Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №545/2029/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2029/25

Провадження № 2/545/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.

за участю секретаря Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 22.01.2025 року о 10-00 год. на 7 км. автошляху Полтава-Олександрія водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volvo FX 500» р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «Schwarzmuller KIS 3Е» р/н НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi Q3» р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, після чого останнього відкинуло на транспортний засіб «ЗАЗ» р/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 12.1 ПДР України.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.01.2025р. у справі № 545/419/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В результаті ДТП автомобіль «Audi Q3» р/н НОМЕР_5 зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 автомобіль «Аudі О3» р/н НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volvo FX 500» р/н НОМЕР_1 , на момент ДТП, яка мала місце 22.01.2025р., була застрахована в ПАТ «НАСК» «ОРАНТА», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226377744, який був чинним на момент ДТП, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 250000,00 грн., франшиза- 0,00 грн.

ОСОБА_1 звернулась з заявою про виплату страхового відшкодування пошкодженого автомобіля «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_5 .

Згідно виписки банківської карти ОСОБА_1 за 07.04.2025р. на її рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 250000,00 грн., призначення платежу: безготівкове зарахування по договору № 226377744 від 09.01.2025р., тобто страхове відшкодування здійснено в межах страхової суми.

Відповідно до висновку судового експерта-товарознавця Поляниці І.В. (свідоцтво №235 від 27.04.2023р.) № 07-02 від 06.03.2025р., вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ що оцінюється, марки «Audi Q3» д.н.з. НОМЕР_5 , становить- 807533,80 грн. з врахуванням ПДВ; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_7 без врахування фізичного зносу вузлів та деталей становить-1165290,30 грн. з врахуванням ПДВ; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_3 з урахуванням зносу, становить- 807533,80 грн. з врахуванням ПДВ; ринкова вартість КТЗ марки «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_5 , на момент пошкоджень, становить- 1351204,34 грн. За проведення та виготовлення Висновку експерта, позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 15266,88 грн., що підтверджується квитанцією № 07-02/2025 від 19.02.2025р.

19.02.2025 представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснено додатковий огляд та зафіксовано внутрішні пошкодження автомобіля. За проведення дефектування вузлів та агрегатів пошкодженого автомобіля, позивач сплатив 2000,00 грн. що підтверджується Актом виконаних робіт № 81 від 19.02.2025р., укладеним між позивачем та ФОП « ОСОБА_4 », квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2025р. про оплату 2000,00 грн. за надані послуги з дефектування вузлів та агрегатів автомобіля «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_3 .

Таким чином, станом на дату звернення до суду з позовною заявою, ПАТ НАСК «Оранта», в повному обсязі виконав свої зобов`язання по Договору страхування № 226377744, відшкодувавши позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 250000,00 гривень

Враховуючи вищенаведене позивач, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою корить матеріальну шкоду, завдану ДТП, в сумі 915290,30 грн., витрати, понесені позивачем на послуги з дефектування вузлів та агрегатів автомобіля у розмірі 2000,00 грн., витрати по оплаті судового збору у розмірі 9172,90 грн., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 15266,88 грн., витрати на правову допомогу- 35000,00 грн.

Ухвалою судді від 27.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

20.06.2026 року від представника відповідача- адвоката Борзовець О.В. надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачем заявленої суми стягнення. Зазначив, що 15.03.2025 року чоловік позивача- ОСОБА_5 подав декларацію за 2024 рік. У розділі 6 декларації «Цінне рухоме майно- транспортні засоби» ним вказано майно дружини ОСОБА_1 , зокрема, вказано транспортний засіб «AUDI Q3» 2020 року випуску, який було набуто у власність 03.09.2024 року. Відповідно до відомостей, вказаних в офіційній декларації, вартість вказаного транспортного засобу становить 868765,00 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися, надіславши заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 22.01.2025 року, у справі про адміністративне правопорушення № 545/419/25, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме 22.01.2025 року о 10-00 год. на 7 км. автошляху Полтава-Олександрія водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volvo FX 500» р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «Schwarzmuller KIS 3Е» р/н НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi Q3» р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, після чого останнього відкинуло на транспортний засіб «ЗАЗ» р/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 46-47). Постанова суду набрала законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлені протиправні дії відповідача ОСОБА_2 , які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та якими позивачці була завдана матеріальна шкода.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volvo FX 500» р/н НОМЕР_1 , на момент ДТП, яка мала місце 22.01.2025р., була застрахована в ПАТ «НАСК» «ОРАНТА», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №226377744, який був чинним на момент ДТП, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 250000,00 грн., франшиза- 0,00 грн.(а.с. 11).

