Постанова від 16 грудня 2025 р. у справі №761/11429/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/14154/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 761/11429/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року, постановлену у складі судді Волошина В.О.,

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про зобов`язання надати інформацію,

встановив:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року провадження у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про зобов`язання надати інформацію - закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд істотно порушив норми процесуального права, закриваючи провадження у цій справі, оскільки предметом розгляду цієї справи є обов`язок відповідача - фізичної особи - розкрити інформацію щодо належного йому майна (активів), а тому ця справа належить до предметної юрисдикції загального місцевого суду і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Цивільна юрисдикція є всеохоплючою і за її правилами здійснюється розгляд усіх справ, що не віднесені до юрисдикції інших судів.

Посилається на те, що позивач звернувся з позовом до відповідача на тій підставі, що останній є контролером в розумінні статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», проте господарський процесуальний закон не відносить цю справу до юрисдикції господарського суду. Крім цього, відповідачем у цій справі є фізична особа, яка не виконувала жодні функції посадової особи в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і не була його керівником.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 23 березня 2021 р. у справі № 367/4695/20 і від 19 червня 2018 р. у справі № 757/75149/17-ц, вказує, що ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Підставою віднесення цієї справи до суду цивільної юрисдикції є те, що перелік, наведений в частині першій статті 20 ГПК України визначає вичерпний перелік категорій справ, які підсудні господарському суду.

Крім цього, відповідач, як контролер банку, не будучи посадовою особою банку і не володіючи функціональними обов`язками, не мав із банком господарських та/або корпоративних відносин, ніколи не виконував жодних функцій посадової особи АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і не був включений до переліку його керівників, відповідач також не був суб`єктом господарських відносин між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», його посадовими особами, кредиторами.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18 грудня 2024 р. у справі № 910/8215/24 зауважує, що спір про обов`язок особи, пов`язаної із банком, розкрити інформацію щодо належного їй майна в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є окремим предметом позову, відмінним від позову про відшкодування шкоди (збитків), завданих банку пов`язаними особами, а тому цей спір належить розглядати місцевим загальним судом.

Вказує на те, що висновки Верховного Суду у постановах від 27 травня 2024 р. у справі № 761/17434/22 не відповідають обставинам цієї справи, оскільки в порівнюваній справі істотною відмінною рисою є те, що позов про витребування інформації про майно був пред`явлений до посадових осіб банку, тоді як у цій справі позов було подано до фізичної особи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Іващенко В.О. заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні скарги, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 червня 2023 р. у справі № 461/1053/22, в якій зазначено, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметом позову в цій справі є зобов`язання ОСОБА_1 виконати приписи ч. 6 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про все належне відповідачу (набуте на території України та закордоном) майно (активи), накладені на таке майно (активи) обтяження, а також зобов`язання.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та керуючись висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 27.05.2024 в справі № 761/17434/22, оскільки справа № 761/11429/23 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинна розглядатись в порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник позивача ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Верховного Суду від 27.05.2024 у справі № 761/17434/22 зазначено, що вимоги Фонду про надання інформації про все належне майно (активи) та зобов`язання керівників, власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, є частиною процедури відшкодування шкоди (збитків) з пов`язаних з банком осіб, передбаченої частинами п`ятою, шостою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і посадовими особами банку має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що справа за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про зобов`язання надати інформацію належить до предметної юрисдикції господарського суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2023 року позивач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача виконати приписи частини шостої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та надати Фонду інформацію про все належне відповідачу (набуте на території України та за кордоном) майно (активи), накладені на таке майно (активи) обтяження, а також про зобов`язання.

Позов мотивовано тим, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 488 від 07 квітня 2016 Реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду № 129 від 21.02.2022) становить 31 179 359 186,83 грн. (тридцять один мільярд сто сімдесят дев`ять мільйонів триста п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят шість гривень 83 копійок).

Також під час ліквідації АБ «Банк «Фінанси та Кредит» встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1153 від 07 липня 2016 (з врахуванням змін від 30.09.2021, рішення виконавчої дирекції Фонду № 1007) складає 10 011 981 049,21 грн. (десять мільярдів одинадцять мільйонів дев`ятсот вісімдесят одна тисяча сорок дев`ять гривень 21 копійка).

