Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №403/138/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 403/138/25

провадження № 22-ц/4809/719/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),

судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Димитрово»,

відповідачі - ОСОБА_1 ,

Фермерське господарство «Агро-Лідія»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2025 року (суддя Атаманова С. Ю.).

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позову

Приватне сільськогосподарське підприємство «Димитрово» (далі ПСП «Димитрово») у березні 2025 року звернувся до Устинівського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Агро-Лідія» (далі ФГ «Агро-Лідія») про:

- визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 21 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП «Димитрово» щодо земельної ділянки загальною площею 6,6962 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0232;

- визнання відсутнім у ФГ «Агро-Лідія» права користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Заявлено про розподіл судових витрат.

Вимоги обґрунтовані наступним.

21 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ПСП «Димитрово» укладений договір оренди землі з кадастровим номером 3525882300:02:000:0232 загальною площею 6,6962 га.

15 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП «Димитрово» укладена додаткова угода до зазначеного договору оренди землі.

За п.8 договору оренди землі після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Строк дії договору оренди землі до 31 грудня 2024 року.

03 травня 2024 року позивач повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення та надав проект відповідної додаткової угоди до нього.

17 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_1 надіслав позивачу лист-повідомлення, в якому зазначив про розгляд його пропозиції укласти договір оренди землі на новий строк та свої заперечення.

10 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 повторно направив на адресу позивача лист-повідомлення про заперечення у поновлення договору оренди.

21 грудня 2020 року відповідач ОСОБА_1 уклав договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з ФГ «Агро-Лідія», за яким емфітевтичне право користування земельною ділянкою виникає у відповідача ФГ «Агро-Лідія» з 01 січня 2025 року.

Позивач вказує, що протягом усього періоду дії договору належним чином виконував свої обов`язки, а відповідач ОСОБА_1 щодо відношення до продовження договірних відносин, направив листи-повідомлення з пропуском строку, встановленого чинним законодавством та не намагався узгодити з позивачем умови укладення додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки після отримання листа-повідомлення від ПСП «Димитрово» про поновлення вказаного договору разом з проєктом додаткової угоди не звертався до позивача, як орендаря, з пропозиціями щодо істотних умов договору та не вказав, які саме умови не влаштовують його як орендодавця, а також попередньо не повідомив позивача про свій намір укласти новий договір та про укладення договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з третьою особою під час дії договору оренди.

Така поведінка відповідача ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, з урахуванням вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі» та ч.1 ст.777 ЦК України, стосовно попереднього орендаря, є недобросовісною. Крім того, під час дії договору оренди землі позивач посіяв озиму пшеницю на земельній ділянці і після закінчення строку дії договору (з 01 січня 2025 року) відповідач ОСОБА_1 не надсилав жодних заперечень щодо продовження користування позивачем вказаною земельною ділянкою. Враховуючи наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), яке виникає з 01 січня 2025 року, позивач позбавлений можливості реалізувати своє переважне право шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Відзив на позовну заяву

Представник відповідача адвокат Важеніна С.А. у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог ПСП «Димитрово» у повному обсязі.

В обґрунтування зазначила, що відповідач ОСОБА_1 направив до позивача 19.12.2020року заяву датовану 08 грудня 2020 року про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки після закінчення оренди 31 грудня 2024 року.

15.03.2024 року ОСОБА_1 направив лист-повідомлення позивачу датоване про припинення дії договору оренди землі, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено та про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відповідач 18.10.2024р направив позивачу лист-повідомлення датоване 17 жовтня 2024 року заперечення на продовження дії договору оренди земельної ділянки за кадастровим №3525882300:02:000:0232 та відсутність бажання укладати додаткову угоду до договору оренди.

10 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 направив позивачу лист про не бажання продовжувати оренду та повернення йому земельної ділянки у строк 31 грудня 2024 року.

