Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №443/1586/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1586/26

Провадження №3/443/637/26

ПОСТАНОВА

іменем України

05 серпня 2026 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2026 року о 14.30 год., ОСОБА_1 повторно протягом року, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки – ОСОБА_2 , під час якого кричав на останню, висловлювався в сторону потерпілої нецензурними словами, словесно погрожував фізичною розправою, чинив психологічний тиск, що викликало у потерпілої особи почуття страху, тривоги, побоювання за власну безпеку, внаслідок чого заподіяно шкоду психологічному здоров`ю потерпілій – ОСОБА_2 .

Крім того, 20 липня 2026 року о 20.00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , будучи особою, стосовно якої 18.07.2026 винесено терміновий заборонний припис серії ЕТ112393 про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою – ОСОБА_2 та в межах дії строку припису почав контактувати з постраждалою особою.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 частково визнав факт вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-8 КУпАП, пояснивши, що дійсно кричав на свою співмешканку, висловлювався в її сторону нецензурною лексикою, проте він не погрожував ОСОБА_2 фізичною розправою. Також повідомивши, що під час дії забороненого термінового забороненого припису він дійсно контактував із своєю співмешканкою.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до диспозиції ч.3 ст. 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосуваннянасильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (ч.1 ст.173-2 КУпАП), та діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи (ч.2 ст.173-2 КУпАП).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильства» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають їхні батьки та діти; батьки (мати, батько) і дитина (діти); прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Під час розгляду справи судом встановлено, щопотерпіла ОСОБА_2 є співмешканкою ОСОБА_1 .

Крім того, об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю. Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.3 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-8 КУпАП адміністративним правопорушенням є невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

При цьому, рапортом інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 21.07.2026 В.Андрейківа дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 173-8 КУпАП на ч.3 ст.173-8 КУпАП, чим було погіршено становище останнього, що не передбачено законодавством.

Аналізуючи положення Кодексу України про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що він є кодексом, який містить норми матеріального права і одночасно з цим є процесуальним кодексом. Разом з цим, КУпАП, як процесуальний кодекс, не передбачає для суду можливість перекваліфікувати дії правопорушника з більш м`якого адміністративного правопорушення на більш тяжке.

Тому суддя, у даному випадку позбавлений можливості перекваліфікувати дії особи з ч. 2 ст. 173-8 на ч.3 ст.173-8 КУпАП, за яку передбачено тяжче стягнення, а отже погіршуватиме його становище.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2, ч. 2 ст.173-8 КУпАП доведеною повністю.

Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення Серія ВБА №211864 від 18.07.2026, Серія ВБА №218713 від 20.07.2026;

- рапортами працівників Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про реєстрацію повідомлення про адміністративне правопорушення;

- заявою та письмовими пояснення ОСОБА_2 від 18.07.2026, згідно яких остання повідомила, що 18.07.2026 близько 14.30 год. її співмешканець ОСОБА_1 по місцю їхнього спільного проживання вчинив сімейний скандал, в ході якого кричав на неї, обзивав нецензурними словами, словесно погрожував фізичною розправою, виніс з будинку телевізор та розбив його. Своїми діями чинив психологічний тиск, що виникало в неї почуття страху, тривожність та побоювання за власну безпеку;

- копією постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 23.06.2026 по справі №443/1169/26, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2, частиною 2 статті 173-8 КУпАП, і накладено стягнення, з урахуваннямстаття 36 КУпАП, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.;

- терміновим заборонним приписом Серія ЕТ №112393 від 18.07.2026, згідно якого ОСОБА_1 встановлено наступні заходи термінового заборонного припису стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 : заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою; строком на десять діб з 21 год 00 хв 18.07.2026 до 21 год 00 хв. 28.07.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20.07.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.07.2026, згідно яких останній повідомив, що 18.07.2026 відносно нього складено ТЗП із забороною в будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою з 18.07.2026 по 28.07.2026 та складено протокол за вчинення ним домашнього насильства. Про те він лише сказав своїй співмешканці, щоб остання навела порядок у будинку.

В даному випадку суд всебічно, повно, об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, оскільки з досліджених судом доказів встановлено, що останній вчиняв умисні дії психологічного характеру відносно потерпілої, а також останній будучи особою стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, не виконав його.

При цьому, ОСОБА_1 під час розгляду справи не надав суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, а відтак суд відхиляє доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, так як такі повністю спростовуються наведеними вище доказами, які не викликають жодного сумніву.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, його особу, який раніше вчинив аналогічне правопорушення, ступінь вини.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно правила ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП вважаю, що необхідно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю правопорушень у виді штрафу, в межах санкції статей за якими кваліфіковано його дії.

Крім того, відповідно до статті 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги дані про особу правопорушника, викладені у Формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 18.07.2026, суд приходить до переконання про недоцільність застосування до ОСОБА_1 заходів на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі у розмірі 665 грн. 60 коп..

Керуючись ст. ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП, ч.2 ст.173-8 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

за ч.3 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень;

за ч.2 ст.173-8 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Стягнути ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.І. Сливка