Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №758/5820/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 30 липня 2026 р.

Справа: №758/5820/24

Суддя: Рейнарт Ійя Матвіївна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_______________________________

Справа № 758/5820/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/450/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісіцького Андрія Валерійовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року (суддя Гребенюк В.В.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

установив:

у травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 14 719грн 93 коп. та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 028грн та витрат на правову допомогу у розмірі 15 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 23 січня 2024 року о 09 год. 06 хв. в місті Києві по вул. Володимирський узвіз навпроти будинку 11 по вул. Сагайдачного відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу FORD FUSION, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «І АМ Груп» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 8 березня 2024 року у справі № 758/1553/24 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Позивач посилався на те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу FORD FUSION, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № 217232389 від 6 жовтня 2023 року. На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представником ТОВ «І АМ Груп» було подано страховику ПАТ «Страхова група «ТАС» повідомлення про ДТП, заяву про страхове відшкодування та інші документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування на його користь, та надано пошкоджений транспортний засіб на огляд.

Позивач зазначав, що згідно ремонтної калькуляції, складеної ПАТ «Страхова Група «ТАС», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті ДТП від 23 січня 2024 року становить 84 719грн 93 коп.

Позивач посилався на те, що з боку страховика ПАТ «Страхова Група «ТАС» виконано зобов`язання та сплачено на користь потерпілої особи ДТП ТОВ «І АМ Груп» страхове відшкодування в розмірі 70 000грн, проте, розмір страхового відшкодування, сплаченого страховиком, не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого транспортного засобу TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , яка підлягає стягненню з відповідача.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ Груп» відшкодування шкоди в розмірі 14 719грн 93 коп., судовий збір у розмірі 3 028грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000грн.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лісіцький А.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник відповідача зазначає, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів неможлива, оскільки сума матеріального збитку становить 84 719грн 93 коп., а згідно полісу № 217232389 від 6 жовтня 2023 року страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 00грн, що не перевищує межу страхової виплати, а тому суд неналежно оцінив наявний доказ, чим недотримався норм матеріального права.

Представник відповідача також посилається на те, що суд першої інстанції неналежно оцінив ремонтну калькуляцію ПАТ «Страхова група «ТАС», яка є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Представник відповідача вважає, що суд не звернув уваги на відсутність доказів, що позивач фактично поніс матеріальні збитки на ремонт автомобіля, так як останній не надав відповідні докази.

Також представник відповідача зазначає, що оскільки відповідач уклав з ПАТ «Страхова група «ТАС» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 217232389 від 6 жовтня 2023 року, згідно якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160 00грн, то саме страховик, який виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 70 000грн, повинен доплатити позивачу 14 719грн 93 коп.

Представник відповідача вважає, що належним відповідачем у даній справі буде ПАТ «Страхова група «ТАС», а не ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сорока М.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів представника відповідача, оскільки виплаченого страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди.

Представник позивача зазначає, якщо страховик визначає розмір страхової виплати меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), такий розмір може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу відповідальності особи.

Також представник позивача вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, так як в даній постанові зовсім інші обставини справи і спір стосувався суброгації, в той час як у даній справі розглядається деліктний спір.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 23 січня 2024 року о 09 год. 06 хв. в місті Києві по вул. Володимирський узвіз відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу TOYOTA COROLLA д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу FORD FUSION, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 8 березня 2024 року, справа № 758/1553/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (с.с.35).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ТОВ «І АМ Груп» (с.с. 19-20).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу FORD FUSION, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № 217232389 від 6 жовтня 2023 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000грн та франшизою «0»грн (с.с. 22).

29 січня 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» складений протокол технічного огляду транспортного засобу TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , а 29 лютого 2024 року складена ремонтна калькуляція, згідно якої вартість ремонту транспортного засобу TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 ,становить 84 719грн 93коп. (с.с. 27-30).

12 березня 2024 року ПрАТ «Страхова Група «ТАС» сплачено на користь ТОВ «І АМ Груп» страхове відшкодування в розмірі 70 000грн (с.с. 32).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з його пошкодженням, перевищує суму страхового відшкодування, яка сплачена страховою компанією, тому різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою сплаченого страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача, як винної у ДТП особи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині другій статті 22 ЦК Українивизначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частиною першої статті 1188 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не

відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування регулюються, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Частиною 2 статті 999 ЦК України передбачено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, у спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а цейЗакон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у

разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у постанові від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивачу з вини відповідача завдано майнову шкоду пошкодженням транспортного засобу TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «СГ

«ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, у сумі 160 000грн.

З наявного у матеріалах справи листа ПрАТ «Страхова група «ТАС» від 14 березня 2024 року вбачається, що за результатами проведеного огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, про що свідчить подана потерпілим заява про страхове відшкодування, згідно якої директор ТОВ «І АМ Груп» погодилася з тим, що розмір страхового відшкодування складає 70 000грн з вирахуванням франшизи та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (с.с. 27).

Отже, ТОВ «І АМ Груп» узгодило з ПрАТ «СГ «ТАС» (страховиком відповідача) розмір страхового відшкодування у сумі 70 000грн, після чого страховик виплатив йому узгоджену суму.

Для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Таким чином, позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування ПрАТ «Страхова Група «ТАС» у сумі 70 000грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам розумності та диспозитивності.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі

Вказані висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав доказів проведення ремонтних робіт транспортного засобу та їх вартості. Також позивачем не була надана оцінка вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Отже, майнову відповідальність міг би нести страховик (страхова компанія), якби зі

страховиком не було узгоджено позивачем в порядку статті 36.2 Закону України «Про

обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" меншу суму страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції не були враховані вказані висновки Верховного Суду та неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не здійснив належну оцінку наданих доказів, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, не врахувавши правових висновків Верховного Суду з приводу застосування норм права у подібних правовідносинах, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позовна заява задоволенню не підлягає, відповідачу за рахунок позивача підлягає відшкодуванню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4 542грн.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісіцького Андрія Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ Груп», ЄДРПОУ 41738295, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачений судовий збір у розмірі 4 542грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua