Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №570/3256/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 570/3256/25 пров. № А/857/38784/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

за участі секретаря судового засідання : Порцін В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представниці позивача ОСОБА_1 - Кузьменюк-Волошиної Наталії Михайлівни на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Коробовим С.О. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

Кузьменюк-Волошина Н.М. звернулася в суд в інтересах ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укратрансбезпека, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови серії АВ №00006454 від 23.06.2025, АВ№00006489 від 25.06.2025 у справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, а провадження по справі закрити.

Позов мотивований тим, що оспорювані постанови не містять інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), а також інформації стосовно напівпричепа, як того вимагає Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27.09.2021, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.10.2021 за №1286/36908 (далі - Інструкція №512). Натомість вказані постанови містять лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про його фактичну масу в момент зважування, однак вказаної інформації оспорювані постанови не містять та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми не надавалось. Крім того, при прийнятті оспорюваних постанов, відповідачем залишено поза увагою вимоги п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі - Правила №30) про допустиме перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п.22.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. також наголошує на тому, що оспорювані постанови не містять відомостей про марку, модель, державного номерного знаку причепу, категорії транспортного засобу, його типу, ширини, висоти, довжини, як того вимагає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27.12.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №623 від 16.06.2021) (далі - Порядок №1174). У постановах також відсутня похибка для визначення відстані між осями, а враховано лише вагові похибки, проте у спірному випадку вирішальне значення має не лише вага, а й відстань між осями.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що відповідно до Порядку №1174, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті, може здійснюватися, в тому числі шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі вимірювати загальну масу транспортного засобу, визначати кількості осей транспортного засобу, вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Зазначає, що суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у цьому процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. При цьому, посадові особи під час розгляду справ даної категорії використовують інформаційні файли. Звертає увагу суду на те, що закріплений у законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової. У спростування доводів позивача із посиланням на Інструкцію №512 зазначає, що вказаною Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови, яка визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення. При цьому, на момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №324 від 14.05.2022.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 28.08.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представниця позивача Кузьменюк-Волошина Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставини справи та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду відповідачем справ про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.1321 КУпАП не були встановлені достатні та необхідні відомості щодо технічних характеристик транспортного засобу, який рухався через автоматичний пункт вагового контролю, внаслідок чого в обох випадках була помилково визначена дозволена максимальна маса такого транспортного засобу, і відповідно необгрунтовано встановлено перевищення максимально дозволеної загальної маси транспортного засобу. Зазначає, що відповідач не врахував, що 19.06.2025 о 14 год 24 хв за адресою Н-25, км 207+225, Рівненська область та 23.06.2025 об 11 год 21 хв за адресою Н-25, км 207+225, Рівненська область, рух здійснював належний позивачу, комбінований транспортний засіб марки DAF FT XF 105.460, державний номерний знак (далі - днз) НОМЕР_1 , який є дійсно двовісним автомобілем (тягачем), однак який рухався з трьохвісним напівпричепом - спеціалізованим напівпричепом Н/ПР-самоскидом марки GENERAL TRAILERS, днз НОМЕР_2 , про що не вказано в оспорюваних постановах, а також замовчано у відзиві на позовну заяву, при тому, що на фото з сервісу перевірки адміністративних правопорушень вбачається, що автомобіль є комбінованим, а тому фактична маса за даним типом транспортного засобу не повинна перевищувати 40 т, а не 21 т - згідно із п.п. в п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.12.2001 (далі - ПДР), оскільки рух було здійснено дорогою державного значення. Також зазначає, що судом не враховано того, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача з приводу дати, часу та місця слухання справ про притягнення його до адміністративної відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Гоголюк М.В. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представниці позивача Кузьменюк-Волошин Н.М. (поза межами суду), яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 23.06.2025 та 25.06.2025 відносно ОСОБА_1 були винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії АВ №00006454 та АВ№00006489 відповідно про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.1321 КУпАП.

У постанові серії АВ №00006454 від 23.06.2025 зазначено, що ОСОБА_1 , 19.06.2025 о 14 год 24 хв за адресою : Н-25, км 207+225, Рівненська область допустив рух транспортного засобу марки DAF FT XF 105.460, днз НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме : навантаження на строєні осі транспортного засобу 6,200% (1,302 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м або менше.