Згідно із пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб- транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Положеннями статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до приписів статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно виписки банківської карти ОСОБА_1 за 07.04.2025р. на її рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 250000,00 грн., призначення платежу: безготівкове зарахування по договору № 226377744 від 09.01.2025р., тобто страхове відшкодування здійснено в межах страхової суми (а.с. 12).

В судовому засіданні встановлено, що 19.02.2025 року з метою оцінки нанесеного в результаті вищевказаної ДТП пошкодження автомобіля «Audi Q3» р/н НОМЕР_5 , ОСОБА_1 звернулась до судового експерта-товарознавця Поляниці І.В. (свідоцтво №235 від 27.04.2023р.), та отримала висновок експерта за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 07-02 від 06.03.2025р., згідно якого: вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ що оцінюється, марки «Audi Q3» д.н.з. НОМЕР_5 , становить - 807 533,80 грн., з врахуванням ПДВ; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_7 без врахування фізичного зносу вузлів та деталей, становить-1165290,30 грн. з врахуванням ПДВ; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_3 з урахуванням зносу, становить- 807533,80 грн. з врахуванням ПДВ; ринкова вартість КТЗ марки «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_5 , на момент пошкоджень, становить- 1351204,34 грн. (а.с. 13-44).

19.02.2025 представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснено додатковий огляд та зафіксовано внутрішні пошкодження автомобіля. За проведення дефектування вузлів та агрегатів пошкодженого автомобіля, позивачем сплачено 2000,00 грн. що підтверджується Актом виконаних робіт № 81 від 19.02.2025р., укладеним між позивачем та ФОП « ОСОБА_4 », квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2025року про оплату 2000,00 гривень за надані послуги з дефектування вузлів та агрегатів автомобіля «Audi Q3»д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 50).

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України). в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

З огляду на викладені положення, суд вбачає, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Складовими елементами шкоди є: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.

Отже, розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, вини, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

Крім цього норма пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження сторони позивача викладені в позовній заяві є достовірними, а обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Так, у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 стороні позивача була завдана матеріальна шкода, а тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення завданих збитків позивачу.

Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi Q3» д.н.з. НОМЕР_8 без врахування фізичного зносу вузлів та деталей, становить 1165290,30 грн., розмір страхового відшкодування ПАТ НАСК «Оранта»- 250000,00 грн., то з ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальні збитки в розмірі 915290,30 грн. (1165290,30грн.-250000,00грн.).

Суд відхиляє доводи представника відповідача, щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачем заявленої суми стягнення, оскільки сума матеріальної шкоди підтверджена висновком експерта, а вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена судовим рішенням.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги- домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: договір № 497/25 від 17.04.2025 року про надання правової допомоги (а.с. 51-52), квитанцію від 21.04.2025 р.. про оплату послуг в сумі 35000,00 грн. (а.с. 53).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи принципи співмірності та критерії розумності розміру витрат та значимості процесуальних дій у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат до 20000,00 грн. які підлягають стягненню з відповідача.

Також підлягають стягненню витрати, понесені позивачем за послуги з дефектування вузлів та агрегатів автомобіля в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 115 від 19.02.2025 року (а.с. 49) та за виготовлення Висновку експерта, у розмірі 15266,88 грн., що підтверджується квитанцією № 07-02/2025 від 19.02.2025р. (а.с. 45).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову- на відповідача; 2) у разі відмови в позові- на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Оскільки вимоги позивача задоволено у повному обсязі, то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 9172,90 грн. (а.с. 6).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 82, 89, 247, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в сумі 915290 (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто) грн. 30 коп.,

Стягнути зі ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , витрати, понесені за послуги з дефектування вузлів та агрегатів автомобіля у розмірі 2000 (дві тисяч) грн. 00 коп., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 15266 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 88 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , витрати по оплаті судового збору у розмірі 9172 (дев`ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 90 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб