Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №369/663/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року місто Київ

Справа № 369/663/26

Провадження № 33/824/1747/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., за участю прокурора Туржанської Л.О., розглянувши апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області Катерини Грозної на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.172-6 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 23, від 08 січня 2026 року ОСОБА_1 після звільнення 06.08.2025 року з посади старшого оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби зі злочинами проти довкілля) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, будучи суб`єктом декларування відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 172-6 КУпАП, в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 вказаного Закону, несвоєчасно, не в термін 30 днів з дня звільнення (тобто не до 05.09.2025 року), а 06.09.2025 року о 16.56, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (при звільненні), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол № 23 від 08.01.2026 року) на підставі ст. 22 КУпАП, оголосити усне зауваження, провадження у справі закрити у відповідності до ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області Катериною Грозною подано апеляційну скаргу, в якій вона просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області відносно ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову, яко. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накласти на нього стягнення у межах санкції вказаної статті, посилаючись на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, винесена з грубим порушенням норм процесуального права. Суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам подій, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що вказане правопорушення не може бути визнано малозначним.

В судовому засіданні прокурор Туржанська Л.О. підтримала доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

За змістом частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

За диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, внесені зміни до деяких Законів України, а саме, згідно з пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо - відповідні декларації не було подано раніше».

Апеляційний суд зауважує, що склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається.

Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.

Таке усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і мала виконувати вимоги законодавства щодо фінансового контролю.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 також не заперечується.

Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні.

Судом першої інстанції вказано, що ОСОБА_1 вчиняв дії щодо подачі декларації 03.09.2025 та 05.09.2025 адже, як вбачається з витягу з реєстру стосовно послідовності дій, які вчинені ОСОБА_1 за період з 03.09.2025-05.09.2026, ним справді вчинялись певні дії щодо намагання подати декларацію цього числа.

До того ж, варто зауважити, що до моменту подання декларації за 2025 рік, ОСОБА_1 не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на зміну свого майнового стану, а всі обставини, пов`язані з його фінансовим становищем залишались без змін.

Таким чином, суд першої інстанції урахував дані особи-правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, характер та обставини правопорушення, а саме відсутність будь-яких дій на зміну майнового стану у цей період, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, адже хоч із запізненням, однак ОСОБА_1 подав декларацію, відсутність реально заподіяної істотної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом, що, на думку апеляційного суду, суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння.

Відповідно до вимог статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та закриттям провадження у справі.

На переконання апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної статті 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Отже, враховуючи, те що ОСОБА_1 дане правопорушення вчинив вперше, з врахуванням характеру правопорушення, та те що склад даного правопорушення є формальним, тобто таким, що не передбачає настання будь-яких реальних негативних наслідків, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про звільнення його від адміністративної відповідальності за частиною першою статті172-6 КУпАП на підставі статті 22 КУпАП у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголосити йому усне зауваження та закрити провадження у справі.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області Катерини Грозної - залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Стрижеус