З огляду на викладене, переважне право ПСП «Димитрово» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають йому таке право на підставі ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який починаючи з 2020 року повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди, а тому порушення відповідачем ОСОБА_1 місячного строку надання заперечення на поновлення договору оренди землі, обумовленого перебуванням його сина на стаціонарному лікуванні внаслідок множинних вогнепальних осколкових поранень кінцівок, отриманих під час проходження військової служби в Збройних Силах України, не можна кваліфікувати як мовчазну згоду на поновлення договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк. Переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору. Крім того, позивач неналежним чином виконував умови договору оренди землі в частині виплати орендної плати, оскільки згідно з п.п.10, 11 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься у такі строки: 50% до 1 жовтня та 50% до 1 січня слідуючого року. Пунктом 9 договору (з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі від 15 вересня 2015 року) визначено, що станом на 15 вересня 2014 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 148625,00 грн.; орендна плата вноситься орендарем у формі грошовій, натуральній, відробітковій в розмірі 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5945,00 грн. Разом з тим, всупереч положень п.11 договору оренди землі від 21 вересня 2009 року, позивач перераховував розмір орендної плати за землю одним платежем та без врахування строків про оплату 50% до 1 жовтня слідуючого року. Також позивачем не було проведено індексації виплат орендної плати відповідно до п.6 договору оренди землі. За таких обставин ПСП «Димитрово» немає переважного права на поновлення договору відповідно до положень ст.33 Закону України «Про оренду землі». Щодо правомірності права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) у ФГ «Агро-Лідія» зазначила про те, що таке право виникло у ФГ «Агро-Лідія» з 01 січня 2025 року і жодним чином не порушувало переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки орендодавець не мав бажання продовжувати орендні відносини з позивачем і в нього була відсутня воля на укладення такого договору, а орендар порушував умови договору оренди землі та не виплачував орендарю орендну плату відповідно до умов договору (а.с.92-100 Том 1).

Відповідь на відзив

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача зазначив про дотримання ПСП «Димитрово» усіх вимог законодавства для реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, зокрема сплачував орендну плату в повному обсязі та направив 03 травня 2024 року відповідачу ОСОБА_1 листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди з проєктом додаткової угоди. Надані відповідачем після закінчення місячного строку заперечення не є належними, оскільки не містять обгрунтування, які саме пункти запропонованої додаткової угоди та договору в новій редакції не влаштовують відповідача. Відповідач ОСОБА_1 не надав позивачу повідомлення про намір укласти договір з новим орендарем, що є порушенням вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, орендна плата за період з 2009 по 2024 роки була нарахована більшою сумою, ніж встановлено умовами договору, що свідчить про добросовісне виконання позивачем, як орендарем, обов`язків за договором (а.с.213-218 Том 1).

Заперечення на відповідь на відзив

У поданому до суду запереченні (на відповідь на відзив) представник відповідачів зазначила про те, що неодноразове повідомлення ОСОБА_1 позивача шляхом направлення листів-повідомлень від 08 грудня 2020 року, 20 січня, 17 жовтня та 10 грудня 2024 року про відсутність наміру продовжувати договір оренди, укладати договір на новий строк, про необхідність повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, свідчать про відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди та укладення договору на новий строк, а тому направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами. Нормою ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» не передбачено вимог про те, що заперечення орендодавця на укладення договору оренди на новий строк повинні містити конкретні обгрунтування цих заперечень. Відкладальна умова набуття права за договором емфітевзису (з 01 січня 2025 року) виключає можливість порушення прав позивача, як користувача земельною ділянкою за договором оренди землі. Позивач самостійно зменшив розмір орендної плати, оскільки з долученого до позовної заяви додатку «Нарахування орендної плати ОСОБА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 3525882300:02:000:0232» вбачається, що з 2014 по 2020 роки позивач нараховував оренду плату в розмірі 5945,00 грн, тобто в розмірі згідно з п.9 договору оренди землі від 21 вересня 2009 оку (з урахуванням додаткової угоди від 15 вересня 2014 року), однак з 2021 по 2024 роки позивач нараховує оренду плату в розмірі 7996,07 грн, який не передбачений договором оренди землі. Крім того, надана у відповіді на відзив таблиця нарахованої орендної плати та виплачених сум орендної плати, в якій зазначено про нарахування орендної плати за період з 2023 по 2024 роки в сумі 8080,00 грн та 8081,68 грн відповідно, відрізняється від доданого до позовної заяви додатку щодо нарахування орендної плати ОСОБА_1 , в якому вказано про нарахування орендної плати за цей же період в сумі 7996,07 грн. Позивачем взагалі не були надані належні та допустимі докази (платіжні інструкції, відомості про виплату орендної плати), які б підтверджували виплату орендної плати відповідачу ОСОБА_1 (а.с.233-238 Том 1).

