Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №447/2203/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/770/26

Справа №447/2203/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м.Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Рябчун А. В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 2 РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, за частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшов адміністративний матеріал за протоколом серії ЕПР1 № 687380 від 08 червня 2026 року за частиною 5 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687380 від 08 червня 2026 року, 08 червня 2026 року о 15:01 год. дорога М06 Київ-Чоп 587 км, водій, керуючи транспортним засобом порушив правила обгону, а саме на мості, виїхав на зустрічну смугу дороги, чим змусив інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість та напрямок руху, для забезпечення власної безпеки, створивши при цьому аварійну обстановку, чим порушив Р02030500, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та вказав, що ПДР не порушував, на мості не здійснював обгін. Натомість пояснив, що здійснював об`їзд перешкоди, про що надав відео з реєстратора його автомобіля.

Розглянувши адміністративну справу суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно приписів ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 254 КУпАП, законодавцем визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною першою статі 256 КУпАП закріплені вимоги, згідно яких у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення. Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, в якій уповноваженою на те особою зазначаються всі ознаки складу адміністративного правопорушення та обставини його вчинення, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості такої особи.

Таким чином, згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Згідно положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України»), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин є переконливим висновок, що вчинення адміністративного правопорушення особою повинно доводитися чіткими, узгодженими та неспростовними доказами.

Так, статтею ч.5 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, а саме:

- порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;

- порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди;

- ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху;

- перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687380 від 08 червня 2026 року вказано, що 08 червня 2026 року о 15:01 год. Дорога М06 Київ-Чоп 587 км, водій керуючи вище вказаним транспортним засобом порушив правила обгону, а саме на мості, виїхав на зустрічну смугу дороги, чим змусив інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість та напрямок руху, для забезпечення власної безпеки, створивши при цьому аварійну обстановку, чим порушив вимоги Р02030500,.

Однак, під час дослідження матеріалів справи встановлено, що у складеному протоколі суть адміністративного правопорушення не конкретизована та її зміст не розкритий. Уповноваженою особою формально вказано лише норму закону, проте не викладено об`єктивну сторону правопорушення (конкретні дії чи бездіяльність особи, які утворюють склад проступку). Зокрема протокол хоча і містить посилання на те, що водієм порушено правила обгону на мості, чим спричинено іншим учасникам дорожнього руху необхідність різко змінити швидкість та напрямок руху, для забезпечення власної безпеки, створивши при цьому аварійну обстановку, проте до адміністративних матеріалів не долучено доказів на підтвердження вказаних у протоколі суті правопорушення.

Натомість з долученого ОСОБА_1 відеозапису з відеореєстратора його автомобіля судом встановлено, що останній здійснював обгін автомобіля, який буксирувався на жорсткій зчіпці. При цьому обгін розпочато зі швидкості 37 км/год з переривчатої розмітки, а закінчувався маневр на суцільній лінії. Також з відеозапису не встановлено жодного транспортного засобу (учасника дорожнього руху), яким би діями ОСОБА_1 спричинено необхідність різко змінити швидкість та напрямок руху, для забезпечення власної безпеки. Також не встановлено створення ОСОБА_1 аварійної обстановки, за наслідками обгону.

Отже, факту здійснення екстреного гальмування, зміни напрямку руху чи вжиття будь-яких інших заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди іншими водіями, внаслідок дій ОСОБА_1 , на долученому відеозаписі не зафіксовано.

До матеріалів справи не долучено пояснень інших учасників дорожнього руху, які б підтверджували, що внаслідок дій ОСОБА_1 , ним вживались будь які заходи для уникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого за частиною 5 статтею 122 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені статтею 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».

Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardov.Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статті 255 цього Кодексу.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, які б підтверджували вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що дії, визначені в протоколі, не утворюють склад правопорушення, передбаченого за частиною 5 статтею 122 КУпАП, а тому провадження в справі відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статтею 122 КУпАП необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 124, 247п. 1 ч. 1, 280, 283, 284, 294, суддя –

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 5 статтею 122 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя Анна Рябчун