Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №439/1406/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1406/26

Провадження № 3-зв/439/3/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року місто Броди

Суддя Бродівського районного суду Рахімова О.В., за участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., захисника Коваленко Т.В., особи в інтересах якої заявлено відвід ОСОБА_1 , розглянувши заяву в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_1 адвоката Коваленко Тетяни Василівни про відвід судді Бродівського районного суду Львівської області Петейчука Богдана Михайловича від розгляду справи про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У провадженні Бродівського районного суду Львівської області знаходиться справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 (справа № 439/1406/26, провадження № 3/439/649/26).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.06.2026 року справа передана на розгляд судді Петейчуку Б.М.

В судовому засіданні 31.07.2026 року захисником ОСОБА_1 адвокатом Коваленко Т.В. заявлено заява про відвід судді Петейчука Богдана Михайловича від розгляду справи № 439/1406/26.

В обґрунтування доводів поданої усної заяви захисник покликається на те, що з самого початку суддя Петейчук Б.М. упереджено ставиться до ОСОБА_1 , що тягнеться ще з тих часів, коли він, суддя ( тобто Петейчук Б.М.) розглядав справу проти Нікішина О.О., постійно в судовому засіданні вказує, що ОСОБА_1 дає неправдиві свідчення, не задовольняє їх клопотання, як в цей раз, про виклик свідків, які були учасниками вказаного інциденту з поліцією, не даючи можливості обґрунтувати належним чином вказане клопотання – відмовив, чим позбавив їх законного права на справедливий суд ( а вони, як учасники вказаного провадження мають право подавати вказані клопотання).

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в Бродівському районному суді Львівської області відбувається щось незаконне з розподілом справ, чомусь всі справи ( про адміністративні правопорушення) відносно нього, як правопорушника, попадають чомусь саме судді Петейчуку Б.М., ця справа могла попасти і ОСОБА_2 , хоча зазначено було, що вона була у відпустці, а сама перебувала на робочому місці, судді Рахімовій О.В., також могла попасти, хоча вона просто виносила інші проти нього ухвали, як на його думку незаконні. А суддя Петейчук Б.М. з п`яти клопотань поданих його захисником задовольнив тільки одне – про допит поліцейського. Вважає, що суддя Петейчук Б.М. упереджено ставиться до нього, як громадянина, його переслідують, як журналіста, наперед вказав, що він є винним у вказаній справі.

Суддя Бродівського районного суду Львівської області Петейчук Б.М. будь яких пояснень не надавав.

Дослідивши зміст усної заяви та надані матеріали (і звукозапис), суд дійшов наступного висновку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка передбачає поняття «відвід судді» та порядок розгляду заяв про відвід (самовідвід), тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до частин 1, 2 ст.80 КПК України відвід судді може бути заявлений на підставах, передбачених ст.75 КПК України.

За змістом цієї норми суддя не може брати участь у провадженні, якщо: він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; брав участь у цьому провадженні, як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; сам особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Таких підстав у справі не встановлено і адвокат Коваленко Т.В. та ОСОБА_1 в своїй усній заяві про відвід на них не посилаються.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що, відповідно до закону, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи, або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно з ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд.

Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013 року, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити, самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр» проти України», Європейський суд вказав, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (пункти 28-32).

Наряду з зазначеним, згідно з п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Судовим розглядом не встановлена і заявником у своїй усній заяві про відвід не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді Петейчука Б.М. і унеможливлювали винесення ним об`єктивного рішення у справі.

Те, що адвокат Коваленко Т.В. внаслідок суб`єктивного тлумачення норм діючого законодавства, не згідна з процесуальними діями судді Петейчука Б.М. ( відмова у задоволенні ряду клопотань), не свідчить про упередженість та необ`єктивність судді та, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд наголошує, що звичайне небажання сторони щодо розгляду його справи конкретним суддею, не може слугувати підставою для відводу, адже суддя у даній справі визначений з дотриманням вимог закону і будь-яких обставин, які б вказували на його упередженість або безсторонність не встановлено.

Не вбачаючи підстав для відводу судді Петейчука Б.М., керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, ст. 279, 283, 294 КУпАП, суддя

у х в а л и в:

у задоволенні заяви захисника ОСОБА_1 адвоката Коваленко Тетяни Василівни про відвід судді Бродівського районного суду Львівської області Петейчука Богдана Михайловича – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Рахімова О.В.