Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №757/45466/25-п — Київський апеляційний суд

Справа № 757/45466/25-п суддя в І-й інстанції Шапутько С.В.

Провадження № 33/824/3918/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сіренка Максима Юрійовичана постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2025 року серії ЕПР1 № 434254, 26 серпня 2025 року о 00 год. 01 хв. у місті Києві по шосе Наддніпрянське, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Tesla Modes S», д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога у закладі охорони здоров`я КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000.00 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 адвокат Сіренко М.Ю. зазначає, що працівниками поліції було безпідставно зупинено автомобіль ОСОБА_1 . Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Жодних із зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп`яніння в ОСОБА_1 працівниками поліції перевірено не було, ознаки вказані формально. Таким чином, у працівників поліції не було законних підстав для направлення водія до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Відповідно до матеріалів справи, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено з надуманих поліцією причин. При перевірці документів працівниками поліції було виявлено порушення ОСОБА_1 військового обліку, у зв`язку з чим йому було запропоновано проїхати до ТЦК. ОСОБА_1 відмовився та не вийшов зі свого транспортного засобу. В подальшому поліцейськими було безпідставно запропоновано пройти огляд у медичному закладі. Згідно матеріалів відеозапису, ОСОБА_1 не відмовився від проходження огляду, бажав пройти спочатку огляд на місці зупинки транспортного засобу, оскільки не мав ознак наркотичного сп`яніння. На думку захисника, в поліцейських не було взагалі законних підстав пропонувати водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, не було проведено відповідного огляду на місці зупинки транспортного засобу, а тому незаконні вимоги поліції водій мав право не виконувати. В даному випадку, поліцейські мали за мету доставити ОСОБА_1 не до медичного закладу, а до ТЦК, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння була надуманою та переслідувала вищевказану мету.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Сіренка М.Ю., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак наркотичного сп`яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а водій зобов`язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.

Доводи ОСОБА_1 в частині, що він бажав пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки, є безпідставними, оскільки проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобами вищевказаними нормами законодавства не передбачено.

Судом встановлено, що 26 серпня 2025 року о 00 год. 01 хв. у місті Києві по шосе Наддніпрянське, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Tesla Modes S», д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога у закладі охорони здоров`я КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» відмовився.

Як було зазначено вище, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння у водія. Незгода останнього з наявністю у нього ознак сп`яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп`яніння.

В даному випадку пройти такий огляд водій зобов`язаний в силу вимог п. 2.5 правил, незалежно від того вважає він наявними чи відсутніми підстави до такого огляду.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині відсутності у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а відтак, в обов`язку проходити огляд, є безпідставними.

Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.

На вказаному відеозаписі ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Йому роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду. На пропозицію поліцейського пройти огляд на визначення стану наркотичного у лікарня-нарколога відмовився.

Зазначені дії утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги в частині незгоди ОСОБА_1 з діями поліцейських, які, на його думку, мали мету доставити його до ТЦК, апеляційний суд відхиляє.

Відповідно до вимог ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Отже, переконання ОСОБА_1 в намірах поліцейського доставити його в ТЦК не є обставиною, що надає йому право відмовитися від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки не бажання бути доставленим в ТЦК в даному випадку не узгоджується з вимогами ст. 65 Конституції України та не переслідує легітимну мету.

Зазначені обставини ніяким чином не впливають на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання у апеляційній скарзі на безпідставність зупинки транспортного засобу працівниками поліції, апеляційний суд також відхиляє як такі, що не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Наведені посилання не знаходяться у причинному зв`язку із відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння і не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки, як вказувалось вище, останній зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди з фактом наркотичного сп`яніння чи наявністю підстав до зупинки.

За таких обставин, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною, останній не спростував обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду.

Доводи апеляційної скарги в частині здачі ОСОБА_1 аналізів на предмет наявності в них наркотичних речовин після складення протоколу про адміністративне правопорушення, в даному випадку правового значення не мають, оскільки останній не обвинувачувався в керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Як було зазначено вище, протокол про адміністративне правопорушення було складено у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно доч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сіренка Максима Юрійовичазалишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 04 серпня 2026 року.

Суддя В.О. Фінагеєв