Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №300/9163/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9163/25 пров. № А/857/29641/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Гуляка В.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Букачівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року (ухвалене головуючим-суддею Микитюком Р.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Персей Агро", Селянського (фермерського) господарства "Тиблевич", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Земля" до Букачівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Фермерське господарство (далі - ФГ) "Персей Агро", Селянське (фермерське) господарство (СФГ) "Тиблевич", Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Рідна Земля" звернулися в суд із адміністративним позовом до Букачівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в якому просили визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо організації та проведення земельних торгів з продажу права оренди вільних земельних ділянок комунальної власності та зобов`язати Букачівську селищну раду здійснити дії щодо організації та проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності відповідно до ст.ст.134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) за кадастровими номерами : 2624455300:02:002:0056, 2624486600:04:001:0003, 2624482900:02:001:0262, 2624486600:04:001:0001, 2624486900:02:004:0021, 2624455300:02:001:0029, 2624486900:02:002:0222, 2624482900:03:001:0002, 2624482700:02:004:0134, 2624455300:05:006:0001, 2624486900:02:002:0208, 2624486900:02:002:0221, 2624486900:03:001:0032, 2624455300:05:007:0007, 2624455300:02:001:0031, 2624486600:04:001:0004, 2624482900:02:001:0299, 2624486600:04:001:0002, 2624482900:04:004:0010, 2624486600:04:001:0005, 2624455300:08:004:0002, 2624455300:08:004:0001, 2624482700:04:002:0186, 2624482700:04:003:0066, 2624482700:02:003:0085.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Букачівської селищної ради щодо не внесення на розгляд сесії у встановленому земельним законодавством України порядку заяв ФГ "Персей Агро", СФГ "Тиблевич", ТзОВ "Рідна Земля" від 21.05.2025 за вх.№550, №551 про продаж права оренди земельних ділянок та зобов`язано відповідача розглянути на найближчій сесії у встановленому земельним законодавством України порядку заяви ФГ "Персей Агро", СФГ "Тиблевич", ТзОВ "Рідна Земля" від 21.05.2025 про продаж права оренди спірних земельних ділянок й прийняти рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що закон не зобов`язує орган місцевого самоврядування ухвалювати конкретне рішення про проведення земельних торгів за кожним зверненням, відповідач здійснює управління землями комунальної власності в інтересах всієї територіальної громади, а не окремих суб`єктів господарювання. Таким чином, відсутність рішення, якого вимагають позивачі не може вважатися протиправною бездіяльністю, а реалізацією наданих законом повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФГ "Персей Агро" Красніков Т.В. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити ФГ "Персей Агро", СФГ "Тиблевич" та ТзОВ "Рідна Земля" у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 21.05.2025 позивачі разом з іншими сільськогосподарськими підприємствами подали до відповідача дві колективні заяви про продаж права оренди 40 (сорока) земельних ділянок загальною площею близько 500 га, за кадастровими номерами (в тому числі спірні) : 2624455300:02:002:0056, 2624486600:04:001:0003, 2624482900:02:001:0262, 2624486600:04:001:0001, 2624486900:02:004:0021, 2624455300:02:001:0029, 2624486900:02:002:0222, 2624482900:03:001:0002, 2624482700:02:004:0134, 2624455300:05:006:0001, 2624486900:02:002:0208, 2624486900:02:002:0221, 2624486900:03:001:0032, 2624455300:05:007:0007, 2624455300:02:001:0031, 2624486600:04:001:0004, 2624482900:02:001:0299, 2624486600:04:001:0002, 2624482900:04:004:0010, 2624486600:04:001:0005, 2624455300:08:004:0002, 2624455300:08:004:0001, 2624482700:04:002:0186, 2624482700:04:003:0066, 2624482700:02:003:0085, які були зареєстровані 21.05.2025 за вх.№550, 551 та на які відповідач не надав відповіді.

Вважаючи бездіяльність Букачівської селищної ради щодо неприйняття рішення протиправною, ФГ "Персей Агро", СФГ "Тиблевич" та ТзОВ "Рідна Земля" звернулися до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі звернення юридичної особи із заявою про продаж права оренди земельної ділянки, така має бути розглянута на пленарному засіданні та за результатами її розгляду має бути прийняте відповідне рішення, що є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування. Проте, Букачівська селищна рада не здійснила належного розгляду заяв позивачів та не прийняла жодного рішення, що свідчить про її бездіяльність. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що пленарні засідання відбулися та на них розглянуто заяви позивачів, не містять таких доказів і матеріали справи. Що стосується позовної вимоги зобов`язального характеру, суд дійшов висновку. що саме відповідач наділений дискреційними повноваженнями щодо прийняття відповідного рішення.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано ЗК України, частиною першою статті 116 якого визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною третьою статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі : а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Разом з тим, порядок прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно ч.1, 5, 17 ст.46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч.1 ст.47 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до ч.4, 10 ст.47 Закону №280/97-ВР, постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Глава 20 ЗК України регулює питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому, Глава 21 ЗК України передбачає продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Так, відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом частин першої - третьої статті 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. Організатором земельних торгів є, у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст.136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Таким чином, відповідач як розпорядник земель комунальної власності, є організатором земельних торгів.

При цьому, законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Відповідно до ч.4 ст.135 ЗК України, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються : а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 по справі №816/2119/16 сформував висновок, відповідно до якого, перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому, фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої з присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Відповідно до ч.1, 2 ст.136 ЗК України, підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає : а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення дати проведення земельних торгів. Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї.

Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх осписаних вище дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, на переконання суду, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

З огляду на приведені вище норми, питання продажу права оренди земельних ділянок є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Букачівська селищна рада.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 22.09.2021 “Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)” (далі - Постанова №1013), відповідно до ч.2, 3, 5, 6, 10 ст.135, ч.1, 2, 7-9, 16, 22, 24 ст.137 ЗК України затверджено Вимоги щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису).

У свою чергу, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття “порушене право”, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття “охоронюваний законом інтерес”. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття “охоронюваний законом інтерес” означає правовий феномен, який : а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції та законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, позивачі на власний розсуд стверджують про порушення їх прав та інтересів рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, а наявність чи відсутність такого порушення підлягає перевірці судом.

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч.1, 5 ст.125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як зазначалось вище, 21.05.2025 позивачі - ФГ "Персей Агро", (СФГ) "Тиблевич", ТзОВ "Рідна Земля" разом з іншими сільськогосподарськими підприємствами подали до відповідача дві колективні заяви про продаж права оренди 40 (сорока) земельних ділянок загальною площею близько 500 га.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачі є розробниками документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок, понесли витрати на підготовку лотів або до моменту звернення до суду подавали до відповідної ради заяви про намір взяти участь у земельних торгах. Позивачі не набули статусу потенційних учасників (заявників) торгів у порядку, визначеному Постановою №1013.

За таких обставин, інтерес позивачів щодо обов`язкового виконання радою процедури торгів є виключно абстрактним, теоретичним та загальним. Сама по собі зацікавленість особи у правомірній поведінці органу влади або прагнення примусити орган місцевого самоврядування розпорядитися землею за відсутності попередньо зафіксованого у встановленому законом порядку правового зв`язку з об`єктом спору, не породжує права на судовий захист, оскільки відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, право на звернення до суду має особа, яка вважає, що порушено саме її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, адміністративний суд захищає лише порушені суб`єктивні права конкретної особи, а не законність як таку.

КАС України не передбачає можливості звернення до суду з “публічним позовом” (actio popularis) в інтересах громади або задля загального контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування, якщо особа не доведе індивідуального порушення її прав.

