Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №159/2929/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2929/26

Провадження № 2/159/2110/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 позивач в електронній формі звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимоги обґрунтовані тим, що позивач прийняв спадщину, але через відсутність правовстановлюючих документів позбавлений можливості оформити в нотаріальному порядку спадщину на вказаний житловий будинок. Відповідач у справі не претендує на спадкове майно.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті його батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав про відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно та відсутність можливості оформити спадщину у нотаріуса.

18 травня 2026 року судом відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано від нотаріуса матеріали спадкової справи спадкодавця. 22 червня 2026 року судом прийнято до розгляду зустрічний позов, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

У ході розгляду справи сторони надали пояснення про те, що прийняли спадщину після смерті свого батька, кожен оформив у нотаріуса право на земельну частку (пай), але оформити спадщину у нотаріуса на будинок позбавлені можливості через відсутність правовстановлюючих документів. З урахуванням поданого зустрічного позову позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в частині визнання за ним права власності на 1/2 житлового будинку, визнав позовні вимоги за зустрічним позовом. Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги за первісним позовом.

У судове засідання 4 серпня 2026 року сторони та представник позивача не з`явилися, подали заяви про слухання справи у їхній відсутності.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності у судовому засіданні всіх учасників справи фіксування судового засідання 4 серпня 2026 року технічними засобами не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, зважаючи на визнання відповідачем первісного позову, а позивачем зустрічного позову, відповідно до положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд ухвалив рішення за результатами підготовчого провадження.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

Сторони просять визнати за ними право власності на спадкове нерухоме майно свого батька ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15 листопада 2010 року Городищенською сільською радою Ковельського району Волинської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років у селі Городище Ковельського району, актовий запис 07.

Ковельською державною нотаріальною конторою 8 грудня 2025 року заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3 (№389/2025). Судом витребувано ці матеріали, з копій яких вбачається, що спадщину прийняли його сини — сторони у справі — ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 встановлювався додатковий строк для прийняття спадщини. Заповіти, спадкові договори від імені ОСОБА_3 за його життя не посвідчувалися. На момент смерті ОСОБА_3 постійно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 ; крім нього у будинку ніхто не проживав і не був зареєстрований.

У спадковій справі 13 лютого 2026 року сторони уклали договір про поділ спадщини, а саме права на дві земельні частки (пай). Сторони досягли згоди, що кожному перейде право на одну земельну частку (пай).

Державним нотаріусом 13 лютого 2026 року видано ОСОБА_4 і ОСОБА_2 кожному зокрема, свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) спадкодавця ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 14 жовтня 1949 року і до дня смерті останньої — ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається зі копій повторного свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_2 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Син спадкодавця, ОСОБА_6 , у спадщину не вступав, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 28 березня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області).

ОСОБА_4 і ОСОБА_2 є синами спадкодавця, що вбачається із свідоцтв про народження та встановлено у рішенні Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року.

Тобто, сторони у справі є єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину після свого батька ОСОБА_3 .

Згідно з витягом №283/2.52. від 13 травня 2025, зробленого Дубівською сільською радою Ковельського району, у погосподарській книзі №2 села Городище за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_5 , значиться господарство — житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови 1961, який належав ОСОБА_3 .

В технічному паспорті об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 08.03.2026 зазначені технічні характеристики житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказано рік побудови житлового будинку, господарських будівель і споруд — 1961.

Ринкова вартість нерухомого майна згідно з висновком №038-Н/03-26 складає 78 408 грн.

9 грудня 2025 нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу і відповідачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане будинковолодіння через відсутність правовстановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1223, ст. 1261 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом, зокрема, у першу чергу, мають діти спадкодавця.

З урахуванням встановлених судом обставин доведеним є той факт, що позивачі, як діти, є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_3 . В порядку ч. 3 ст. 1271 ЦК України протягом визначеного судом додаткового строку позивач і відповідач подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини, інші особи як спадкоємці спадщину не приймали. Отже, позивач і відповідач є єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину після ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Тобто житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який за життя належав спадкодавцю ОСОБА_3 , успадкували позивач і відповідач. Зважаючи на положення закону щодо рівності часток спадкоємців та умови укладеного між сторонами договору про поділ спадщини, їхні частки є рівними.

Правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у сторін відсутні, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Правовідносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, порядок забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За змістом ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виписка з погосподарської книги є документом для первинної державної реєстрації індивідуальних садибних будинків та господарських будівель, збудованих до 5 серпня 1992 року.

Єдиним документом, що містить технічні характеристики нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , та підтверджує його наявність на час розгляду справи судом, є технічний паспорт.

Оскільки житловий будинок було збудовано у 1961 році, право власності на нього не підлягало державній реєстрації. Водночас належним та достатнім доказом законного володіння нерухомим майном у сільській місцевості в цей період були записи у погосподарських книгах сільських рад. Ці книги велися як документи первинного обліку та є офіційним підтвердженням прав володільця з боку органу влади.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства та фактичних обставин справи дає підстави для висновку, що відсутність у сторін правовстановлюючого документа на успадкований житловий будинок не спростовує законності права власності спадкодавців на це майно. Оскільки на момент будівництва обов`язкова державна реєстрація прав не передбачалася, а чинне законодавство визнає записи у погосподарських книгах належним підтвердженням прав на збудовану до 1992 року нерухомість у сільській місцевості, наявна виписка з погосподарської книги є достатнім документом, що посвідчує належність майна спадкодавцю за життя.

З огляду на те, що нотаріусом відмовлено сторонам у видачі свідоцтва про право на спадщину, ефективним способом захисту їхній прав є визнання права власності на цей житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в судовому порядку.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність самочинного будівництва за вказаною адресою об`єкта нерухомого майна.

Зважаючи на те, що позивач підтримав первісний позов у частині визнання за ним права власності на 1/2 частки житлового будинку, цей позов, як і зустрічний позов, підлягає повному задоволенню.

Враховуючи характер спору та клопотання сторін, судові витрати у справі слід залишити за сторонами.

Керуючись ст. ст. 200, 206, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Первісний позов та зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати у справі залишити за сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складене 04.08.2026.

Головуючий: І.В.Окостень