Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №448/719/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/719/26 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.

Провадження № 33/811/1306/26 Доповідач: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., за участю захисника Гавенка Б. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Гавенка Б. І. на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 11.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

встановив:

постановою Мостиського районного суду Львівської області від 11.06.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мелешки Мостиського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 03.04.2026 року о 00:05 год., діючи в складі групи осіб, а саме спільно з громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив спробу перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктами пропуску через державний кордон України, на напрямку 529 прикордонного знаку на відстані 700 метрів від лінії державного кордону, на території Старостинської ОТГ №7 Яворівського району Львівської області, внаслідок чого був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з інспектором групи моніторингу обстановки від відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б).

Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктом пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб, порушивши вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.

На зазначену постанову захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції або закрити провадження у справі. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 , який, не маючи можливості самостійно захистити свої права, звернувся за отриманням безоплатної вторинної правничої допомоги, на підставі чого центром було видано доручення та призначено адвоката, який ознайомився з матеріалами справи лише 13.07.2026 року. Зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а відтак в даній справі необхідно призначити судово-психіатричну експертизу з метою перевірки осудності на момент вчинення правопорушення. Зазначає, що з ОСОБА_1 було безпідставно стягнено судовий збір. Крім того, звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли за попередньою змовою.

Заслухавши доводи захисника Гавенка Б. І., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 , який, не маючи можливості самостійно захистити свої права, звернувся за отриманням безоплатної вторинної правничої допомоги, на підставі чого центром було видано доручення та призначено адвоката, який ознайомився з матеріалами справи лише 13.07.2026 року, а апеляційну скаргу подав 17.07.2026 року, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.

Частиною 2 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, якщо такі дії вчинені групою осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №003057Е від 03.04.2026 року, який складено у відповідності до ст. 256 КУпАП;

-даними протоколу про адміністративне затримання, згідно з яким 03.04.2026 року о 00:05 год. ОСОБА_1 був затриманий на строк до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон. При затриманні останньому були роз`яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП;

-даними довідки щодо затримання двох громадян України на ділянці віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_1 Прикордонного загону від 03.04.2026 року, де вказано ділянку, на якій здійснено спробу перетинання державного кордону порушниками, напрямки руху правопорушників.

Заперечення вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненому і апеляційним судом оцінюються як форма захисту.

Так, доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли за попередньою змовою, а також про невірну кваліфікацію його дій, є необґрунтованими з огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були виявлені прикордонним нарядом в одному місці та в один час.

Твердження апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та оцінюють судом як форма захисту.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи з метою перевірки осудності на момент вчинення правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про те, що в ОСОБА_1 наявне хронічне психічне захворювання, а пояснення родичів останнього не може бути єдиною підставою для призначення такої експертизи.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті, що є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не з`ясовано дані про особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення норм матеріального права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (інвалідність з дитинства), що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 11 червня 2018 року.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, накладаючи на нього адміністративне стягнення, суддя першої інстанції не врахував наведені вище вимоги Закону та стягнув з останнього на користь держави судовий збір у сумі 665 грн 60 коп.

З огляду на наведене, оскаржувана постанова судді підлягає до зміни в цій частині із виключенням з її резолютивної частини посилання судді про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

поновити захиснику Гавенку Б. І. строк на апеляційне оскарження постанови Мостиського районного суду Львівської області від 11.06.2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Гавенка Б. І. – задоволити частково.

Постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 11.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, змінити в частині стягнення судового збору.

Виключити з резолютивної частини постанови посилання про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

У решті постанову судді залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Головатий В. Я.