Станом на 22 грудня 2022 року сума незадоволених кредиторських зобов`язань складала 25 172 172 520,17 грн.

Відповідач був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) АТ «Фінанси та Кредит» з 1995 року по вересень 2015 року (початок процедури виведення банку з ринку) й опосередковано контролював понад 96% статутного капіталу банку. Відповідно до останньої інформації щодо розкриття Банком структури власності, контроль здійснювався через наступні компанії:

- ПрАТ «F&C Realty» - акціонер банку, якому належить 21.6053%;

- Frold project limited - учасник ТОВ «ДІ.еР.Ай» (частка 99.99991%), якому належить ТОВ «Індастріал констракшн» (частка 99.99994 %), якому належить 12.2746 % акцій банку та ПрАТ «F&C Realty» (частка 87.3273 %), якому належить 21.6053 % акцій банку;

- ТОВ «ДІ.еР.Ай» - учасник ТОВ «Індастріал констракшн» (частка 99.99994 %), якому належить 12.2746% акцій банку та ПрАТ «F&C Realty» (частка 87.3273%), якому належить 21.6053% акцій банку;

- ТОВ «Індастріал констракшн» - учасник ПрАТ «F&C Realty» (частка 87.3273%), якому належить 21.6053% акцій банку та акціонер банку, якому належить 12.2746% акцій банку;

- ТОВ «Асканія» - учасник ТОВ «Нові промислові технології» (частка 99.999983%), якому належить ТОВ «Кастріп технологія» (частка 99.99994%), якому належить ТОВ «Асканія» (частка 99.6865%), якому належить 32.7709 % акцій банку.

- Invertex ltd - учасник ТОВ «Нові промислові технології» (частка 99.999983%), якому належить ТОВ «Кастріп технологія» (частка 99.99994 %), якому належить ТОВ «Асканія» (частка 99.6865%), якому належить 32.7709 % акцій банку.

- ТОВ «Нові промислові технології» - учасник ТОВ «Кастріп технологія» (частка 99.99994%), якому належить ТОВ «Асканія» (частка 99.6865%), якому належить 32.7709% акцій банку.

- ТОВ «Кастріп технологія» - учасник ТОВ «Асканія» (частка 99.6865 %), якому належить 32.7709% акцій банку;

- Forth asset management limited - акціонер банку, якому належить 28.2458%;

- Halkin Capital Limited - учасник Forth asset management limited (частка 100 %), якому належить 28.2458% акцій банку;

- ОСОБА_5 безпосередньо контролює (частка 100%) компанії Frold project limited, Invertex ltd та Halkin Capital Limited.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» був пов`язаною із банком особою.

15 грудня 2022 року Фонд звернувся до відповідача з письмовою вимогою, в якій просив протягом місяця з дня отримання вимоги надати актуальну станом на 12 грудня 2022 року інформацію про:

1) об`єкти нерухомості, належні відповідачу на праві приватної власності, включаючи спільну власність, що включає дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, реєстраційні (кадастрові) номери, дату набуття майна у власність, інформацію про документ, що підтверджує право власності;

2) об`єкти незавершеного будівництва, об`єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які належать відповідачу на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України, або розташовані на земельних ділянках, що належать на праві власності/передані в оренду чи на іншому праві користування або повністю чи частково побудовані з матеріалів відповідача чи за кошти відповідача, що включає інформацію дані щодо виду, характеристики незавершеного будівництва, місцезнаходження об`єкта, інформацію про власника або користувача земельної ділянки та кадастровий номер такої ділянки, на якій здійснюється будівництво об`єкта;

3) належне відповідачу цінне рухоме майно, вартість якого на дату придбання або оцінки дорівнює або перевищує 85 000,00 грн, що включає дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про належні йому транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

4) належні відповідачу цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів;

5) належні відповідачу інші корпоративні права із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні;

6) належні відповідачу нематеріальні активи, у тому числі об`єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті, криптовалюти, із зазначенням даних про вид та характеристики таких активів, а також про дату виникнення права на них;

7) наявні у відповідача грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах, із відображенням відомостей про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески;

8) належні відповідачу інші активи (майно), вартість яких на дату придбання або оцінки перевищує 85 000 грн, у тому числі у вигляді закордонних інвестицій, участі у закордонних проектах;

9) майнові (фінансові) зобов`язання відповідача, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, тощо, що включає дані про вид зобов`язання, його розмір, валюту зобов`язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов`язання.

