Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №610/434/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 610/434/23 Головуючий суддя І інстанції Стригуненко В. М.

Провадження № 22-ц/818/1789/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року у справі № 610/434/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року позивачка звернулася до відповідача зі вказаним позовом, в якому просила суд стягнути з останнього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 123987 грн.

Позовна заява мотивована тим, що від шлюбу з відповідачем вони мають дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій від 11.05.2021 та 29.11.2021 з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання їхнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 04.03.2021 і до досягнення сином 23 років або припинення навчання, тобто по 30.06.2024, які відповідач у повному обсязі не виконує, внаслідок чого за період з 04.03.2021 по квітень 2023 року у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 123989,06 грн.

У позові зазначено, що за цей період відповідач взагалі жодного разу не сплатив аліменти на утримання своєї дитини, хоча був працевлаштований до 11.07.2023. Тобто, відповідач, будучи обізнаним про обов`язок щодо сплати аліментів та маючи можливість його виконувати, не вчиняв ніяких дій для виплати аліментів на утримання сина, що свідчить про його свідоме ухилення від виконання свого обов`язку зі сплати аліментів (том 1 а.с.1-4).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 07 березня 2024 року ОСОБА_3 – сина сторін, було залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (том 1 а.с.173, 180).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2024 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №610/1912/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області, третя особа: ОСОБА_3 , про звільнення від сплати заборгованості за аліментами (том 2 а.с.9).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 05 березня 2025 року провадження у справі було поновлено (том 2 а.с.37).

18 лютого 2025 року представником позивачки – адвокатом Зінов`євою А.Ю. було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій остання просила стягнути з відповідача на користь позивачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 54764,34 грн, розрахованої на підставі повторного розрахунку державного виконавця, зробленого з урахуванням рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року (том 2 а.с.22-24).

16 квітня 2025 року представник позивачки надала суду копію свідоцтва про зміну імені від 25.02.2025, згідно з яким позивачка ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », та просила врахувати вказану обставину під час розгляду справи та при винесенні рішення (том 2 а.с.119, 120).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 54764,34 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Крім того, просить стягнути з позивачки на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1816,80 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню.

Вказує, що він обізнаний про рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року про стягнення з нього аліментів на користь сина та сплачував їх синові, який на момент ухвалення рішення був уже повнолітньою, дієздатною особою та проживає окремо від матері. Пояснює, що сплачував грошові кошти синові, щоб не було заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначає, що після отримання ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі, він негайно звернувся до Балаклійського відділу державної виконавчої служби Ізюмського району Харківської області СМУ МЮ (м.Харків) із заявою про зарахування добровільно сплачених аліментів на розрахунковий рахунок його сина. Проте отримав відмову №9221 від 13.02.2024 у здійсненні зазначених дій.

Звертає увагу на те, що намагання довести факт сплати аліментів завершилися рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року у справі №610/1912/24, згідно з яким встановлено, що сума сплачених аліментів становить 165529,16 грн, які стягувалися на підставі виконавчого листа від 22 грудня 2021 року, в той час як пред`явлена йому заборгованість станом на 01.07.2024 становила 152278,82 грн.

Просить також врахувати, що вказаним судовим рішенням встановлено, що він виконував свої батьківські зобов`язання зі сплати аліментів.

Вказує, що спірним рішенням він був притягнутий до відповідальності шляхом сплати неустойки (штрафу) за прострочення сплати аліментів у розмірі 54764,34 грн. Вважає це рішення помилковим за відсутності його вини у виникнення заборгованості. Зауважує, що не ухилявся та сплачував аліменти на користь сина. Посилається також на квитанції на суму 228574,31 грн. Так, з початку 2022 року син отримав зазначені кошти в рахунок аліментів.

Заперечує проти доводів суду щодо не взяття до уваги деяких квитанцій, оскільки платником зазначений не він, а його батьки. Пояснює, що залишав ці гроші батькам для перерахування сину, що підтверджено останнім у своїх поясненнях. Зауважує, що кошти перераховувалися через термінал ПриватБанку старого зразка, де не було можливості ввести призначення платежу.

Просить врахувати, що він є внутрішньо переміщеною особою та внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України, він деякий час не мав можливості отримати доступ до державних органів та банківських установ. Крім того, зазначає, що він утримує іншу сім`ю та має неповнолітню дитину, був вимушений переїхати до іншого регіону України разом з ними та батьками похилого віку, залишається безробітним, однак не порушував свого обов`язку зі сплати аліментів.

Робить висновок, що зазначене свідчить про відсутність в його діях ухилення від виконання батьківських зобов`язань.

Крім того, від представника позивачки – адвоката Зінов`євої А.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Вказує, що судом першої інстанції та державним виконавцем в рамках виконавчого провадження щодо стягнення аліментів з відповідача було враховано судове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року у справі №610/1912/24.

Наголошує, що зобов`язання зі сплати аліментів носять періодичний характер та повинні виконуватися щомісяця. Відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 10.10.2024 не свідчить про відсутність заборгованості відповідача зі сплати аліментів на момент подачі позовної заяви за вказаний у ній період з 04.03.2021 по квітень 2023 року.

Звертає увагу, що судом було досліджено розрахунок заборгованості державного виконавця, який був зроблений з урахуванням платежів, які були зараховані судом під час розгляду справи №610/1912/24, як сплата аліментів. Відповідно до зазначеного розрахунку було визначено розмір заборгованості за аліментами за період з 04.03.2021 по 30.04.2023, який становить 54764,34 грн. Отже, відповідач, будучи обізнаним про судове рішення щодо стягнення з нього аліментів та працездатним, вчасно у встановлені строки у повному обсязі не виконував свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання сина.

Підсумовуючи, зазначає, судом першої інстанції правильно встановлено наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи.

Орієнтовний розрахунок судових витрат позивачки у суді апеляційної інстанції складає 8000,00 грн, про що зроблено відповідну заяву на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з огляду на встановлені у справі обставини, дійшов висновку про те, що відповідач був обізнаний про свій обов`язок щодо сплати аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Суд зазначив, що відповідач цей обов`язок належним чином не виконував у встановленому розмірі та у строки без поважних причин, внаслідок чого утворилася заборгованість у вказаний позивачкою період, на яку позивачка і просила нарахувати пеню та стягнути її з відповідача як санкцію за ухилення від сплати аліментів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, враховуючи положення ч.1 ст.196 СК України, сума стягнення пені підлягає зменшенню з 351677,24 грн до 54764,34 грн (у межах розміру заборгованості за аліментами станом на 30.04.2023 та уточнених позовних вимог позивачки).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.76).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04 березня 2021 року і до закінчення сином навчання, тобто по 30 червня 2024 року, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років (том 1 а.с.7-9).

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року змінено в частині визначення стягувача аліментів. Викладено абзац другий рішення в наступній редакції: « Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04 березня 2021 року і до досягнення ним 23 річного віку або припинення навчання, тобто по 30 червня 2024 року» (том 1 а.с.10-25, 98-101).

За постановою державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м.Харків) 10.01.2022 відкрито виконавче провадження №68084680 на підставі виконавчого листа №610/588/21, виданого 22.12.2021 Балаклійським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04 березня 2021 року і до досягнення ним 23 річного віку або припинення навчання, тобто по 30 червня 2024 року (том 1 а.с.26-27).

Згідно з супровідним листом вказану постанову 10.01.2022 було направлено боржнику та стягувачу (том 1 а.с.102).

За постановою державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м.Харків) 08.08.2022 у вказаному виконавчому провадженні було звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (том 1 а.с.104).

З відповіді ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 21.10.2022 вбачається, що під час перевірки за зверненням ОСОБА_4 було встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу ухиляється від сплати аліментів на сина ОСОБА_3 згідно з рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 10 грудня 2021 року, розмір заборгованості складає 36185,26 грн. Опитати ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки на вказані телефонні номери він не відповідає (том 1 а.с.28).

17 травня 2023 року на картку позивачки було зараховано грошові кошти у сумі 4540 грн та 2375,09 грн з коментарем: Балаклійський ВДВС, стягнення коштів з ОСОБА_1 , що вбачається з наданого скріншоту з телефону позивачки (том 1 а.с.103).

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 18.08.2011, витягу з Державного реєстру правочинів та витягу про державну реєстрацію прав, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 (том 1 а.с.105, 106).

З квитанцій від 30.03.2023, 28.07.2023, 28.12.2023, 29.01.2024, платіжних інструкцій від 14.12.2021 та 31.03.2020 вбачається, що позивачка сплачувала комунальні послуги за вищевказану квартиру (том 1 а.с.107-111).

Також позивачка сплачувала кошти за навчання сина ОСОБА_3 у ХНЕУ ім. С. Кузнеця, що підтверджується квитанціями від 09.02.2021, 07.09.2021, 09.02.2022, 05.09.2022, 30.08.2023 (том 1 а.с.111-113).

За правилами ст.195 СК України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Разом з позовною заявою стороною позивачки було надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 від 05.05.2023, яка станом на 01.05.2023 становить 123989,06 грн. Розмір заборгованості за аліментами нараховувався державним виконавцем з урахуванням вимог СК України відповідно до довідки про доходи боржника, що була надана бухгалтерією підприємства ТОВ «НВП «DATAGEO» за період з 04.03.2021 по 10.12.2021, відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з середньомісячної заробітної плати для Балаклійського району за періоди з 11.12.2021 по 12.01.2022, з 12.07.2022 по 01.05.2023, відповідно до довідки про доходи, наданої бухгалтерією підприємства АТ «Укргазвидобування» за період з 13.01.2022 по 11.07.2022. За цим розрахунком аліменти боржником взагалі не сплачувалися (том 1 а.с.29-30).

Згідно з довідкою Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 09.03.2022, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають в АДРЕСА_2 (том 1 а.с.124).

За Договором найму (оренди) нерухомого майна від 10.01.2022 ОСОБА_1 винаймає двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (том 1 а.с.133-134).

Згідно з інформацією з Пенсійного фонду України про трудовий та страховий стаж ОСОБА_1 , зокрема за 2021 рік та за 2022 рік він становить 0 днів (том 1 а.с.72).

З довідки ТОВ «НВП «DATAGEO» від 10.12.2021 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював у товаристві з 15.04.2016 за основним місцем роботи та займав посаду директора, заробітна плата за період з 04.03.2021 по 10.12.2021 склала 66832,81 грн, аліменти із заробітної плати не утримувалися (том 1 а.с.78).

З довідки АТ «Укргазвидобування» від 23.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 працював у товаристві з 13.01.2022 по 11.07.2022 за основним місцем роботи та займав посаду менеджера проектів, загальна сума доходу за період з 13.01.2022 по 11.07.2022 склала 550849,19 грн, аліменти із заробітної плати не утримувалися (том 1 а.с.79).

З трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 25.06.1997 на ОСОБА_1 , вбачається, що він з 01.06.2016 по 10.12.2021 працював на посаді директора ТОВ «НВП «DATAGEO», звідки був звільнений за власним бажанням, а з 13.01.2022 по 11.07.2022 працював на посаді менеджера проектів відділу аналізу ефективності геолого-технологічних заходів департаменту моніторингу та планування геолого-технологічних заходів в АТ «Укргазвидобування», звідки також був звільнений за власним бажанням (том 1 а.с.126-127).

Відповідно до довідки від 30.09.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.77, 80, 199).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.01.2024 вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований як ФОП з 25.01.2023 до 29.12.2023 (том 1 а.с.83-85).

З податкової декларації платника єдиного податку – ФОП ОСОБА_3 за 2023 рік вбачається, що він отримував дохід від здійснення господарської діяльності (том 1 а.с.128, 129-132).

За договором про надання освітніх послуг, укладеного між ХНЕУ та ОСОБА_1 , освітній заклад взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання ОСОБА_3 освітньої послуги, а саме одержання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти денної форми навчання факультету економічної інформатики спеціальності кібербезпека протягом 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023, 2023/2024 навчальних років (том 1 а.с.141-142, 198, 200).

Відповідно до квитанції від 27.08.2020, ОСОБА_1 було сплачено 9835,50 грн на рахунок ХНЕУ ім. С. Кузнеця за навчання ОСОБА_3 за 1-й курс 1-й семестр (том 1 а.с.125).

Відповідач у відзиві зазначив, що він сплачував аліменти на користь сина ОСОБА_3 , на підтвердження чого надав копії квитанцій та виписки з банківського рахунку на загальну суму 227629,42 грн:

платіжну інструкцію від 19 грудня 2021 року на суму 1507,54 грн;

довідку про перерахунок коштів від 21.04.2023 про сплату 06 квітня 2022 року на суму 1500 грн;

платіжну інструкцію від 21 квітня 2022 року на суму 21000 грн;

довідку про перерахунок коштів від 21.04.2023 про сплату 24 квітня 2022 року на суму 1500 грн;

довідку про перерахунок коштів від 21.04.2023 про сплату 02 серпня 2022 року на суму 1500 грн;

платіжну інструкцію від 04 вересня 2022 року на суму 10050 грн;

платіжну інструкцію від 19 грудня 2022 року на суму 5025,13 грн;

платіжну інструкцію від 21 грудня 2022 року на суму 19750 грн;

платіжну інструкцію від 21 грудня 2022 року на суму 301,51 грн;

платіжну інструкцію від 11 січня 2023 року на суму 20050 грн;

платіжну інструкцію від 10 лютого 2023 року на суму 2010,05 грн;

платіжну інструкцію від 10 лютого 2023 року на суму 3015,08 грн;

платіжну інструкцію від 16 лютого 2023 року на суму 30050 грн;

платіжну інструкцію від 27 лютого 2023 року на суму 10050 грн;

платіжну інструкцію від 28 лютого 2023 року на суму 2000 грн;

платіжну інструкцію від 03 березня 2023 року на суму 3015,08 грн;

платіжну інструкцію від 03 березня 2023 року на суму 5025,13 грн;

платіжну інструкцію від 17 грудня 2023 року на суму 2500 грн;

платіжну інструкцію від 17 грудня 2023 року на суму 1000 грн;

платіжну інструкцію від 23 грудня 2023 року на суму 10000 грн;

платіжну інструкцію від 10.05.2023 на суму 8829,89 грн (том 1 а.с.50-70).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 було звільнено від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 165529,16 грн, які стягуються на користь ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа №610/588/21, виданого 22.12.2021 Балаклійським районним судом Харківської області на підставі рішення суду від 11.05.2021. У зобов`язанні Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зарахувати добровільно сплачені аліменти у сумі 226641,98 грн в рахунок погашення заборгованості було відмовлено.

В рішенні вказано, що відповідно до платіжної інструкції № Р24А631879378D71757 від 21 грудня 2022 року (на суму 19750 грн), платіжної інструкції № Р24А631834547D06490 від 21 грудня 2022 року (на суму 301,51 грн), довідки про перерахунок коштів від 21.04.2023 (про сплату 02 серпня 2022 року на суму 1500 грн), довідки про перерахунок коштів від 21.04.2023 (про сплату 24 квітня 2022 року на суму 1500 грн), довідки про перерахунок коштів від 21.04.2023 (про сплату 06 квітня 2022 року на суму 1500 грн), платіжної інструкції № Р24АР24А1822022760С7823 від 19.12.2022 (на суму 1507,54 грн), платіжної інструкції № Р24АР24А891268972D55440 від 27.02.2023 (на суму 10050 грн), платіжної інструкції № Р24АР24А845748451D63973 від 16.02.2023 (на суму 30050 грн), платіжної інструкції № Р24АР24А909947109D41910 від 03.03.2023 (на суму 3015,08 грн), платіжної інструкції № Р24АР24А870570262С33261 від 08.01.2021 (на суму 1005,03 грн), квитанції № 1605038537221 від 03.06.2024 (на суму 30000 грн), квитанції № 1583172774921 від 09.05.2024 (на суму 500 грн), квитанції № 1583194289421 від 09.05.2024 (на суму 25000 грн), квитанції № 20 від 07.06.2024 (на суму 19800 грн), платіжної інструкції № Р24Р24А703869073D81161 (на суму 20050 грн), ОСОБА_1 сплатив на рахунок сина ОСОБА_3 аліменти згідно з рішенням суду №610/588/21 у сумі 165529,16 грн.

Інші копії квитанцій не були прийняті до уваги та розгляду судом у зв`язку з тим, що вказані письмові докази жодного відношення до сплати аліментів не мають, оскільки кошти оплачувалися сторонніми особами та не містять відомостей щодо призначення платежів (том 2 а.с.19-21, 26-31).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18 лютого 2025 року стороною позивачки було надано новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 , сформований 29.11.2024, зроблений державним виконавцем з урахуванням вищевказаного рішення суду від 10.10.2024, яка станом на 01.07.2024 за цим розрахунком відсутня.

Розмір заборгованості за аліментами нараховувався державним виконавцем з урахуванням квитанцій про самостійну сплату аліментів, вимог СК України відповідно до довідки про доходи боржника, що була надана бухгалтерією підприємства ТОВ «НВП «DATAGEO», за період з 04.03.2021 по 10.12.2021, відповідно до ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», виходячи з середньомісячної заробітної плати для Балаклійського району за періоди з 11.12.2021 по 12.01.2022, відповідно до довідки про доходи, наданої бухгалтерією підприємства АТ «Укргазвидобування» за період з 13.01.2022 по 11.07.2022, відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з середньомісячної заробітної плати для Балаклійського району за періоди з 12.07.2022 по 30.06.2024 (том 2 а.с.31-32, 102).

Відповідачем 21.04.2025 також було надано суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 , однак сформований він був державним виконавцем 04.06.2024, тобто до ухвалення рішення суду від 10.10.2024. За цим розрахунком заборгованість за аліментами станом на станом на 04.06.2024 становила 152278,82 грн (том 2 а.с.127-128, 129-130).

Відповідно до крайнього розрахунку заборгованості, розмір заборгованості за аліментами за період з 04.03.2021 по 30.04.2023, за який позивачка просить стягнути пеню, становить 54764,34 грн, яку нараховано державним виконавцем помісячно відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи не містять відомостей про наявність спору щодо неправильності нарахування суми заборгованості зі сплати аліментів за останнім розрахунком. Стороною відповідача зазначений розрахунок не спростований та не заперечувався.

У разі виникнення спору щодо розміру заборгованості за аліментами сторона відповідача не була позбавлена можливості подати заяву щодо її розрахунку судом у порядку, встановленому законом, але цього не зробила.

Згідно з ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року, яку постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року було залишено без змін, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Колотило В.Г. було відмовлено.

У своїй скарзі позивач просив, зокрема визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття ВП №68084680 від 10.01.2022 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання ; визнати неправомірними дії чи бездіяльність державного виконавця щодо неналежного повідомлення боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та неналежного повідомлення розрахункового рахунку стягувача, відповідно до внесених змін до порядку стягнення в період окупації та воєнний час; скасувати постанову державного виконавця від 10.01.2022 про відкриття виконавчого провадження (том 2 а.с.88-91, 92-93).

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

При цьому, відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 03.04.2019, справа №333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені – 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня – за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Крім того, при обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 (провадження №61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.

Так, Верховний Суд зазначив, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини першої статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Доводи апеляційної скарги не відповідають зазначеним вище правовим позиціям та нормам матеріального права.

Разом з тим, формула обрахунку розміру пені, проведена судом, є вірною.

Розрахунок нарахування пені на суму несплачених аліментів був здійснений так: сума заборгованості за кожен місяць, початок періоду заборгованості та кінець періоду заборгованості (визначений позивачкою) кількість днів заборгованості за кожний місяць окремо, та пеня за кожний місяць окремо, нарахована з моменту виникнення заборгованості (перше число наступного місяця, після зобов`язання боржника сплатити аліменти і до моменту, визначеного у позовних вимогах) та складає 351677,24 грн з наступного розрахунку, зробленого на підставі крайнього розрахунку заборгованості (том 2 а.с.31-32, 102) та з урахуванням квитанцій, які були зараховані рішенням суду від 10.10.2024, як сплата аліментів за рішенням суду №610/588/21 (том 2 а.с.19-21, 26-31):

1) 718,11 грн х 1% х 371 день = 2664,19 грн (березень 2021 року);

2) 781,89 грн х 1% х 341 день = 2666,25 грн (квітень 2021 року);

3) 393,59 грн х 1% х 359 днів = 1412,99 грн (квітень 2021 року);

4) 554,33 грн х 1% х 328 днів = 1818,20 грн (травень 2021 року);

5) 552,08 грн х 1% х 298 днів = 1645,20 грн (червень 2021 року);

6) 289,77 грн х 1% х 398 днів = 1153,29 грн (червень 2021 року);

7) 842,35 грн х 1% х 367 днів = 3091,43 грн (липень 2021 року);

8) 367,88 грн х 1% х 336 днів = 1236,08 грн (серпень 2021 року);

9) 477,03 грн х 1% х 475 днів = 2265,89 грн (серпень 2021 року);

10) 844,91 грн х 1% х 445 днів = 3759,85 грн (вересень 2021 року);

11) 185,60 грн х 1% х 414 днів = 768,38 грн (жовтень 2021 року);

12) 659,31 грн х 1% х 416 днів = 2742,73 грн (жовтень 2021 року);

13) 844,91 грн х 1% х 386 днів = 3261,35 грн (листопад 2021 року);

14) 1954,41 грн х 1% х 355 днів = 6938,16 грн (грудень 2021 року);

15) 7975,69 грн х 1% х 324 дні = 25841,24 грн (січень 2022 року);

16) 8617,19 грн х 1% х 296 днів = 25506,88 грн (лютий 2022 року);

17) 10701,55 грн х 1% х 353 дні = 37776,47 грн (лютий 2022 року);

18) 13494,62 грн х 1% х 322 дні = 43452,68 грн (березень 2022 року);

19) 5853,83 грн х 1% х 292 дні = 17093,18 грн (квітень 2022 року);

20) 7640,79 грн х 1% х 303 дні = 23151,59 грн (квітень 2022 року);

21) 2409,21 грн х 1% х 272 дні = 6553,05 грн (травень 2022 року);

22) 3015,08 грн х 1% х 276 днів = 8321,62 грн (травень 2022 року);

23) 8091,46 грн х 1% х 334 дні = 27025,48 грн (травень 2022 року);

24) 13526,73 грн х 1% х 304 дні = 41121,26 грн (червень 2022 року);

25) 13400,51 грн х 1% х 273 дні = 36583,39 грн (липень 2022 року);

26) 2193,96 грн х 1% х 242 дні = 5309,38 грн (серпень 2022 року);

27) 2193,96 грн х 1% х 212 днів = 4651,20 грн (вересень 2022 року);

28) 2193,96 грн х 1% х 181 день = 3971,07 грн (жовтень 2022 року);

29) 2193,96 грн х 1% х 151 день = 3312,88 грн (листопад 2022 року);

30) 2193,96 грн х 1% х 120 днів = 2632,75 грн (грудень 2022 року);

31) 2193,96 грн х 1% х 89 днів = 1952,62 грн (січень 2023 року);

32) 2193,96 грн х 1% х 61 день = 1338,32 грн (лютий 2023 року);

33) 2193,96 грн х 1% х 30 днів = 658,19 грн (березень 2023 року).

Розрахунок боргу за аліментами був наданий суду станом на 30.06.2024, разом з тим позивачка просила стягнути пеню за період з 04.03.2021 по квітень 2023 року, тому саме за цей період розрахована пеня.

Наведений вище розрахунок (неустойки) пені за спірний період часу проведено згідно зі вищевказаними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду та складає 351677,24 грн.

Часткова сплата відповідачем заборгованості за аліментами не впливає на визначення розміру пені (неустойки), оскільки сплата заборгованості не звільняє його від сплати неустойки (пені) за період, в який ця заборгованість мала місце.

Здійснюючи розрахунок пені, суд врахував положення ч.1 ст.196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, що не може перевищувати 100 відсотків.

З огляду на наведене сума стягнення пені була зменшена з 351677,24 грн до 54764,34 грн (у межах розміру заборгованості за аліментами станом на 30.04.2023).

Отже, загалом сума неустойки за аліментами з боку відповідача складає 54764,34 грн, як було заявлено позивачкою після уточнення позовних вимог на підставі повторного розрахунку державного виконавця, зробленого з урахуванням рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року. Саме така сума неустойки станом на 30.04.2023 відповідає вимогам закону.

Тому, саме такий максимальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів в межах заявлених позовних вимог і періоду підлягає стягненню з відповідача.

У доводах апеляційної скарги відповідач заперечує свою вину у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на їх фактичну сплату, однак не позивачці, на користь якої вони були стягнуті, а безпосередньо повнолітньому сину, який є їх власником.

Проте зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватися судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №661/905/19, який колегія суддів враховує відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов`язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів.

Саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що аліменти з відповідача на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, було стягнуто з 04.03.2021. За рішенням суду першої інстанції від 11.05.2021 вони були стягнуті на користь повнолітнього сина, а суд апеляційної інстанції своєю постановою від 29.11.2021 змінив це рішення суду в частині визначення стягувача аліментів та стягнув аліменти на користь позивачки.

Тобто, отримувачем стягуваних аліментів на повнолітнього сина є його мати ОСОБА_2 – позивачка у справі, яка, скориставшись своїм правом, подала виконавчий лист на примусове виконання до виконавчої служби, де 10.01.2022 було відкрито виконавче провадження.

Матеріали справи свідчать про обізнаність відповідача щодо його обов`язку сплачувати аліменти, в тому числі на користь позивачки у визначеному рішенням розмірі.

Відповідач також зазначає, що систематично перераховував грошові кошти безпосередньо на рахунок сина в рахунок сплати аліментів, щоб не допустити виникнення заборгованості, у зв`язку з чим не погоджується з висновком суду про неврахування окремих квитанцій як доказів здійснення таких платежів.

При визначені сум, сплачених відповідачем, як аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд, посилаючись на ч.4 ст.82 ЦПК України, виходив з обставин, які були встановлені рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року та вважав належним чином доведеним сплату лише тих платежів, які були зараховані судом в рахунок сплати аліментів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідач не вправі повторно наполягати на встановленні обставин, які вже були предметом судового розгляду у справі №610/1912/24. У зазначеній справі суд дійшов висновку, що квитанції, на врахуванні яких відповідач наполягає у доводах апеляційної скарги, не підтверджують сплату аліментів, оскільки кошти були перераховані сторонніми особами, а самі квитанції не містять відомостей про призначення платежів.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення частини четвертої статті 82 ЦПК України щодо преюдиційності судового рішення, оскільки обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню у цій справі. Крім того, повторний розгляд питання, яке вже було вирішене судом у справі №610/1912/24, суперечив би принципу res judicata, який є складовою принципу верховенства права, закріпленого у статті 10 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правові висновки, які були висловлені Верховним Судом у постанові від 05 серпня 2025 року у справі №390/2379/24 (провадження №61-7389св25), згідно з якими при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зараховувати як добровільну сплату аліментів лише ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Грошові перекази з призначенням «переказ власних коштів» без додаткової конкретизації не можуть бути автоматично зараховані як сплата аліментів, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами.

Так за період з 04.03.2021 по квітень 2023 року відповідачем було сплачено: в квітні 2022 року – 3000 грн двома платежами по 1500 грн, в серпні 2022 року – 1500 грн, в грудні 2022 року – 21559,05 грн трьома платежами, в лютому 2023 року – 40100 грн двома платежами.

Отже, з 29.11.2021 – дня постановлення рішення судом апеляційної інстанції, коли у відповідача виник обов`язок зі сплати аліментів (03.12.2021 – день отримання рішення відповідачем), по липень 2022 року він сплатив лише 3000 грн у квітні 2022 року, хоча у вказаний період офіційно працював, отримував заробітну плату та міг регулярно сплачувати аліменти хоча б на рахунок повнолітнього сина.

З матеріалів справи не вбачається поважних причин для нерегулярної та неповної сплати відповідачем аліментів за вказаний позивачкою період.

Таким чином, відповідачем не було доведено відсутність його вини у виникненні заборгованості за аліментами.

При цьому відповідач міг та повинен був добровільно кожного місяця сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, тим більше, що він мав для цього всі можливості.

Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що є внутрішньо переміщеною особою, утримує іншу сім`ю, був вимушений переїхати до іншого регіону України разом із нею та батьками похилого віку, а також залишається безробітним.

Водночас наведені обставини самі по собі не звільняють відповідача від передбаченого законом обов`язку сплачувати аліменти.

Звільнення з роботи чи відсутність офіційного працевлаштування не свідчать про об`єктивну неможливість виконувати обов`язок зі сплати аліментів. Відповідач є працездатною особою, не надав доказів наявності захворювань або інших обставин, які б унеможливлювали його працевлаштування чи отримання доходу. Також відповідач не довів, що ним вживалися належні заходи для пошуку роботи та отримання заробітку після переїзду.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Доводам відповідача щодо перерахування інших платежів на рахунок сина, які не було зараховано в рахунок сплати аліментів, була надана оцінка у рішенні суду від 10.10.2024, яке набрало законної сили.

Щодо посилання відповідача на проживання сина окремо від позивачки, то у даному випадку це не має правового значення, адже ця обставина підлягала доказуванню під час стягнення аліментів на користь матері, так само як і працевлаштування сина та отримання ним доходу, який є достатнім для покриття його витрат на навчання та супутніх витрат.

До того ж відповідач міг звернутися з позовом до суду про припинення стягнення аліментів у зв`язку з наявністю вищевказаних обставин, але він цього не зробив.

Незгода повнолітнього сина з позовними вимогами не впливає на стягнення пені, адже це санкція за ухилення від сплати аліментів, які було стягнуто на користь позивачки, хоча і на утримання повнолітнього сина на період його навчання, які відповідач не сплачував у повному обсязі у вказаний позивачкою період. Син сторін не був позбавлений можливості заперечувати проти позовних вимог матері про стягнення аліментів на період його навчання під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Третя особа – син сторін у своїх поясненнях, засвідчених нотаріально, та у відзиві на позов вказував, що отримав від батька 228574,31 грн аліментів, стягнутих за рішенням суду, які отримував систематично, проте не вказав, з якою саме систематичністю. Тим більше за рішенням суду від 10.10.2024 не всі сплачені йому відповідачем та третіми особами кошти були зараховані в рахунок сплати аліментів.

Вищевикладене свідчить про обізнаність відповідача про свій обов`язок зі сплати аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. Відповідач цей обов`язок належним чином не виконував у встановленому розмірі та у строки без поважних причин, внаслідок чого утворилася заборгованість у вказаний позивачкою період, на яку позивачка і просила нарахувати пеню та стягнути її з відповідача як санкцію за ухилення від сплати аліментів.

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, рішення суду є законним і обґрунтованим.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог закону, доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів на підставі ст.375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Підстав для перерозподілу судових витрат, передбачених ст.141 ЦПК України, не встановлено.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова.