Постанова від 09 грудня 2025 р. у справі №361/4229/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7908/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 361/4229/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта», яка подана представником Гуцаловою Тетяною Олександрівною, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Василишина В.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача АТ «Укрпошта», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно перерахованих на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» коштів у розмірі 2849,36 грн, матеріальних збитків у розмірі 252,60 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 26 січня 2024 року у відділенні поштового зв`язку № 07455 АТ «Укрпошта» за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Лагунової Марії, 109 позивач сплатив 2 849 грн. 36 коп. за спожиту електроенергію на підставі рахунку за електроенергію № S551044091 від 31 грудня 2023 року, за грудень 2023 року.

15 лютого 2024 позивач отримав рахунок за електроенергію № 5414475128 від 31 січня 2024 року, за січень 2024 року, і побачив, що йому виставлена до сплати сума в розмірі - 5 382,96 грн замість 2534,40 грн, за фактично спожиту електроенергію в січні 2024 року. Через дану подію позивач отримав нервовий стрес і як наслідок підвищення артеріального тиску.

Наступного дня позивач змушений був відвідати Броварське відділення ТОВ «Київська обласна ЕК» для з`ясування причин не зарахування коштів в сумі 2 849,36 грн, сплачених ним в січні за спожиту електроенергію за грудень 2023 року. У Броварському відділенні ТОВ «Київська обласна ЕК» виявлено, що кошти в сумі 2 849,36 грн поступили не на рахунок ТОВ «Київська обласна ЕК», а на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

16 лютого 2024 року позивач звернувся до АТ «Укрпошта» з вимогою про повернення коштів у розмірі - 2849 грн. 36 коп., сплачених за електроенергію та помилково перерахованих на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

На початку квітня 2024 року у відділенні поштового зв`язку № 07455 позивач отримав відповідь АТ «Укрпошта» від 01 березня 2024 року з підтвердженням у діях працівників відділення поштового зв`язку № 07455 AT «Укрпошта» вини у безпідставному перерахуванні коштів в сумі - 2849,36 грн на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

27 квітня 2024 року позивач звернувся до відділення поштового зв`язку № 07455 АТ «Укрпошта» з питань повернення коштів, на що завідуюча відділенням Лахно О. відповіла, що кошти не поступили і невідомо, чи поступлять взагалі.

Внаслідок порушення прав позивача, тривалих нервових потрясінь і конфліктів з АТ «Укрпошта» та ТОВ «Київська обласна ЕК», в продовж більше трьох місяців, позивач зазнав душевних (моральних) страждань, у нього погіршився стан здоров`я - часто підвищувався артеріальний тиск, який він знижував медпрепаратами: каптопрес, триплексам, магній сульфат, трифас, ношпа та іншими, на придбання яких мав витрачати кошти. 15 квітня 2024 року вранці у позивача виник гіпертонічний криз АТ 200/100 і пульс 98 уд/хв., через що довелося викликати швидку медичну допомогу, на час прибуття якої (через 25 хв.) в результаті прийняття ряду медпрепаратів артеріальний тиск понизився і був зафіксований - 160/80 і пульс 81 уд/хв.

Протиправними діями працівників відділення поштового зв`язку 07455 АТ «Укрпошта» позивачу нанесено матеріальні збитки в сумі - 3101,96 грн, а також заподіяна моральна шкода, розмір якої він оцінює в розмірі - 20 000 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача АТ «Укрпошта» на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 211,20 грн. судового збору.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник АТ «Укрпошта» - Гуцалова Т.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду необґрунтоване, оскільки в ньому не зазначено, які саме зміни відбулися в житті позивача, в чому саме полягала протиправна поведінка відповідача, які додаткові дії змушений був учинити позивач задля відновлення його порушеного права.

Вказує на те, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між відвідуванням позивачем відділення поштового зв`язку та придбанням рецептурних ліків до моменту відвідування медичної установи, проведення огляду чи отримання консультацій від спеціаліста.