Позивач стверджував, що відповідач не виконав установлений частиною шостою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обов`язок з надання інформації про все належне відповідачу (набуте на території України та за кордоном) майно (активи), накладені на таке майно (активи) обтяження, а також про зобов`язання.

Станом на день пред`явлення позову відповідач не надав вищезазначену інформацію, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Під час вирішення питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно керуватися визначеннями, наведеними у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Для визначення юрисдикції спору слід керуватися критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах (пункт 12 частини першої статті 20 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є покладення на ОСОБА_1 обов`язку виконати приписи частини шостої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та надати інформацію про все належне відповідачу майно (активи), накладені на таке майно (активи) обтяження, а також про зобов`язання.

Підставою позову слугувало те, що відповідач був кінцевим бенефіціарним власником АТ «Банк «Фінанси та Кредит», однак не виконав вимогу Фонду виконати свої зобов`язання, передбачені частиною шостою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не надав інформацію щодо належного їм майна (на території України та закордоном), активів, обтяжень та зобов`язань.

Апеляційний суд зазначає, що повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України (частина перша статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Ліквідатор (у цьому випадку Фонд, у тому числі керівник ліквідаційної процедури - його уповноважена особа) з дня свого призначення отримав можливість самостійного прийняття рішень щодо використання майнових активів банку та розпорядження ними, управління банком та керівництва його господарською діяльністю, тобто законодавчо закріплені повноваження ліквідатора прирівняні до обов`язків, які виконує власник, та прав, наданих власнику банку.

Таким чином, з часу початку процедури ліквідації банку його майном управляє та розпоряджається у межах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд (якщо такі повноваження не делеговані уповноваженій особі), який фактично реалізує права власника щодо управління відповідною юридичною особою, зокрема і в частині її майна.

Перелік пов`язаних із банком осіб, до яких Фонд може звернутися з позовом, визначений у статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою до таких осіб віднесені: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

За змістом частини шостої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) керівники, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначені відповідно до закону, під час тимчасової адміністрації або ліквідації зобов`язані надати Фонду у порядку, встановленому Фондом, інформацію про все належне їм майно (активи) та зобов`язання.

У разі ненадання інформації особами, визначеними в абзаці першому цієї частини, Фонд звертається з такими вимогами до суду. Вимоги Фонду про надання інформації про все майно (активи) та зобов`язання забезпечуються накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або забороною вчиняти певні дії у порядку забезпечення позову. Заходи забезпечення позову діють до моменту добровільного виконання вимог Фонду або виконання рішення суду про надання інформації про все майно (активи) та зобов`язання у встановленому законодавством порядку.

Фонд має право звернутися до суду з вимогами зобов`язати інших осіб, визначених частиною п`ятою цієї статті, крім тих, що визначені абзацом першим цієї частини, розкрити інформацію про все майно (активи) та зобов`язання.

Особи, зазначені у частині п`ятій цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність.

