Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №761/5878/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 761/5878/26 суддя в І-й інстанції Овсеп`ян Т.В.

Провадження № 33/824/3277/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.

Категорія: ст. 124 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Терлича Олександра Сергійовича на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ст. 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 27 січня 2026 року серії ЕПР 1 №576572, 27 січня 2026 року о 08 год. 15 хв. в місті Києві, вулиця Юрія Іллєнка, 50А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з транспортним засобом «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушила п. 13.1. ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Терлич О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду, закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Терлич О.С. вказує, що автомобіль марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 не перебував у русі, а був припаркований на узбіччі, що підтверджується письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 . Таким чином, застосування до дій ОСОБА_1 вимог п. 13.1 ПДР України є неможливим, оскільки відсутній один із ключових елементів - рух обох транспортних засобів. Більше того, під час руху по вул. Юрія Іллєнка водій ОСОБА_1 дотримувалася своєї смуги руху, рухалась максимально праворуч та не здійснювала жодних маневрів (об`їзду), які могли б об`єктивно призвести до виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Причиною виникнення ДТП стали саме дії водія автомобіля марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , який, відчиняючи двері кабіни, не переконався у безпечності своїх дій та створив перешкоду для руху транспортних засобів, що рухалися по проїзній частині. У момент відкриття дверей поруч з вантажним автомобілем вже рухався автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим водій останнього ОСОБА_1 об`єктивно не мала технічної можливості уникнути контакту. Факт створення перешкоди для руху підтверджується також фотоматеріалами з місця дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, характер механічних пошкоджень транспортних засобів підтверджує викладені обставини.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисників ОСОБА_1 адвокатів Терлича О.С. та Конюшка Д.Б., потерпілого ОСОБА_2 та його захисника Дубовика О.В., вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу обгрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що вона порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Ухвалюючи оскаржувану постанову місцевий суд прийняв до уваги свідчення водія автомобіля «Ford» ОСОБА_2 , який суду пояснив, що його транспортний засіб «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 був припаркований на тротуарі та проїжджій частині за перехрестям по вул. Юрія Іллєнка у м. Києві. Враховуючи технічні характеристики його автомобіля, для того, аби потрапити в салон, необхідно повністю відкрити двері та триматися за поручні. Переконавшись, що його дії нікому не будуть заважати, зокрема горів червоний сигнал світлофора та автомобілі не рухалися, він відкрив двері та однією ногою був на сходинці кабіни, а руками тримався за руль, аби піднятися вище та сісти в салон, однак в цей час відчув та побачив, що в двері його транспортного засобу в`їхав автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 .

Із письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона, 27 січня 2026 року о 08 год. 15 хв., керуючи автомобілем марки «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , рухалась по вул. Юрія Іллєнка в сторону метро «Лук`янівська» у м. Києві в крайній правій смузі руху зі швидкістю приблизно 20 км/год. Побачила, як на проїжджу частину вийшов чоловік з кавою і став впритул до кабіни. Коли вона почала наближатися, він відкрив двері, вона взяла лівіше та раптом почула звуки тертя об кузов машини, зупинилася.

Працівник поліції, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, а місцевий суд, визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не звернули уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували вину останньої за стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Так, у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення, в вину ОСОБА_1 ставиться не врахування дорожньої обстановки, не дотримання саме бокового інтервалу, що відповідає п. 13.1 Правил .

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила дорожнього руху, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Умовою відповідальності за вказаними нормами є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Правил дорожнього руху і виявленими пошкодженнями.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

В матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази, відповідно до яких суд міг би встановити момент відкриття дверей автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 . водієм ОСОБА_2 та місце знаходження автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 в цей момент.

Не встановлення зазначених обставин позбавляє суд можливості константувати факт порушення п. 13.1 Правил водієм ОСОБА_1 .

Визнаючи ОСОБА_1 винною в порушенні зазначеного пункту правил, місцевий суд не звернув уваги, що можливість врахування дорожньої обстановки і дотримання бокового інтервалу існує з моменту коли водій об`єктивно спроможний виявити перешкоду в русі і має у зв`язку з цим можливість спрямовувати авто за траєкторією, яка забезпечує проїзд повз таку перешкоду на відстані, що є безпечною, а саме такою, що унеможливлює зіткнення транспортного засобу з перешкодою, до моменту проїзду такої перешкоди.

Разом з тим, у разі виникнення раптової перешкоди в русі безпосередньо перед транспортним засобом чи на відстані, на якій водій, з урахування швидкості його руху позбавлений можливості уникнути зіткнення, у водія відсутня можливість врахувати дорожню обстановку, а саме раптову перешкоду для руху, а відтак, і дотриматись відповідної дистанції чи інтервалу.

Отже, не встановивши місце перебування автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 в момент відкриття дверей автомобіля марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 , місцевий суд не мав права вважати встановленим порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР України.

Відсутність таких доказів в матеріалах справи не дає суду апеляційної інстанції підстав стверджувати про законність і обґрунтованість постанови місцевого суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Зазначеного обов`язку працівник поліції, що склав протокол про адміністративне правопорушення не виконав, без наявності доказів вини ОСОБА_1 в порушенні як п. 13.1 Правил, так і вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, склав протокол про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини також залишені без уваги місцевого суду, який за відсутності беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав її винною.

Пославшись при цьому на пояснення водія «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , місцевий суд не звернув уваги, що його пояснення прямо протирічать поясненню водія ОСОБА_1 .

За умови зацікавленості кожного з водіїв в результатах вирішення справи, їх пояснення не можна вважати об`єктивним доказом, що підтверджує обставини які реально існували.

За таких обставин, місцевий суд мав би покласти в основу обвинувачення інші докази, які об`єктивно доводять вину ОСОБА_1 і узгоджуються з поясненнями водія ОСОБА_2 .

Оскільки таких доказів не було, суд не мав підстав визнавати водія автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 винною у вчиненні правопорушення.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, всі сумніви, щодо винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, а тому постанова суду підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 124, 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Терлича Олександра Сергійовича задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв`язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 04 серпня 2026 року.

Суддя В.О. Фінагеєв