Стверджує, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки, здійснюючи переказ грошових коштів на користь ТОВ «Нафтогаз України», відповідач діяв відповідно до регламенту, затвердженого сторонами договору від 23 грудня 2023 року № 358-ГОСП-2023 про приймання платежів, який наявний у матеріалах справи, а місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Представник відповідача Гибало О. В. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що під час розгляду справи відповідач повернув грошові кошти позивачу на суму 2 849,36 грн, визнавши позовні вимоги в цій частині безпідставними. Щодо завдання майнової шкоди на суму 252,60 грн суд визнав недоведеним причинно-наслідковий зв`язок між помилковим зарахуванням коштів та придбанням медичних препаратів. В той же час дії АТ «Укрпошта» суд визнав такими, які завдали моральних страждань позивачу, пов`язаних зі вжиттям заходів для повернення коштів, в зв`язку з чим задовольнив частково вимогу про стягнення про відшкодування немайнових втрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, керуючись такими міркуваннями.

Рішення суду оскаржується АТ «Укрпошта» в частині стягнення моральної шкоди, в зв`язку з чим колегія суддів не надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення майнової шкоди.

Суд першої інстанції встановив, що 26 січня 2024 року у відділенні поштового зв`язку 07455 АТ «Уарпошта» за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Марії Лагунової, 109, позивач ОСОБА_1 сплатив 2849,36 грн за спожиту електроенергію на підставі рахунку за електроенергію № S551044091 від 31 грудня 2023 року за грудень 2023 року, виставленого до сплати ТОВ «Київська обласна ЕК».

Згідно з листом (відповіддю) від 01 березня 2024 року відділення поштового зв`язку 07455 AT «Укрпошта» помилково перерахувало кошти в сумі 2849,36 грн на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

АТ «Укрпошта» утворено наказом Міністерства інфраструктури України від 11 листопада 2015 року № 465 «Про реорганізацію Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» у публічне акціонерне товариство», що зазначено у Розділі І Статуту підприємства, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 14 грудня 2018 року № 611 (зі змінами).

Відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Укрпошта» зареєстровано як юридична особа 15 грудня 1993 року, засновником його є держава Україна у особі Міністерства розвитку громад та територій України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про поштовий зв`язок», для задоволення державних потреб призначений оператор поштового зв`язку на договірних засадах має право здійснювати діяльність, пов`язану з доставкою пенсій, державної допомоги, компенсацій, субсидій та інших видів соціальних виплат у грошовій формі, надавати інші послуги відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, платіжні установи, оператори поштового зв`язку та установи електронних грошей мають право надавати всі або окремі фінансові платіжні послуги, за умови визначення відповідних фінансових платіжних послуг у ліцензії відповідно до цього Закону та включення таких осіб до Реєстру.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:

1) номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:

1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Відповідно до частин 8 - 11 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Надавач платіжних послуг не несе відповідальності перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжної операції, якщо ініціатором допущено помилку в унікальному ідентифікаторі.

У разі виконання платіжної операції відповідно до унікального ідентифікатора, в якому допущено помилку, надавач платіжних послуг платника і надавач платіжних послуг отримувача зобов`язані співпрацювати з платником та вжити заходів до повернення платнику відповідної суми платіжної операції.

Якщо повернення суми платіжної операції відповідно до частини десятої цієї статті неможливе, надавач платіжних послуг платника зобов`язаний на письмовий запит платника надати йому всю доступну інформацію щодо виконання платіжної операції, яка може бути потрібна платнику для повернення суми платіжної операції в судовому порядку.

Таким чином, вказана норма Закону України «Про платіжні послуги» покладає саме на надавача платіжних послуг, яким у даному випадку є АТ «Укрпошта», під час виконання платіжної операції обов`язок щодо перевірки в платіжній інструкції відповідність реквізитів отримувача, на які мають бути перераховані кошти.

Відповідно до частин 1- 3, 8-9 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

У разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу, а також сплатити йому пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення від дня завершення помилкової платіжної операції до дня переказу коштів на рахунок отримувача, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.

