, сама ОСОБА_1 встановлених обставин не заперечує, свою вину визнає та щиро кається у вчиненому.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зміни оскаржуваної постанови в частині застосованої до неї санкції, не встановлено підстав для визнання їх обґрунтованими та незаконними з огляду на наступне.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований суддею суду першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягається до адміністративної відповідальності протягом року за ст. 126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом як до особи, яка такого права не мала взагалі, апеляційний суд зазначає таке.

У законі поняття «позбавлення права керування транспортним засобом» не ототожнюється із позбавленням посвідчення водія. Відповідне право керування особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Проте, Закон не містить застереження щодо можливості застосування санкції у виді позбавлення права керування транспортним засобом виключно до осіб, які отримали посвідчення водія.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 4 вересня 2023 року (справа № 702/301/20) чітко визначила: додаткове покарання у виді позбавлення права керування може застосовуватися до особи, незалежно від того, чи отримувала вона раніше посвідчення водія в установленому законом порядку. Суть такого покарання полягає в забороні реалізовувати фактичну можливість керування транспортом. Наявність чи відсутність пластикового бланка не зменшує суспільної небезпеки від дій порушника, який сів за кермо. При цьому об`єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Посилання апелянта на необхідність застосування судової практики інших апеляційних судів є безпідставним.

Відсутні також підстави вважати, що судом першої інстанції застосовано непропорційне застосування до ОСОБА_1 санкції за вчинене нею правопорушення.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відтак, за обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 вже притягалась до відповідальності за порушення ПДР щодо керування транспортним засобом, саме як особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що навчається в автомобільній школі. Отже, ОСОБА_1 є особою, яка є обізнаною про правила, за яких особа допускається до керування транспортним засобом, тому повторне порушення нею відповідних правил є свідомим та умисним. При цьому заходи попереднього впливу до неї у виді застосування санкції за аналогічне порушення - стягнення штрафу, не досягли мети щодо запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо непропорційного застосування виду стягнення є безпідставними.

Не можна також погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що судом не враховані інші обставини, що пом`якшують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.

Як слідує із санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом до ОСОБА_1 застосовано санкцію з урахуванням меншого строку позбавлення права керування транспортним засобом (не сім років, а п`ять) та без вилученням транспортного засобу.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Святошинського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Писана