Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №552/6624/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6624/26

Провадження № 1-кп/552/941/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026052510001543 від 05.06.2026, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ, Донецької області, громадянина України, українця, неодруженого, непрацюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше судимого:

- 08.06.2022 Добропільським міськрайонним судом Донецької області визначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. Звільнений 06.12.2024 у зв`язку із відбуттям строку покарання,

за обвинуваченняму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави 17.07.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026052510001543 від 05.06.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.07.2026 призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у відповідному кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 28.07.2026 призначений відкритий судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Судом установлено, що 04.06.2026 приблизно о 14:00 ОСОБА_4 проходив повз територію покинутого заводу «КерамМаш» у м. Слов`янськ. Зупинившись біля звалища, розташованого поруч із вказаним заводом, він почав розгрібати сміття, в ході чого виявив поліетиленовий пакет, з повітряними кульками. Перевіривши вміст пакету, ОСОБА_4 виявив у ньому предмети, зовні схожі на вибухові речовини (детонатори військового призначення у кількості двох одиниць).

В цей час на тому ж місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання вибухових речовин а саме: електродетонаторів у кількості двох одиниць.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне поводження з вибуховими речовинами, ОСОБА_4 , всупереч вимогам Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, взяв пакет із двома електродетонаторами типу ЕДП, вибухове спорядження яких є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду, що містить вибухові речовини, та є придатним до вибуху. Тим самим ОСОБА_4 здійснив незаконне придбання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Цього ж дня ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу переніс вказаний пакет із двома електродетонаторами тримаючи в руках за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Тим самим ОСОБА_4 здійснив умисне, незаконне носіння вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , діючи з умислом, спрямованим на незаконне зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, помістив один електродетонатор на підвіконня кімнати вказаної квартири. Тим самим почав зберігати вибухові речовини без передбаченого законом дозволу, інший електродетонатор через необережне поводження ОСОБА_4 з вибуховими речовинами здетонував (вибухнув) безпосередньо у його руках.

05.06.2026 у період часу з 11:35 до 11:55 ході проведення обшуку за вищевказаною адресою проживання ОСОБА_4 , працівниками поліції в приміщенні кімнати було виявлено та вилучено:

-один цілий електродетонатор типу «ЕДП», виготовлений промисловим способом, вибухове спорядження якого є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду в металевій оболонці, що є придатною для вибуху (до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься);

-металеві уламки, які відповідають уламкам корпусу (гільзи) засобів підриву (детонування) зі слідами вибухового впливу, що утворилися внаслідок вибуху вибухового спорядження іншого електродетонатора.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 , просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Від допиту обвинувачений відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_4 визнав себе винним. Суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, а тому суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно обставин справи, які не оспорюються стороною обвинувачення, обвинуваченим.

Таким чином, суд, обмеживши встановлення фактичних обставин дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються долі речових доказів, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив суд призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. Вважав за можливе звільнити на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки. Долю речових доказів просив вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати за проведення експертиз.

Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив його суворо не карати, розкаявся, із запропонованою прокурором мірою покарання погодився.

Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 263 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. 08.06.2022 засуджений Добропільським міськрайонним судом Донецької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. Звільнений 06.12.2024 у зв`язку із відбуттям строку покарання.

Відповідно до ст. 89 КК України строк погашення судимості для осіб, які були засуджені до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин, становить шість років з дня відбуття покарання (основного та додаткового), тобто ОСОБА_4 вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, маючи незняту та непогашену судимість за умисне кримінальне правопорушення.

За змістом довідки від 18.06.2026 №1059 КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» ОСОБА_4 під динамічним спостереженням у лікаря не перебуває.

За інформацією КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» обвинувачений не звертався за допомогою до лікаря психіатра.

За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України є рецидив злочинів.

Факт щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненому злочині знайшов своє підтвердження і в судовому засіданні, про що об`єктивно засвідчила його поведінка та визнання вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням.

Суд враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема його позитивна характеристика, наявність постійного місця проживання, встановлені судом підстави, які пом`якшують покарання обвинуваченого, наявність обставини, яка обтяжує покарання – рецидив злочинів, свідчать про можливість призначення покарання у межах санкції статті інкримінованого діяння, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

З урахуваннях вказаних вище даних про особу обвинуваченого, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки і покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, які сприятимуть досягненню мети покарання, у першу чергу залучення обвинуваченого до суспільно-корисної праці.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання. Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення експертизи відповідно до довідки №СЕ-19/105-26/6607-ВТХ від 24.07.2026 складають 7701,76 грн, №СЕ-19/105-26/6608-ВТХ від 24.07.2026 складають 2888,16 грн, які на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого.

Цивільний позов за матеріалами кримінального провадження не заявлений.

На стадії досудового розслідування щодо ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Водночас, подальших підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені вироком суду обов`язки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Речові докази, а саме:

-об`єкти дослідження після проведення експертизи, поміщені до сейф-пакета № 5222802, знищити;

-об`єкти дослідження після проведення експертизи, поміщені до сейф-пакета № 5222801, знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави 10589,92 грн (десять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) судових витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, потерпілий, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1