Посилаючись на заподіяння йому моральної шкоди внаслідок перерахування сплачених ним коштів на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» замість ТОВ «Київська обласна ЕК», ОСОБА_1 наполягав на тому, що у зв`язку з вжиттям заходів для повернення його коштів, помилково перерахованих відповідачем на інший розрахунковий рахунок, у нього погіршувалося самопочуття. Позивач є особою похилого віку, йому 73 роки, а сума в розмірі близько трьох тисяч гривень для нього як для пенсіонера, є значною. Позивач змушений був обмежувати себе у придбанні продуктів харчування, оскільки йому не вистачало суми пенсії для повторної оплати електроенергії. Крім того, вказував, що повернення коштів відбулося більше, ніж через п`ять місяців з моменту помилкового перерахування.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (правові висновки у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів дійшла висновку, що незважаючи на повернення під час розгляду цієї справи позивачу грошових коштів, помилково перерахованих працівником відповідача на розрахунковий рахунок іншої юридичної особи, ОСОБА_1 неодноразово вживалися дії з поновлення свого порушеного права на розпорядження власними коштами, право власності на які як на майно в контексті положень цивільного законодавства є непорушним.

Тому колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача з огляду на те, що вжиття позивачем заходів з повернення цих коштів пов`язане з порушенням звичайного життєвого ритму особи, переживаннями щодо результату вжитих заходів , враховуючи, що позивач є особою похилого віку, та змушений був з`ясовувати причини виникнення у нього заборгованості в ТОВ «Київська обласна ЕК», неодноразово звертатись до поштового відділення для з`ясування причин ненадходження коштів на рахунок належного отримувача та строків повернення коштів внаслідок помилково здійсненої платіжної операції.

Заперечуючи наявність вини у заподіянні моральної шкоди позивачу, представник відповідача вказує, що товариство вжило всіх належних заходів для повернення коштів, що були спрямовані на розрахунковий рахунок ТОВ ГК «Нафтогаз України» в сумі 2849,36 грн. Зокрема, 05 березня 2024 року на адресу ТОВ «Нафтогаз України» було направлено рекомендований лист з проханням повернути помилково перерахований платіж, проте газопостачальна організація не прийняла до уваги вказаного листа, кошти за операцією не повернула. Лише після направлення другого листа 07 червня 2024 року кошти були повернуті, про що було повідомлено позивачу.

Проте такі доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи, зокрема листом АТ «Укрпошта» від 01.03.2024 року ( а.с. 4) було підтверджено факт перерахування коштів на інші реквізити, ніж було зазначено у квитанції, наданій ОСОБА_1 , чим підтверджено, що надавачем платіжних послуг було здійснено помилкову платіжну операцію на рахунок неналежного отримувача.

Відповідно до п. 42, 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Відповідно до частин 20, 22 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду. Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за порушення прав та інтересів споживачів.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог про стягнення моральної шкоди з огляду на відшкодування АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 грошових коштів, які працівник відповідача помилково перерахував на розрахунковий рахунок, відмінний від визначеного позивачем, оскільки невідповідність дій працівника відповідача, який надає населенню послуги з приймання платежів, вимогам Закону України «Про платіжні послуги» спричинила заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки факт вжиття особою заходів для поновлення свого права, порушеного внаслідок неправомірних дій відповідача, є достатньою обставиною для відшкодування моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди обґрунтовано визначено судом першої інстанції з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Крім того, колегія судів наголошує на тому, що в контексті принципу належного урядування, суть якого неодноразово роз`яснював у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (наприклад рішення від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, пункт 40), зазначаючи, що помилки з боку державних органів мають тлумачитися на користь потерпілих осіб, особливо за відсутності конфлікту інших приватних інтересів, допущені помилки підприємством державної форми власності не повинні покладати надмірний тягар відповідальності на особу, яка добросовісно покладалася на законність дій працівника надавача платіжних послуг.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, надавши оцінку доводам апеляційної скарги та оскаржуваному судовому рішенню, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції надав повну та всебічну оцінку доказам та обставинам справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта», яка подана представником Гуцаловою Тетяною Олександрівною, - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.