Судове рішення

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро-Лідія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Суд виснував, що реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, однак у спірних правовідносинах орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору.

Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Переважне право ПСП «Димитрово» на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати з ним договір оренди землі.

Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем ПСП «Димитрово» належного виконання ним, як орендарем, обов`язку зі сплати орендодавцю ОСОБА_1 орендної плати у розмірі та формі, передбачених п. 9 договору оренди землі від 21 вересня 2009 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0232.

Зокрема, суд зазначив, що однією з умов, передбачених ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», наявність якої є необхідною для реалізації орендарем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, є належне виконання ним обов`язків за договором, до яких належить, зокрема, і сплата орендодавцеві орендної плати, та недоведеність позивачем під час судового розгляду належними і допустимими доказами виплати відповідачу ОСОБА_1 орендної плати згідно з умовами укладеного з ним договору, у зв`язку з чим, суд виснував про відсутність підстав для визнання за ПСП «Димитрово» переважного права на поновлення договору оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) у ФГ «Агро-Лідія» суд першої інстанції керувався тим, що суб`єктивне право та інтерес позивача не порушується наявністю цього договору з огляду на зазначену в ньому відкладальну умову виникнення у відповідача ФГ «Агро-Лідія» емфітевтичного права з з 01 січня 2025 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного відповідачем ОСОБА_1 з ПСП «Димитрово» (31 грудня 2024 року).

Додаткове рішення

Додатковим рішеннямУстинівського районного суду Кіровоградської області від 08 січня 2026 року заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Агро-Лідія» - адвоката Важеніної Світлани Анатоліївни про розподіл (відшкодування) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом цивільної справи, задоволено частково.

Стягнуто із Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» на користь відповідача ОСОБА_1 в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн; стягнуто із Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» на користь відповідача Фермерського господарства «Агро-Лідія» в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовлено.

Суд, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом відповідачів Важеніною С.А. послуг, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг та розумність їхнього розміру, виснував, що заявлений представником відповідачів - адвокатом Важеніною С.А. розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню з 27000,00 грн. до 20000,00 грн, які з розрахунку на кожного відповідача, підлягають стягненню з ПСП «Димитрово» на користь відповідача ОСОБА_1 в сумі 10000,00 грн та на користь відповідача ФГ «Агро-Лідія» в сумі 10000,00 грн.

Зміст вимог апеляційної скарги

Приватне сільськогосподарське підприємство «Димитрово», в інтересах якого діє адвокат Іванова Марина Олександрівна, подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги недобросовісну поведінку орендодавця ОСОБА_1 у вказаних правовідносинах. Зокрема, ОСОБА_1 жодним способом не надав інформацію позивачу про намір укласти договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з ФГ «Агро-Лідія», а після укладання такого договору, не повідомив позивача про існування такого договору. Тобто, за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону «Про оренду землі» ОСОБА_1 був зобов`язаний повідомити ПСП «Димитрово» про свій намір розпорядитися земельною ділянкою, яка перебувала у позивача в оренді, провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем. Однак, всупереч чинному законодавству відповідач не тільки не повідомив апелянта про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, а і подальші заперечення проти продовження договору оренди направляв достеменно знаючи та розуміючи, що він вже розпорядився вказаною земельною ділянкою.

Крім того, вказала, що судом не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 свідомо не попередив позивача про свій намір укласти договір емфітевзису.

Сторона позивача надала належні та допустимі докази на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором оренди землі від 21 вересня 2009 року, що не отримало належної оцінки в суді.

Крім того, представник не погоджується із висновками суду про те, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), набуте Фермерським господарством «Агро-Лідія», починає діяти з 01 січня 2025 року, а відтак не порушує прав позивача як орендаря. Вказує, що суд не врахував правову природу договору емфітевзису та юридичне значення моменту його укладення, а не лише моменту початку користування земельною ділянкою. Зазначила, що юридично значущим є момент укладення договору емфітевзису, а не лише момент виникнення речового права. Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між ОСОБА_1 та ФГ «Агро-Лідія» було укладено 21 грудня 2020 року, тобто під час дії договору оренди землі, укладеного між тими ж сторонами та чинного до 31 грудня 2024 року. Саме момент укладення договору емфітевзису відображає реальне волевиявлення власника земельної ділянки щодо її подальшого використання та розпорядження, а відтак є вирішальним для оцінки його поведінки з точки зору вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та принципу добросовісності, закріпленого у статті 3 ЦК України. Вважає, що зосередження суду виключно на даті початку дії емфітевзису призвело до помилкового звуження предмета правової оцінки та фактичного ігнорування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Звернула увагу суду, що укладаючи договір емфітевзису у 2020 році, ОСОБА_1 вже визначився з подальшою долею земельної ділянки, перебуваючи при цьому у чинних орендних правовідносинах з позивачем та не повідомивши останнього ні про намір укласти такий договір, ні про сам факт його укладення. Така поведінка власника земельної ділянки позбавила орендаря можливості реалізувати своє переважне право у переговорному порядку, передбаченому статтею 33 Закону України «Про оренду землі», та свідчить про приховане розпорядження об`єктом оренди, несумісне з принципами добросовісності, справедливості та розумності.

Відзив на апеляційну скаргу

Представник відповідачів адвокат Важеніна С. А. подала відзив на позов, в якому просила залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначила, що нормами законодавства та договору оренди землі не передбачено обов`язку орендодавця повідомляти орендаря про намір розпорядитись власною земельною ділянкою, у тому числі намір про намір укласти договір емфітевзису.

Вважає безпідставними твердження позивача у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, обмежившись формальним тлумаченням ст. 33 Закону України «Про оренду землі» без урахування її мети та принципу добросовісності сторін. Зазначила, що направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Представник зауважила, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв позивача, шляхом направлення листів - повідомлень про відсутність наміру продовжувати договір оренди, укладати договір на новий строк, про необхідність повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди. Вказані дії відповідача ОСОБА_1 свідчать про відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди та укладення договору на новий строк.

Звернула увагу, що позивач не заперечував факту отримання ним листів від 17 жовтня 2024 року та 10 грудня 2024 року у відповідь на його лист про його переважне право, як орендаря на укладення договору на новий строк.

Зауважила, що дані обставини свідчать, що ОСОБА_1 не було порушено принципу добросовісності, як про це зазначає позивач у апеляційній скарзі.

Вказала, що в порушення ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» та умов договору, позивач в односторонньому порядку зменшив розмір орендної плати, про що він вказує як у позовній заяви так і відповіді на відзив. При цьому, зменшення розміру орендної плати, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» можливо тільки в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини. Однак позивачем не надано доказів того, що стан земельної ділянки, який позивач орендував за договором оренди погіршився. Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів, які були надані позивачем на підтвердження оплати орендної плати, не можливо встановити строку та суми виплат.

Розрахунок орендної плати не спростовує висновків суду першої інстанції щодо не підтвердження позивачем сплати орендної плати у порядку, передбаченому договором.

Рух справи

21 січня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду в системі «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга позивача, в інтересах якого діє Іванова Марина Олександрівна , на вказане рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 21 січня 2026 року матеріали цивільної справи витребувані з місцевого суду.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 03 лютого 2026 апеляційну скаргу залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк надати до суду належні докази направлення апеляційної скарги з доданими документами відповідачу ОСОБА_1 .

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2025 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 09 березня 2026 року справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2025 року призначити до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 09 квітня 2026 року о 12 годині 30 хвилин.

Ухвалою від 20 березня 2026 року заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Агро-Лідія» - адвоката Важеніної Світлани Анатоліївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено. Забезпечена участь представника відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Агро-Лідія» - адвоката Важеніної Світлани Анатоліївни у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Представник позивача Кривенко М.П. підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та скасуванні судового рішення.

Представник відповідачів Важеніна С.А. в режимі ведеоконференції заперечувала мотиви оскарження, наполягала на відмові у задоволенні апеляційної скарги та незмінності судового рішення.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Кривенка М. П., представника відповідачів Важеніної С. А., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,6962 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0232 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Димитровської сільської ради (а.с.37-38 Том 1).

Відповідно до договору оренди землі (без номера), укладеного 21 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ПСП «Димитрово» в особі директора Середенка М.Б., орендодавець ОСОБА_1 надав, а позивач по справі, як орендар, прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для виробництва с/г продукції загальною площею 6,70 га, яка знаходиться на території Димитровської сільської ради Устинівського району (а.с.12-15 Том 1).

Згідно з п.8 договору оренди землі, «Строк дії договору», договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.12 Том 1).

Згідно з п.43 договору оренди землі цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.15 Том 1).

Вказаний договір оренди землі був зареєстрований КРФ ДП «Центр ДЗК» 28 грудня 2009 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040938500286 (а.с.15 Том 1).

За змістом п.п.9-11, 13 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% натуральній, грошовій, відробітковій; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; орендна плата вноситься у такі строки 50% до 1 жовтня та 50% до 1 січня слідуючого року; розмір орендної плати переглядається один раз на рік (а.с.12-13 Том 1).

Згідно з п.21 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.13 Том 1).

Відповідно до п.36 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а.с.14 Том 1).

Відповідно до п.37 договору оренди землі однією з підстав припинення дії договору є закінчення строку, на який його було укладено (а.с.14 Том 1).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.14 Том 1).

15 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП «Димитрово» була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 21 вересня 2009 року, відповідно до якої у договір оренди землі були внесені наступні зміни:

1.Пункт 2 розділу «Об`єкт оренди» викласти в наступній редакції: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,6962 га у т.ч. ріллі - 6,6962 га, яка розміщена на території Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525882300:02:000:0232;

2. В пункт 8 Договору внести зміни: продовжити строк дії договору на 10 років з моменту реєстрації додаткової угоди до 31 грудня 2024 року;

3. п.9 Договору викласти в такій редакції: орендна плата вноситься орендарем у формі грошовій, натуральній, відробітковій в розмірі 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, що складає 5945 грн.;

4. п.28 договору доповнити: дотримання сівозміни;

5. п.19 договору викласти в такій редакції: без права передачі в заставу і внесення до статутних фондів підприємств права оренди;

6. Дана угода є невід`ємною частиною договору оренди (а.с.16 Том 1).

Право оренди ПСП «Димитрово» на земельну ділянку площею 6,6962 га з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0232, з урахуванням укладеної 15 вересня 2014 року додаткової угоди до договору оренди землі від 21 вересня 2009 року, було зареєстроване 25 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області Тараненко І.І., номер запису про інше речове право: 8866235 (а.с.37-38 Том 1).

19 грудня 2020 року відповідачем по справі ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» направлено заяву від 08 грудня 2020 року про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі по кадастровому номеру 3525882300:02:000:0232, що укладений із ПСП «Димитрово» 21 вересня 2009 року після його закінчення 31.12.2024 року, та прохання в строк з 31.12.2024 року по 01.01.2025 року повернути йому земельну ділянку з оренди по акту приймання-передачі (а.с.102 Том 1).

Зазначена заява була отримана уповноваженою особою ПСП «Димитрово» 29 грудня 2020 року (а.с.102 зворот Том 1).

15 березня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» був направлений лист-повідомлення від 20 січня 2024 року про припинення дії договору оренди землі у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено та про заперечення у поновленні договору оренди землі, в якому ОСОБА_1 зазначив про припинення ним орендних відносин з моменту закінчення строку, на який договір оренди землі був укладений, а також повідомив про відсутність у нього наміру поновлювати на новий строк чи переукладати на нових умовах договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3525882300:02:000:0232 загальною площею 6,6962 га. Одночасно у листі-повідомленні, з посиланням на ст.31 Закону України «Про оренду землі» та п.37 договору оренди землі, зазначено про те, що договір землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с.103 Том 1).

