Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №331/3711/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 05.08.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 331/3711/26 Головуючий у 1 інстанції Губанов Р. О.

Провадження № 22-ц/807/1810/26 Суддя доповідач Салтан Лілія Геннадіївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Салтан Л.Г ,

суддів: Кочеткової І.В., Сакояна Д.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК», в особі представника Омельченка Євгена Володимировича, на заочне рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» представник АТ «АКЦЕНТ - БАНК» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 06.10.2013 ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК», з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачеві наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

АТ «АКЦЕНТ - БАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит, встановивши кредитний ліміт у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не повертав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення доданому по позову розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 29.04.2026 має заборгованість у розмірі 41939,45 грн, яка складається з: 16871,03 грн. - заборгованість за кредитом; 24881,62 грн - заборгованість по відсоткам; 186,80 грн - пеня.

Виходячи з наведеного, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 41939,45 грн, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2026 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ - БАНК» 16871,03 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитом, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено, вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1071,08 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, 30 червня 2026 року АТ «АКЦЕНТ - БАНК», в особі представника - адвоката Омельченка Є.В., подало апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при його ухваленні, просивскасувати заочне рішення від 23.06.2026 в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг підтвердив під підпис факт ознайомлення ними та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, що опубліковуються на сайті банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, тобто, на думку апелянта, ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг та погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.Банком на час укладання договору надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Своїм підписом позичальник також підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007.

Крім того, зазначає, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто, навіть, у разі встановлення судом факту непідписання позичальником Тарифів та Умов і правил, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами – тобто, фактично своїми діями прийняв пропозицію до укладання договору, погодившись з його умовами, які діяли на момент зняття коштів, тому повинен сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Також звертає увагу апеляційного суду, що в будь-якому випадку суд на підставі вимог ч.1 ст. 1048 ЦК України повинен був стягнути з відповідача відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України. Сумніви суду щодо розрахунку заборгованості є необґрунтованими, на підтвердження вірності розрахунку Банк надавав банківську виписку. Таким чином, рішення суду першої інстанції є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи від 01 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначений склад колегії: головуючий суддя (суддя-доповідач) Салтан Л.Г. та члени колегії: судді Гончар М.С. та Кочеткова І.В.

Ухвалою від 01 липня 2026 року, постановленою суддею-доповідачем Салтан Л.Г., справу витребувано у суду першої інстанції.

09 липня 2026 року в справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду від 10липня 2026 року, при вирішенні питання про відкриття провадження, клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено поза увагою та зазначено, що строк на оскарження останнього не пропущений, апеляційне провадження відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, на підстави положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову, яка становить 41939,45 грн.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 28 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначений склад колегії: головуючий суддя (суддя-доповідач) Салтан Л.Г. та члени колегії: судді Кочеткова І.В. та Сакоян Д.І.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі. Однак, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга представника позивача у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 гл. 9 р. ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги у цій справі, виходив із такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 06.10.2013 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ - БАНК» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК» разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви.

Згідно з випискою по картці ОСОБА_1 , за період з 06.10.2013 по 29.04.2026 сума витрат складає – 77326,48 грн, сума зарахувань – 35387,03 грн, сума комісій – 656,30 грн.

Відповідно до довідки за лімітами АТ «АКЦЕНТ - БАНК» за договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMAB00000001453123) від 06.10.2013 за період з 06.10.2013 по 29.04.2026, 15.09.2016 - збільшення 15000,00 грн (ініціатор банк), 03.10.2026 - встановлення 15000,00 грн (ініціатор клієнт), 03.06.2020 – збільшення 16900,00 грн (ініціатор банк).

Згідно з довідкою за картами АТ «АКЦЕНТ - БАНК» відповідачем відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до січня місяця 2020 року; № НОМЕР_3 , строком дії до лютого місяця 2018 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Матеріали справи містять витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила».

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н вiд 06.10.2013, станом на 29.04.2026 заборгованість становить 41939,45 грн, яка складається з наступного: 16871,03 грн - заборгованість за кредитом; 24881,62 грн - заборгованість по відсоткам; 186,80 грн - пеня.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, не містить жодних умов щодо нарахування та сплати зазначених сум, а витяг з Умов та правил надання банківських послуг з підписом відповідача, на які посилається банк, матеріали справи не містять. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «АКЦЕНТ - БАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві конкретної домовленості сторін про сплату визначеного розміру відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд першої інстанції зауважив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Отже, підстави для стягнення відсотків відсутні, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо стягнення пені, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). За встановлених обставин стягнення пені в сумі 186,80 грн за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Доводи апеляційної скарги представника позивача є такими, що дублюють доводи його позову у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію представника АТ «АКЦЕНТ - БАНК», яку він та його представник вважають єдино вірною та правильною.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін,яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України, за змістом якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідач користувався кредитними коштами, тому є підстави вважати, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг жодним чином не спростовують правильний висновок суду першої інстанції, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, не містить жодних умов щодо нарахування та сплати зазначених сум, а витяг з Умов та правил надання банківських послуг, доданий до позову не містить підпис відповідача, крім того, додані до позову Умови та правила надання банківських послуг взагалі не містять жодної дати, що дає суду апеляційної інстанції вважати недоведеним з боку відповідача факт ознайомлення з ними саме в тій редакції, на яку посилається представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст. 12 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування АТ «АКЦЕНТ - БАНК, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Представник АТ «АКЦЕНТ- БАНК» не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову у цій справі в частині правильності нарахування розміру процентів та підстав для стягнення пені, нарахованої під час дії воєнного стану.

Апеляційний суд на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

В силу вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ч. 2-3 ст. 367 ЦПК України, у цій справі відсутні та позивачем апеляційному суду не надані.

Згідно із ч. 3 ст. 376 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 133, 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2026 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року. Копію постанови надіслати учасникам справи для відома.

Головуючий суддя: Л.Г. Салтан

Члени колегії:

Суддя: І.В. Кочеткова

Суддя: Д.І. Сакоян