Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №370/2236/26 — Макарівський районний суд Київської області

"29" липня 2026 р. Справа № 370/2236/26

Провадження № 3/370/661/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рік с-ще Макарів

Суддя Макарівського районного суду Київської області Бізяєва Н.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: не відомий, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу, 01 липня 2026 року о 23 год. 30 хв. перебуваючи за адресою проживання гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою, кидався в бійку та бив рукою по голові).

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 20.07.2026 та 29.07.2026 року до суду не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про поважність причин неприбуття до суду не надходило.

Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» (п. 41 рішення від 03.04.2008 року, заява № 3236/03) чітко визначено процесуальний стандарт поведінки учасників судового процесу, відповідно до якого сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Оскільки факт складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбувся за його безпосередньої участі, останній достеменно знав про існування відкритого провадження та необхідність подальшого судового розгляду.

Конституційне право на судовий захист покладає на учасників справи не лише права, а й певні процесуальні обов`язки. Особа, відносно якої винесено протокол, зобов`язана діяти добросовісно, не допускати зловживання своїми правами та самостійно цікавитися перебігом і рухом справи, використовуючи для цього відкриті джерела (зокрема, офіційний вебпортал «Судова влада України»).

Суд, виконавши обов`язок щодо належного сповіщення особи за наявною в матеріалах адресою, не повинен нести «ризик незнання» та бездіяльності учасника провадження, який свідомо ігнорує судові виклики.

За таких обставин, враховуючи повторну неявку ОСОБА_1 , відсутність будь-яких пояснень чи клопотань про відкладення, з метою унеможливлення штучного затягування розгляду справи та гарантування дотримання строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суддя приходить до висновку про можливість та доцільність розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить наступних висновків.

Так, на переконання суду вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 970440 від 01.07.2026, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254-256 КУпАП, заявою та поясненням потерпілої ОСОБА_2 та іншими матеріалами у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені докази, суд доходить висновку про їх належність, допустимість та достовірність, а їх кількість та взаємоузгодженість достатніми для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як умисне вчинення фізичного, психологічного чи економічного насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, але завдало шкоди здоров`ю потерпілого.

При вирішення питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд, враховує положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, відповідно до яких, судом враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу відповідатиме характеру вчиненого адміністративного правопорушення та особі правопорушника і буде достатнім задля виконання його мети, яка полягає у вихованні особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім цього, суд враховує й положення ст. 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі, визначеному ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 23, 33, 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена собою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Н.О. Бізяєва