Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №272/1053/24 — Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/1053/24

Провадження № 2/272/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судових засідань - Степанчук Т.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідачки- ОСОБА_3 , представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства, суд -

встановив:

Позивач звернувся до Андрушівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства, а саме просить встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , який постійно проживав в м.Андрушівка Бердичівського району Житомирської області. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 62/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою.

Відповідачка ОСОБА_3 (рідна сестра ОСОБА_6 ) також звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата.

ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (позивач) та його мати, ОСОБА_7 , постійно проживали разом з дня народження ОСОБА_1 протягом восьми років в АДРЕСА_2 .

ОСОБА_6 вважав себе батьком ОСОБА_1 , проживав довгий час однією сім`єю разом з ним та його матір`ю, ОСОБА_7 , без реєстрації шлюбу, разом з якою утримував та виховував сина.

У подальшому ОСОБА_6 проживав окремо, проте постійно підтримував зв`язок з сином - ОСОБА_8 , приймав участь у його вихованні та утриманні.

Позивач не має можливості в позасудовому порядку підтвердити факт батьківства, оскільки відомості про батька в актовий запис про його народження внесені за вказівкою матері.

Ураховуючи викладені обставини, Позивач просить суд задовольнити позов.

21.05.2026 до суду надіслано клопотання про стягнення судових витрат, у якому представник позивача, адвокат Павлушко Л.А., просить суд стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати у загальному розмірі 39748,86 грн, які складаються з: витрат на проведення ексгумації (послуги перепоховання) у розмірі 10000,00 грн; витрат на проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 21548,86 грн; витрат на проїзд в розмірі 1200,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем при розгляді справи в суді у розмірі 7000,00 грн.

22.05.2026 до суду надійшло заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, у якому представник співвідповідачки ОСОБА_4 , адвокат Пилипчук Д.І. просить суд відмовити у задоволенні клопотання про стягнення процесуальних витрат з ОСОБА_4 , а у випадку якщо суд дійде висновку щодо їх розподілу - не покладати на співвідповідачку витрати на проведення експертизи, ексгумацію та інші витрати, понесені Позивачем до її залучення як сторони у справі.

Заперечення обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 не була первісним відповідачем та була залучена до у справі вже після призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої було обумовлене відсутністю належного документального підтвердження походження Позивача від спадкодавця і ніяк не пов`язане з процесуальною поведінкою співвідповідачки.

ОСОБА_4 не заявляла клопотань про призначення експертизи, не ухилялась від участі у справі та не вчиняла дій, спрямованих на затягування судового процесу.

Крім того, Представник вказує, що вимога про стягнення з ОСОБА_4 транспортних витрат Позивача є необґрунтованою, оскільки Позивачем не доведено необхідності та неминучості понесення таких витрат саме у заявленому розмірі.

Також представник співвідповідачки зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є явно завищеними з урахуванням характеру справи та обсягу наданих послуг.

З урахуванням викладеного, Представник вважає відсутніми правові підстави для покладення судових витрат на ОСОБА_4 .

У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача, ОСОБА_2 , у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, обґрунтувала обставинами, викладеними у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги не визнавала, однак відзиву до суду не подавала. У подальшому проти задоволення позову не заперечувала, просила зменшити розмір витрат.

Представник відповідачки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти встановлення факту батьківства.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини:

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав на день смерті в м. Андрушівка, Бердичівського району Житомирської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 62/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою. Вказане підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії свідоцтва про народження та копії запису акта про народження № 5 від 12.03.2002 вбачається, що матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказана ОСОБА_7 , батьком - ОСОБА_9 . Підстави запису відомостей про батька - згідно заяви матері.

Відповідно до акту факту проживання особи, від 23.08.2024, комісією за наслідками опитування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2002 по 2010 рік проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 . Така ж інформація міститься у довідці Андрушівської міської ради № 164 від 23.08.2024.

На підтвердження вказаних обставин Позивачем до позову додано спільні фотознімки ОСОБА_1 з ОСОБА_6 у різному віці.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 178 від 17.09.2024, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , оскільки не пройшло шість місяців з часу відкриття спадщини та відсутні документи, які підтверджують факт батьківства спадкодавця по відношенню до Позивача.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/62200-БД від 16.12.2025, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події становить 99,999998%.

Метою встановлення факту батьківства є оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_6 .

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та

сім`ю України (2006-07).

Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Згідно з частинами 2,3 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Виходячи зі змісту ч.2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.53 КпШС, роз`яснень, викладених в ч.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 382/2559/15-ц та від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999%). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності, суд доходить висновку, що позов про встановлення факту батьківства обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/62200-БД від 16.12.2025, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ймовірність даної події становить 99,999998%.

