Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №453/855/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/855/26 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 33/811/1265/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Кусь Ю.О., прокурора Шевців М.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Кусь Юрія Орестовича на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року, щодо ОСОБА_1

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області VIII демократичного скликання, являючись суб`єктом відповідальності відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», не своєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а саме така була подана 01 квітня 2025 року о 00 годині 26 хвилині.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Кусь Ю.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

Наголошує, що саме 2 квітня 2025 року слід рахувати моментом виявлено даного адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим на момент розгляду справи судом сплив строк встановлений ч. 4 ст. 38 КУпАП, на підставі чого справа підлягала закриттю.

Наголошує, що висновок суду першої інстанції про те, що днем виявлення правопорушення є 1 травня 2026 року є помилковими.

Вважає, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від адміністративної відповідальності та застосувати до нього усне зауваження.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду призначене на 31 липня 2026 року не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Кусь Ю.О. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Куся Ю.О., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та прокурора, яка не заперечувала проти розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Приписами ст. 3 Закону визначено коло осіб, на яких поширює свою дію Закон України «Про запобігання корупції», зокрема, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» передбачено його розповсюдження на депутатів місцевих рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язанні щорічно до першого квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Частиною 1 статті 172-6 КУпАП встановлена відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу №376 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 1 травня 2026 року (а.с. 5-9), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області VIII демократичного скликання, являючись суб`єктом відповідальності відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», не своєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а саме така була подана 01 квітня 2025 року о 00 годині 26 хвилині.

- витягом з сайту НАЗК (а.с. 10-16), з якого вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію 1 квітня 2026 року, о 00 год. 26 хв.;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 17), в яких він зазначав, що розпочав заповнення декларації близько 21 год. 31 березня 2025 року, зіткнувся з проблемами, а саме в нього завершився термін електронного ключа, декларацію завершив заповнення 1 квітня 2025 року о 00 год. 26 хв.;

Доводи апелянта про те, що шестимісячний термін притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закінчився, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно із ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що крім факту встановлення несвоєчасності подання декларації для наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, необхідно також встановити відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації та чи є відповідна особа суб`єктом декларування відповідно до Закону України Про запобігання корупції.

Згідно роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2021 року №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, у цьому випадку є, відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції у випадках, передбачених ст. 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище) та, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 255 КУпАП, прокурор (статті 172-4 - 172-20).

Натомість, відповідно до абзацу п. 1 ст. 255 КУпАП, Національне агентство з питань запобігання корупції складає протоколи у випадках, передбачених, статтями 172-4 - 172-9 у частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Посада ОСОБА_1 не віднесена до посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

З огляду на зазначене датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме 1 травня 2026 року, а саме коли уповноваженою особою на складання протоколу встановлено всі обставини та склад правопорушення, опитано особу та встановлено відсутність поважних підстав на неподання декларації у визначений строк.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Твердження апелянта, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від адміністративної відповідальності та застосувати до нього усне зауваження, не заслуговує на увагу, оскільки несвоєчасне подання декларації є порушенням вимог антикорупційного законодавства, яке посягає на принцип відкритості та підзвітності державної служби, формальний склад адміністративного правопорушення виключає необхідність встановлення негативних наслідків, а сама дія не може вважатись малозначною, оскільки підриває довіру до державних органів, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги заборони та обмеження посягає на встановлений порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Кусь Ю.О. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Сколівського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Кусь Юрія Орестовича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.