Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №168/499/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/499/26

Провадження № 1-кп/168/86/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12026030530000162 від 25.04.2026 року за ч.4 ст. 408 КК України за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця Збройних Сил України, перебуваючого на посаді солдата резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «старший солдат», не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України в порядку передбаченому ч.5 ст. 401 КК України.

Старший солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби по мобілізації у Збройних Силах України, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилитись від проходження військової служби в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, о 14:00 14.02.2026 самовільно залишив військову частину – місце постійної дислокації 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться у АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, а службовий час проводить на власний розсуд перебуваючи за місцем проживання у с. Глухи Ковельського району Волинської області.

У судовому засіданні обвинувачений вину свою визнав повністю, та пояснив, що він військовослужбовець з 2015 року. Служив в Івано-Франківській області, де отримав поранення. Десь в травні 2022 року він самовільно залишив військову частину та поїхав додому до Ковельського району Волинської області. У 2025 році його було затримано та порушено кримінальне провадження за ч.4 ст. 408 КК України.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2025 року його було звільнено від кримінальної відповідальності, в порядку ч.5 ст. 401 КК України, та зобов`язано прибути до військової частини. Але він не поїхав до військової частини оскільки дуже злякався за своє життя. Він поїхав додому в Ковельський район Волинської області, де перебував до квітня 2026 року, тобто до моменту його затримання. Потім його направили до військової частини, але він написав заяву про відмову служити. Після чого йому пред`явили обвинувачення.

Він щиро кається в скоєному, просив призначити покарання на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють значення особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки ОСОБА_4 визнав свою провину, то в судовому засіданні вирішено розглядати дане кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, суд вважає, що вина обвинуваченого повністю доведена у судовому засіданні, та його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 408 КК України, як самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби (дезертирство), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений на обліку в диспансері КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради, не перебуває.

Як обставини, що пом`якшують покарання, суд прийняв до уваги щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, який визнав вину, кається у скоєному кримінальному правопорушенні, є учасником бойових дій, мав поранення у березні 2022 року, враховуючи посередню характеристику обвинуваченого за місцем проходження служби, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також відповідно до ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України в порядку передбаченому ч.5 ст. 401 КК України, суд вважає за доцільним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі .

Цивільні позови у судовому засіданні заявлені не були.

Речові докази- відсутні.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_4 фактично затримано 26.04.2026 року о 09-30 годині, тому, відповідно до ч. 5 ст.72 КК України ОСОБА_4 необхідно зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 26.04.2026 року .

Керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у виді п`яти років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з 26 квітня 2026 року.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити незмінною - тримання під вартою.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вирок постановлений та виготовлений у нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя ОСОБА_1