Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №546/309/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/309/26

номер провадження 2/546/601/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/309/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

в с т а н о в и в:

27.03.2026 до Решетилівського районного суду Полтавської області через електронний кабінет Електронного суду від представниці позивача - адвоката Калафути Л.В., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - позивач), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач), про що складено актовий запис №250, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.08.2022.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 18.04.2024; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 02.09.2022; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 02.09.2022; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 01.08.2022.

Діти фактично проживають разом із позивачем та перебувають на її повному матеріальному забезпеченні.

Факт проживання позивача та дітей разом підтверджується офіційними довідками про реєстрацію місця проживання (Meldebescheinigung), виданими органом реєстрації міста Ахім (Stadt Achim, Федеративна Республіка Німеччина) 23.05.2024, відповідно до яких позивач та діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , мансарда ІНФОРМАЦІЯ_9

Відповідач проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, має реальний, стабільний дохід у іноземній валюті, здійснює підприємницьку діяльність за межами України та володіє майном, що у повному обсязі спростовує будь-які припущення щодо його неспроможності виконувати обов`язок по утриманню дітей та є належною підставою для визначення аліментів у твердій грошовій сумі.

Представником позивача вказано, що на утриманні позивача перебувають четверо дітей, одна з яких є малолітньою, які постійно проживають разом із нею на території Федеративної Республіки Німеччина, що об`єктивно обумовлює значно вищий рівень витрат на їх утримання порівняно з середнім рівнем витрат в Україні.

Враховуючи кількість дітей (чотири), їх вік та об`єктивні потреби, проживання дітей у країні з вищим рівнем витрат, фактичне утримання дітей позивачем, матеріальне становище відповідача та його дохід у іноземній валюті, відсутність належної участі відповідача у фінансовому забезпеченні дітей, розмір аліментів у 20 000,00 грн щомісячно на чотирьох дітей є обґрунтованим, необхідним, співмірним та таким, що відповідає як інтересам дітей, так і реальним фінансовим можливостям відповідача.

На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання чотирьох дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 20000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до вимог законодавства України, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 27.03.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

Ухвалою суду від 01.04.2026 матеріали позовної заяви № 546/309/26 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей направлено до Верховного Суду для визначення підсудності відповідно до ч. 1 ст.29 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2026 визначено підсудність цивільної справи №546/309/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей Решетилівському районному суду Полтавської області.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 13.05.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 25.05.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь на який отримано 02.06.2026.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання на 09:00 год 03.07.2026.

03.07.2026 від відповідача до суду надійшла заява про визнання позову та надання згоди на стягнення аліментів, в якій відповідач просив прийняти визнання позову та задовольнити позовні вимоги позивачки у повному обсязі та ухвалити рішення про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 20000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до вимог законодавства України (а.с. 71).

29.06.2026 від представника позивачки надійшла заява, в якій просила розгляд справи, призначеного на 09:00 03.07.2026, здійснювати без участі позивача та її представника.

03.07.2026 після судового засідання до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову та надання згоди на стягнення аліментів, в якій просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 71).

У судове засідання, призначене на 04.08.20206, сторони не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, 04.08.20206 від представника позивачки до суду надійшла заява, в якій просила розгляд справи, призначеного на 09:00 04.08.2026, здійснювати без участі позивача та її представника. (а.с.80).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення повісток за його адресою реєстрації, що повернулись до суду без вручення з відміткою пошти - адресат відсутній, а також шляхом розміщення повідомлення про виклик в засідання суду на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 26.08.2022 перебувають у шлюбі, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 250, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.08.20242 (а.с.29).

Сторони мають чотирьох спільних дітей:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого повторно 01.09.2022 Диканським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.22);

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого повторно 02.09.2022 Диканським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.23);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого повторно 02.09.2022 Диканським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.21);

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 , виданого відділом ДРАЦС Ротенбург (Вюмме) Земського повіту Ротенбург (Вюмме).

Із копії витягу з Реєстру Диканської територіальної громади № 2023/002387385 від 21.03.2023 вбачається, що місце проживання позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Згідно перекладу з німецької мови на українську офіційних довідок про реєстрацію від 23.05.2024 позивачка ОСОБА_1 разом зі свої ми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстровані за місцем проживання у Федеративні Республіці Німеччина за адресою: АДРЕСА_1 /мансарда (а.с. 34-39).

Спір у справі виник із сімейних правовідносин та його вирішення регулюється нормами сімейного законодавства.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

У відповідності до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, неповнолітні діти, батьками яких є сторони у справі, перебувають на матеріальному утриманні позивачки ОСОБА_1 , відповідач не бере участі у витратах, пов`язаних з утриманням дітей, тобто не виконує обов`язку, передбаченого ст.180 СК України.

Оскільки судом встановлено, що інших утриманців відповідач не має, є здоровим та працездатним, з метою належного захисту прав дітей, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) на кожну дитину, що сукупно становить 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок), починаючи з дня пред`явлення даного позову до суду, тобто з 27.03.2026, до досягнення кожною дитиною повноліття.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб. Тому, визнання позову відповідачем слід прийняти.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 7 Закону Україна «Про судовий збір».

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на зазначене та враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, на підставі норм ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50% ставки, яка підлягала сплаті при пред`явленні даного позову.

Так, при поданні даного позову судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи норми ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн (1331,20 х 50% = 665,60).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідний висновок викладено в постанові КЦС ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, а саме, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Схожі за змістом висновки також містяться в постановах КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, ВС від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20, від 25 травня 2023 року у справі № 824/41/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 713/1116/22, постановах КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, КЦС ВС від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Отже, у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач заперечень щодо витрат на правову допомогу суду не подав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 15000,00 грн, що підтверджується: копією договору про надання правової (правничої) допомоги № DK-2026/029 від 02.03.2026 (а.с. 31-32); копією Акту прийому-передачі до договору № DK-2026/029 від 02.03.2026 про надання правової допомоги (а.с. 30); копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 133/03-26 від 24.03.2026 (а.с. 33).

Враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, співмірність наданих адвокатом послуг та суми гонорару, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є справедливим і співмірним.

Оскільки, вимоги позивача задоволено повністю, то витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в повному розмірі в сумі 15000,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 206, 211, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Прийняти визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі по 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) на кожну дитину, що сукупно становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 27.03.2026 та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.08.2026

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача - Калафута Дарія Володимирівна , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_4 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_8 , тел. НОМЕР_11 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 тел. НОМЕР_13 .

Суддя О.О. Романенко