Задовольняючи позов, суд стягує з Відповідачів на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору по 908,40 грн з кожної (по 605,60 грн за позовну вимогу про встановлення факту батьківства та по 302,80 грн за заяву про забезпечення позову.

Щодо стягнення судових витрат згідно клопотання представника позивача від 21.05.2026, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 1, п.1-2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами 1-3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22).

Згідно з ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

На підтвердження понесених судових витрат представником позивача до матеріалів справи долучено: договір № 9/2025 про надання правничої допомоги від 25.02.2025 (згідно пунктів 3.1., 3.2. Договору, за правничу допомогу, передбачену розділом 1 вказаного договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі визначеному додатком № 1 до Договору. Розмір гонорару може бути змінений за домовленістю сторін. Оплата послуг Адвоката здійснюється на умовах 50% попередньої оплати під час підписання даного договору, 50% під час підписання акту наданих послуг); протокол договірної ціни послуг правничої допомоги за договором № 9/2025; звіт-опис надання послуг (витрат на правничу допомогу); акт наданих послуг від 20.05.2026, згідно яких витрати на правничу допомогу складають 7000,00 грн; копію фіскального чека від 29.09.2025 на суму 10000,00 грн, з якого вбачається, що вартість послуги перепоховання становить 8000,00 грн, вартість труни становить 2000,00 грн; платіжну інструкцію від 27.11.2025, згідно якої, ОСОБА_1 здійснив оплату за проведення судової експертизи у сумі 21548,86 грн та копії квитків на автобус на загальну суму 1200,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу вказаних витрат суд виходить з того, що договір про надання правничої допомоги Позивач уклав з адвокатом Павлушко Л.А. 25.02.2025, тобто після подачі вказаного позову 25.09.2024 та розірвання договору з попереднім адвокатом. На час пред`явлення позову та зазначення розміру попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат ні Позивач ні його представник не могли знати ставлення до позову Відповідачки ОСОБА_3 а тому не могли заздалегідь знати про необхідність призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Разом з тим, після підписання Договору № 9/2025 та подачі першої заяви по суті, представник позивача не вказала попередній (орієнтовний) розрахунку судових витрат, який згідно позовної заяви становив 5000,00 грн.

Згідно клопотання експерта № СЕ-19/111-25/62200-БД від 10.10.2025, орієнтовна вартість експертизи становить 22000,00 грн та для відібрання зразків в експертну установу необхідно було з`явитися ОСОБА_1 разом з матір`ю, що у свою чергу підтверджує розмір витрат на проїзд у сумі 1200,00 грн (чотири квитки по 300,00 грн).

Експертизу було призначено ухвалою суду від 16.05.2025, висновок експерта датовано 16.12.2025.

Ухвалою суду від 05.03.2026, тобто після проведення судової експертизи, до участі у справі було залучено співвідповідачку, ОСОБА_4 , яка є рідною дочкою ОСОБА_6 та визнала позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.

Суд ураховує, що у зв`язку з невизнанням позову саме ОСОБА_3 , у Позивача виникла необхідність у проведенні експертизи. При цьому, Відповідачка у судовому засіданні проти її призначення заперечувала.

Крім того, суд також ураховує процесуальну поведінку Відповідачки ОСОБА_3 , яка будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судові засідання, починаючи з 09.10.2025, не з`являлась без повідомлення причин неявки.

За вказаних обставин, суд доходить до висновку, що витрати пов`язані з правничою допомогою та витрати пов`язані з проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи слід стягнути з Відповідачки ОСОБА_3 , оскільки Відповідачка ОСОБА_4 повністю визнала позовні вимоги та була притягнута до участі у справі після призначення та проведення експертизи. Тобто, понесені Позивачем витрати не пов`язані з процесуальною поведінкою відповідачки ОСОБА_4 . Крім того, вказані витрати були понесені до залучення її до участі у справі.

Разом з тим, суд доходить висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, оскільки представником позивача, ОСОБА_2 , при подачі першої заяви по суті інший розмір таких витрат не вказаний.

Підсумовуючи викладене, суд стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 35657,26 грн судових витрат, які складаються з: 908,40 грн - витрати по сплаті судового звору; витрат на проведення ексгумації (послуги перепоховання) у розмірі 10000,00 грн; витрат на проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 21548,86 грн; витрат на проїзд в розмірі 1200,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем при розгляді справи в суді у розмірі 2000,00 грн

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 89, 141, 293, 319 ЦПК, суд-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Андрушівського районного суду Житомирської області від 26.12.2024, у виді заборони вчиняти нотаріальні дії по оформленню права власності на спадкове майно ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до ухвалення рішення у цивільній справі № 272/1053/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства, скасувати після набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати у розмірі 35657,26 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:В. В. Карповець