Вимоги Фонду про надання інформації про все належне майно (активи) та зобов`язання керівників, власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, є частиною процедури відшкодування шкоди (збитків) з пов`язаних з банком осіб, передбаченої частинами п`ятою, шостою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись із позовом про зобов`язання надати інформацію про все належне майно (активи), накладені на таке майно (активи) обтяження, а також про зобов`язання керівників, власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників неплатоспроможного банку, так само як і з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 27.05.2024 у справі № 761/17434/22, «у цій справі спір між сторонами виник у зв`язку з протиправною відмовою відповідачів (пов`язаних з банком осіб) надати інформацію про належне їм майно, що, на думку позивача, може призвести до втрати ним ліквідності, неможливості надалі виконувати зобов`язання перед вкладниками та до неплатоспроможності банку, що також підтверджується заявленим клопотанням про забезпечення позову з метою недопущення ймовірного відчуження відповідачами майна та для можливості у подальшому захистити права та інтереси вкладників і кредиторів банку. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і посадовими особами банку має розглядатися за правилами господарського судочинства. …. Доводи касаційної скарги про те, що спір не стосується відшкодування завданих збитків, а предметом спору є зобов`язання надати інформацію про все належне відповідачам майно (активи) та зобов`язання, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безпідставними, оскільки у цьому випадку при вирішенні питання юрисдикційності спору важливим та вирішальним є не саме собою лексико-семантичне (текстуальне) найменування позову, а характер та суть спірних правовідносин, їх суб`єктний склад, предмет та мета заявлених вимог.»

У даній справі спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою відповідача ОСОБА_1 , який за твердженням позивача є пов`язаною з банком особою, надати інформацію про належне йому майно, що, на думку Фонду, може призвести до втрати ним ліквідності, неможливості надалі виконувати зобов`язання перед вкладниками та до неплатоспроможності банку з метою недопущення ймовірного відчуження відповідачем майна та для можливості у подальшому захистити права та інтереси вкладників і кредиторів банку.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і ОСОБА_1 як імовірним контролером банку має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 27.05.2024 у цивільній справі № 761/17434/22, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 757/75149/17-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 757/75148/17-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є кінцевим бенефіціарним власником банку колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка цій обставині має бути надана під час розгляду справи по суті господарським судом, тоді як предметом цього апеляційного провадження є вирішення процесуального питання - щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 910/8215/24 апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки у наведеній для порівняння справі Суд вирішував питання щодо законності ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024, якою позовну заяву повернуто у зв`язку з не усуненням Фондом недоліків - несплатою судового збору і не вирішувалося питання розмежування юрисдикції.

Не відповідними обставинам цієї справи також є посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 23.03.2021 № 367/4695/20 і від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц, оскільки фактичні обставини наведених справ відмінні від фактичних обставин цієї справи.

У справі № 367/4695/20 спір вирішувався між Громадською організацією «Ірпінська спілка споживачів» та до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради про проведення перерахунку споживачам послуг», тобто правовідносини у порівнюваній справі не є подібними з цією справою.

У справі № 757/75149/17-ц обставини полягали в тому, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів-фізичних осіб, які займали посадове становище в ПАТ «Брокбізнесбанк», ліцензію якого було відкликано, про відшкодування майнової шкоди. Посилаючись на те, що до недостатності майна ПАТ «Брокбізнесбанк» та перевищення зобов`язань над активами призвели дії пов`язаних з банком осіб, зокрема його керівних органів, якими є відповідачі, які не виконали покладених на них функцій з управління ризиками, контролю і моніторингу всіх видів загроз за усіма напрямами діяльності, своїми діями щодо виведення коштів з ПАТ «Брокбізнесбанк» на рахунки інших компаній, сприяли їх настанню, чим спричинили збитки ПАТ «Брокбізнесбанк» та його кредиторам, Фонд просив на підставі статті 40 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III та статей 541, 1190 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року, відмовлено у відкритті провадження за вищевказаним позовом та роз`яснено, що справа належить до юрисдикції господарського суду.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оскаржив їх до касаційного суду, який постановою від 19 червня 2018 року залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

У наведеній для порівняння справі Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позов Фонду до відповідачів як пов`язаних у розумінні статті 52 Закону № 2121-III з ПAT«Брокбізнесбанк» осіб за своїм суб`єктним складом (справа у спорі між юридичною особою та її посадовими особами, повноваження яких припинені у зв`язку із розпочатою процедурою ліквідації банку) відноситься до юрисдикції господарських судів, у зв`язку із чим правильно відмовив Фонду у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року), роз`яснивши позивачу право на звернення до належного (відповідного господарського) суду.

Таким чином, посилання на справу № 757/75149/17-ц є необґрунтованими, а фактичні обставини наведеної справи власне спростовують доводи апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.