Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №380/6037/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6037/25 пров. № А/857/27706/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року (головуючий суддя Коморний О.І., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 134150006988 від 19.02.2025р. про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2020 КЗ ЛОР "Золочівський протитуберкульозний диспансер" відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, здійснивши перерахунок пенсії за віком з 01.02.2025, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві № 134150006988 від 19.02.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2020 КЗ ЛОР «Золочівський протитуберкульозний диспансер» відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, здійснивши перерахунок пенсії за віком з 01.02.2025, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що 11.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою, щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19,02.2025 М134150006988 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідно до заяви та з огляду на наступе.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Золочівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для перерахунку пенсії, заявниця надала довідку від 18.01.2023 № 63 видану Комунальним некомерційним підприємством «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», для зарахування до стажу у подвійному розмір періоду роботи з 21.01.2002 по 29.02.2020 на посаді головного бухгалтера.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004.), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії по заяві від 11.02.2025 № 466, оскільки відсутні законні підстави для зарахування вищезазначеного періоду роботи до стажу у подвійному розмірі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19.10.2022 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

При призначенні пенсії до страхового стажу у подвійному розмірі зараховано період роботи з 21.01.2002 по 31.12.2003.

21.01.2002 – 29.02.2020 ОСОБА_1 працювала головним бухгалтером у Золочівському протитуберкульозному диспансері, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 08.07.1982.

Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» 18.01.2023 видано довідку № 63, що підтверджує роботу позивачки в Золочівському протитуберкульозному диспансері.

11.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, вимагаючи обчислити період роботи в протитуберкульозному диспансері у подвійному розмірі з 01.01.2004 по 29.02.2020.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 19.02.2025 № 134150006988 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії. Причиною відмови зазначено відсутність законних підстав для зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 29.02.2020 у подвійному розмірі.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що

Відповідно до статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі- Закон № 1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Так, згідно вказаної статті робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» наведено визначення інфекційних хвороб, якими є розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними (паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Зазначені інфекційні захворювання відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб», відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.

За приписами статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я (п. 7 ч. 1);

туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу (п. 12 ч. 1).

Відповідно до частини першої статті 10 Закон № 2586-III медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я містить, у тому числі, туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення; туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, у т.ч. дитячий) кабінет.

З огляду на вказане вище, суд першої інстанції підставно вважав, що туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення та туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, у т.ч. дитячий) кабінет належать до закладу охорони здоров`я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Крім того вирішуючи спір суд вірно врахував, що згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи зазначене суд вірно вважав, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

З копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 08.07.1982, в межах спірного періоду роботи, що розглядається, вбачається що ОСОБА_1 з 21.01.2002 по 29.02.2020 працювала головним бухгалтером у Золочівському протитуберкульозному диспансері.

Також, зазначений період роботи підтверджено довідкою № 63 від 18.01.2023 виданою Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

Враховуючи це, правильним є твердження суду першої інстанції про те, що робота ОСОБА_1 з 21.01.2002 по 29.02.2020 повинна зараховуватися до стажу роботи у подвійному розмірі.

Разом з цим, доказів зарахування відповідачем у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 29.02.2020, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 134150006988 від 19.02.2025 слід скасувати, а позовні вимоги у цій частині- задовільнити.

Крім того, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд вірно врахував, що позивачем в даній позовній заяві зокрема заявлено вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2020 КЗ ЛОР «Золочівський протитуберкульозний диспансер»" відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, здійснивши перерахунок пенсії за віком з 01.02.2025, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом останнім визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, рішенням якого відмовлено в зарахуванні стажу.

Відтак суд правильно вважав, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за заявою позивача, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, то оскільки заява позивача про перерахунок пенсії подана нею 11.02.2025, то правильною є позиція суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 45 Закону № 1058 можливим є покласти на відповідача обов`язок щодо проведення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2025.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі №380/6037/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко