Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №295/11023/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11023/26

Категорія 387

1-кп/295/1206/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

секретаря судового

засідання ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62026240020003525 від 27.03.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пузирки, Козятинського району Вінницької області, громадянина України, неодруженого, немаючого на утриманні дітей, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, засудженого:

20.04.2026 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст. 246 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців пробаційного нагляду, -

за ст. 407 ч.5 КК України, -

з участю:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді майстра-номера обслуги 2 відділення артилерійського взводу артилерійської батареї 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 21.01.2026 самовільно залишив лікувальний заклад – Комунальне некомерційне підприємство «Лугинська центральна районна лікарня» Лугинської селищної ради Житомирської області, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де він проходив лікування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.01.2026 № 15, після чого не з`явився вчасно на службу до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що розташована в АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 10.06.2026, коли його було встановлено працівниками Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез`явлення вчасно на службу та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і показав, щор за обставин вказаних в обвинувальному акті залишив медичний заклад, однак до військової частини не повернувся і перебував за місцем свого проживання. Щиро розкаюється у вчиненому.

У зв`язку з не оспорюванням обвинуваченим фактичних обставин за згодою учасників процесу, ухвалою суду було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченого доведеною повністю та кваліфікує його умисні дії за ст. 407 ч.5 КК України, які виразились у нез`явленні вчасно на військову службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання – ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ч.5 ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Ці обставини суд визнає такими, що пом`якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не перебуває на обліках в спеціалізованих медичних закладах, характеризується задовільно.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України з наступних підстав.

На території України триває воєнний стан, а обвинувачений, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, зобов`язаний був непорушно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок. ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, коли військовослужбовці його ж військової частини виконують свій обов`язок, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет держави.

Поведінка ОСОБА_3 суттєво знижує рівень військової дисципліни та боєготовність Збройних Сил України, що в умовах сьогодення є критично неприпустимим, а тому звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням фактично сформує негативну думку інших військовослужбовців, відповідно до якої ухилення від виконання покладених на військовослужбовця обов`язків під час воєнного стану не призводить до адекватного скоєному покарання.

Крім того, ч.1 ст. 75 КК України має пряму заборону на її застосування за вчинення злочину, передбаченого ст. 407 КК України.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Питання про речові докази, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Підлягає продовженню обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, крім того, з`явилися нові ризики, пов`язані з російською агресією.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.5 КК України і призначити йому покарання за цим законом - 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.04.2026, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 12.06.2026 по день набрання вироком законної з розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – до 03.10.2026 включно.

Речові докази: документи, долучені в/ч НОМЕР_2 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1