За змістом постанови серії АВ №00006489 від 25.06.2025, ОСОБА_1 23.06.2025 об 11 год 21 хв за адресою : Н-25, км 207+225, Рівненська область допустив рух транспортного засобу марки DAF FT XF 105.460, днз НОМЕР_1 , з перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме : навантаження на строєні осі транспортного засобу 8,000% (1,68 т), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 т та відстані між осями 1,3 м або менше.

Вважаючи протиправними оспорювані постанови, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані постанови відповідають усім критеріям та містить необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку №1174 та Інструкцією №512. Суд також вважав необґрунтованими та безпідставними доводи позивача в частині порушення порядку розгляду справи, визначеного КУпАП та притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обгрунтування позовних вимог у позовній заяві та додаткові пояснення по справі, надані представником позивача не спростовують обставин, наданих відповідачем у поданому відзиві. суд вказав, що оспорювані постанови були винесені на підставі матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів у зв`язку з встановленням в автоматичному порядку правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, про що зазначено в самій постанові. Крім того, у постановах зазначено посилання в Інтернеті на веб сайт, на якому можливо ознайомитися з доказами вчинення правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльність автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ), згідно ч.12 ст.6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 33 Закону України “Про дорожній рух” №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-ХІІ) визначено, що технічний стан транспортних засобів, які перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Згідно статті 33 Закону України “Про автомобільні дороги” №2862-IV від 08.09.2005 (далі – Закон № 2862-IV), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.2 ст.29 Закону №3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмірі плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема фактичної маси, навантаження на вісі.

Згідно ч.2 ст.1321 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі : п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

За нормами статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 по справі №537/4012/16-а, від 17.07.2019 по справі №295/3099/17.

З матеріалів справи видно, що оспорювані постанови містять посилання на норму п.22.5 ПДР, яку було порушено позивачем, як відповідальною за рух автомобіля DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , особою та місце автоматичної фіксації правопорушення Н-25, км 207+225 Рівненська область.

Згідно доводів позивача, всупереч Інструкції №512, обидві постанови не містять інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), взагалі не містить інформації щодо напівпричепа, що ставить під сумнів урахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм.

Надаючи правову оцінку таким доводам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Інструкції №512, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені ч.2 ст.1222, ч.2, 3 ст.1321 КУпАП.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова).

У разі якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.1222, ч.2, 3 ст.1321 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, уповноважені посадові особи встановлюють особу, зазначену у ч.1 ст.143 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 визначено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Додатком №1 до вказаної Інструкції установлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі повинна містити суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, а зокрема : марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

При цьому, колегія суддів наголошує, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами 2 та 3 цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорювані постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідають усім вищенаведеним критеріям та містять необхідну інформацію, передбачену КУпАП.

Оспорювані постанови були винесені на підставі матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів у зв`язку з встановленням в автоматичному порядку правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, про що зазначено в самій постанові.

Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відтак, безпідставними є доводи апелянта про відсутність доказів повідомлення позивача з приводу дати, часу та місця слухання справ про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.2977 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.1321 цього Кодексу, може бути звільнена від адміністративної відповідальності, в іншому випадку правомірність поведінки власника транспортного засобу доводиться в судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Тобто, державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті було дотримано вимог закону щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1321 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що оспорювані постанови містять всі необхідні вихідні дані, зокрема фактичні дані транспортного засобу позивача зафіксовані в автоматичному режимі та виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, а також відповідну формулу розрахунку відсотків перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

За змістом оспорюваних постанов, ОСОБА_1 , 19.06.2025 о 14 год 24 хв за адресою : Н-25, км 207+225, Рівненська область допустив рух транспортного засобу DAF FT XF 105.460, днз НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР, навантаження на строєні осі транспортного засобу 6,200% (1,302 т), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 т та відстані між осями 1,3 м або менше та 23.06.2025 об 11 год 21 хв за адресою : Н-25, км 207+225, Рівненська область допустив рух транспортного засобу DAF FT XF 105.460, днз НОМЕР_1 , з перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, навантаження на строєні осі транспортного засобу 8,000% (1,68 т), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 т та відстані між осями 1,3 м або менше.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1321 КУпАП, оскільки ним допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 286, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представниці позивача ОСОБА_1 - Кузьменюк-Волошиної Наталії Михайлівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2025 року по справі №570/3256/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 05.08.26