Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №675/116/23 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/116/23

Провадження № 2/675/14/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., за участі: секретаря судового засідання – Гедзенюк В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду м.Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в :

18 січня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що з 01.09.2012 перебувала з відповідачем у шлюбі, який рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10.06.2019 було розірвано.

Від даного шлюбу у них народились двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом № 675/2204/19 від 24 жовтня 2019 року, виданим Ізяславським районним судом Хмельницької області, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 04.10.2019 і до досягнення дітьми повноліття.

Зазначає, що діти проживають з нею, та знаходяться на її утриманні, а дана сума є недостатньою для забезпечення належного рівня утримання та виховання дітей. Так, діти подорослішали та потребують додаткових витрат на придбання одягу, продуктів харчування, задоволення інших потреб для забезпечення їхнього гармонійного розвитку. Батько в свою чергу не цікавиться дітьми не приймає участі у їх вихованні. Також, на час подачі даного позову у відповідача змінився матеріальний стан, а саме будучи мобілізованим до лав ЗСУ отримує постійний та сталий дохід, інших неповнолітніх дітей, чи не працездатних батьків на утриманні не має. На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд змінити спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на 1/3 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття з дня подачі позовної заяви до суду.

Ухвалою судді від 26 січня 2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

28 лютого 2023 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до Наказу № 86 від 14.04.2022 він мобілізований до лав ЗСУ та проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 .

Згідно відповіді, що надійшла з військової частини НОМЕР_1 №1/61/12/5-525 від 06.04.2023 на запит суду вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовій службі в даній військовій частині з 14.04.2022.

Ухвалою суду від 01.05.2023 провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у Збройних Силах України, що переведені на воєнний стан.

Із відповідей наданих на запит суду, військовою частиною НОМЕР_1 № 1/61/10-551 від 05.04.2024, № 521 від 08.04.2025, відповідач продовжував перебувати на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення військової частини НОМЕР_1 № 1/61/10-1302-2025 від 15.08.2025, ОСОБА_2 надалі проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виявив бажання брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ».

Ухвалою судді від 24 вересня 2025 року провадження у справі поновлено.

Із наданої інформації командиром військової частини НОМЕР_1 № 1/61/10-2444-2025 від 23.10.2025, вбачається, що 14.10.2025 ОСОБА_2 , наказом командира виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та переміщено для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Згідно відповіді, що надійшла з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 1/66/95-55976-2025 від 05.12.2025, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у даній військовій частині і разом з особовим складом військової частини залучений до виконання службово-бойових завдань у складі сил і засобах оборони м. Києва і Київської області.

Технічної можливості молодшого сержанта ОСОБА_2 приймати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів, у військової частини НОМЕР_2 відсутня.

Згідно повідомлення командира військової частини від 26.01.2026 № 21, ОСОБА_2 переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України.

Із повідомлення Головного управління Національної гвардії України від 25.03.2026, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно відповіді, що надійшла з військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 03.04.2026 на запит суду, вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується на розгляд справи у його відсутності, разом з тим просить суд зупинити провадження у справі до припинення перебування його у ЗСУ.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у Збройних Силах України, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою судді від 17 липня 2026 року провадження у справі поновлено, у зв`язку з правовим висновком Верховного Суду, зробленого у постанові від 30.06.2026 в аналогічній справі № 699/1569/25.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд задоволити їх.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 01.09.2012 виконавчим комітетом Щуровецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, актовий запис № 2, який рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10.06.2019, розірвано.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується свідоцтвами про їх народження серія НОМЕР_4 від 11.02.2013 року, НОМЕР_5 виданого повторно 27.11.2019 року, які згідно довідки Ізяславської міської ради Шепетівського району №18 від 05.01.2023 року зареєстровані та проживають зі своєю матір`ю – позивачем по справі.

Судовим наказом № 675/2204/19 від 24 жовтня 2019 року, виданим Ізяславським районним судом Хмельницької області, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з 04.10.2019 і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України "Про охорону дитинства", а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Згідно ст. 18 Конвенції ООН про права дитини - держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Таким чином, системний аналіз норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз`ясненнями, наданими судам у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

В постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 та в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 545/3115/19 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

В судовому засіданні встановлено, що після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, змінився матеріальний стан одержувача аліментів.

Так, згідно довідки УПСЗН Шепетівського району від 04.01.2023, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела виплачених доходів та утримання податків станом на 04.01.2023, та довідки Ізяславської філії Хмельницького обласного центру зайнятості, вбачається, що позивач ОСОБА_1 станом на день подачі даного позову до центру зайнятості не зверталася, не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення , та відповідно не отримує допомогу, а також за 2022 рік отримала дохід, а саме страхові виплати в розмірі 1500 грн.

В свою чергу, діти, подорослішавши, потребують додаткових витрат на придбання одягу, продуктів харчування, задоволення інших потреб для забезпечення їхнього гармонійного розвитку.

Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат на їхнє утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та дозвілля дітей є загальновідомими.

Суд вважає, що позивачем доведено наявність передбачених ст. 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів, оскільки після ухвалення судового наказу Ізяславським районним судом Хмельницької області від 24 жовтня 2019 року, змінився матеріальний стан ОСОБА_1 , так як збільшилися вікові потреби дітей і вона несе набагато більші витрати на їхнє утримання, що значно перевищують розмір сплачуваних відповідачем аліментів, в зв`язку з чим її матеріальне становище погіршується.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи № 675/2204/19, при призначені аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовим наказом від 24.10.2019 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, інформація щодо місця постійної роботи та стабільного матеріального стану відповідача не зазначалася.

Водночас, із вищезазначених довідок військових частин, після призначення аліментів в твердій грошовій сумі, матеріальний стан відповідача значно покращився, а саме з 2022 року ОСОБА_2 , як військовослужбовець проходить службу у військових частинах, та отримує постійний щомісячний дохід.

Відповідач ОСОБА_2 , не надав суду жодних доказів про те, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей у розмірі, про який просить позивач.

Позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, щоб розмір аліментів був визначений у частці від доходу платника аліментів, а не в твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів обирається тим з батьків, разом з яким проживає дитина, та може бути зміненим виключно за позовом одержувача аліментів.

Враховуючи викладене та найкращі інтереси малолітніх дітей, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає можливим змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які щомісячно стягуються з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частину всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з тим, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Тому позовна вимога ОСОБА_1 про те, що аліменти у збільшеному розмірі слід стягувати з дня подачі позовної заяви до суду, не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 180 - 183, 192 СК України, Законом України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ, ст. ст. 4 - 13, 18, 81, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів на дітей, які присуджені судовим наказом Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2019 року.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області 27.09.2012 року, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої в АДРЕСА_2 , індивідуальний ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до повноліття дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп судового збору.

В решті задоволення позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої в АДРЕСА_2 , індивідуальний ідентифікаційний номер – НОМЕР_7

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області 27.09.2012 року.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Р. В. Пашкевич