Водночас, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання виконати рішення у відповідності до Глави 20, 21 ЗК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача вчинити лише конкретні дії. Процедура підготовки лотів є складним багатоетапним процесом. Суд не може зобов`язати орган влади виконати цілий комплекс нормативно-правових процедур без визначення конкретних дій, які підлягають вчиненню, оскільки це є передчасним втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування та його внутрішні управлінські процеси, а саме судове рішення у такому формулюванні призведе до правової невизначеності та унеможливить контроль за його виконанням.

Оскільки позивачами не доведено, а судом не виявлено фактів порушення їх особистих прав чи законних інтересів оспорюваною бездіяльністю відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у них порушеного права чи законного інтересу в розумінні ст.5 КАС України, що є самостійною, безумовною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичному та правовому статусу спірних земельних ділянок.

Так, частина земельних ділянок, зазначених у колективних заявах позивачів від 21.05.2025, ще до моменту звернення позивачів уже перебувала у користуванні третіх осіб на підставі чинних договорів оренди, укладених у встановленому законом порядку.

Водночас щодо іншої частини земельних ділянок у подальшому Букачівською селищною радою були прийняті відповідні рішення у межах наданих законом повноважень та реалізовані управлінські функції у сфері розпорядження землями комунальної власності.

Більше того, покладений судом першої інстанції обов`язок повторно розглянути питання щодо всіх земельних ділянок без урахування їх фактичного правового статусу може призвести до втручання у права та законні інтереси третіх осіб, які набули права користування земельними ділянками у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що ні ЗК України, ні Закон №280/97-ВР не містять норми, яка б зобов`язувала селищну раду безумовно виносити на розгляд сесії будь-які звернення щодо організації земельних торгів, приймати рішення за результатами таких звернень чи ініціювати земельні торги виключно за заявою заінтересованих осіб.

Сам по собі факт ненадання письмової відповіді на звернення, не свідчить про наявність у позивачів права вимагати винесення відповідних питань на пленарне засідання ради чи зобов`язання органу місцевого самоврядування ініціювати проведення земельних торгів.

Вирішення питання доцільності організації земельних торгів належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та здійснюється з урахуванням інтересів територіальної громади.

При цьому, визначальним на думку колегії суддів, є те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі повноважень адміністративного суду та фактично втрутився у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Більше того, суд у мотивувальній частині рішення визнав, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями щодо організації та проведення земельних торгів, а суд не вправі підміняти собою суб`єкта владних повноважень у реалізації його компетенції.

Колегія суддів зазначає, що звернення позивачів стосувалися не лише формального розгляду заяв, а фактично ініціювали питання комплексного розпорядження значним масивом земель комунальної власності.

Прийняття рішення щодо винесення земельних ділянок на земельні торги потребує оцінки правового статусу земельних ділянок, наявності містобудівної документації, обмежень у їх використанні, необхідності виготовлення документації із землеустрою, фінансових та організаційних можливостей, а також відповідності такого рішення інтересам територіальної громади. Саме така оцінка становить зміст дискреційних повноважень ради.

Незважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції визнав бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язав відповідача розглянути заяви на найближчій сесії та прийняти відповідне рішення.

Фактично суд визначив спосіб реалізації компетенції органу місцевого самоврядування та втрутився у його внутрішню організаційну діяльність.

При цьому, суд не встановив, що закон передбачає єдиний можливий варіант поведінки відповідача. Саме існування єдиного правомірного варіанту поведінки є необхідною умовою для застосування частини четвертої статті 245 КАС України та судового втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

За відсутності такого єдиного варіанту, суд не вправі підміняти орган місцевого самоврядування, визначаючи, які питання, коли і в якому порядку повинні виноситися на розгляд сесії.

Таким чином, суд першої інстанції допустив внутрішню суперечність у своєму рішенні, визнавши наявність дискреційних повноважень та неможливість втручання суду у їх реалізацію, одночасно визначив спосіб, порядок та строк реалізації компетенції ради.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України, дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Букачівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі №300/9163/25 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Персей Агро", Селянського (фермерського) господарства "Тиблевич", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Земля" до Букачівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді В. В. Гуляк

С. П. Нос