Згідно з листом-повідомленням про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення) від 03 травня 2024 року ПСП «Димитрово» повідомило відповідача ОСОБА_1 про намір реалізувати своє переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі за кадастровим номером: 3525882300:02:000:0232 на новий строк з проханням повідомити у письмовій формі про прийняте рішення та у разі незгоди з умовами, які запропоновані ПСП «Димитрово» у проєкті договору оренди землі протягом одного місяця надати протокол розбіжностей із зазначенням пунктів, які його не влаштовують, які б він хотів змінити, вказавши його редакцію умов та пунктів договору (а.с.19-20 Том 1).

В додатках до листа-повідомлення від 03 травня 2024 року зазначений проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 21 вересня 2009 року за кадастровим №3525882300:02:000:0232 (а.с.28, 29-36 Том 1).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №2851000053794 від 03 травня 2024 року, зазначене поштове відправлення було отримане ОСОБА_1 09 травня 2024 року (а.с.34 Том 1).

18 жовтня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» направлений лист-повідомлення від 17 жовтня 2024 року про відмову в продовження дії договору оренди земельної ділянки №3525882300:02:000:0232. ОСОБА_1 відмовився надавати дозвіл (згода) ПСП «Димитрово» на подальший обробіток земельної ділянки та вимагав припинення користування земельною ділянкою з 31 грудня 2024 року та повернення земельної ділянки йому як законному власнику (а.с.106 Том 1).

28 грудня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» направлений лист-повідомлення від 10 грудня 2024 року про припинення дії договору оренди землі у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено та про заперечення у поновленні договору оренди землі, в якому ОСОБА_1 зазначив про те, що 31 грудня 2024 року закінчується строк договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер 3525882300:02:000:0232 загальною площею 6,6962 га, і він повідомляє про припинення орендних відносин з моменту закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі. Одночасно зазначено, що він не надає дозволу (згоди) ПСП «Димитрово» на подальший обробіток даної земельної ділянки та вимагає припинити користування земельною ділянкою з 31 грудня 2024 року та повернути земельну ділянку йому як законному власнику. Також у листі-повідомленні, з посиланням на ст.31 Закону України «Про оренду землі» та п.37 договору оренди землі, зазначено про те, що договір землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с.107, 108 Том 1).

21 грудня 2020 року між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, та ФГ «Агро-Лідія», як землекористувачем, емфітевтом, укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. та зареєстрований в реєстрі за №2178, за умовами якого: предметом цього договору є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), детальна інформація про яку наведена в п.1.2 даного договору, відносно якої власник передає землекористувачу право користування, а землекористувач зобов`язується прийняти таке право та сплачувати власнику за користування земельною ділянкою плату у розмірі, визначеному цим договором (п.1.1); інформація про земельну ділянку: місцезнаходження: Димитровська сільська рада Устинівського району Кіровоградської області; кадастровий номер: 352588230:02:000:0232; загальна площа 6,6962 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.1.2); на момент укладення цього договору зазначена в п.1.2 цього договору земельна ділянка перебуває в оренді у ПСП «Димитрово» строком дії до 31 грудня 2024 року; укладення цього договору не суперечить Закону України «Про оренду землі» та діючому законодавству в частині переважного права орендаря на поновлення договору оренди; власник належним чином повідомив орендаря про свій намір не продовжувати дію договору оренди з ПСП «Димитрово» та з проханням повернути власнику земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди, а саме з 01 січня 2025 року (п.1.4.1); цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, а емфітевтичне право користування земельною ділянкою виникає у землекористувача з 01 січня 2025 року (п.6.1); даний договір укладено на термін (строк) до 02 січня 2036 року включно (п.6.2) (а.с.110-114 Том 1).

Державна реєстрація права користування ФГ «Агро-Лідія» земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) була проведена 26 січня 2021 року, номер запису про інше речове право: 40269389. Одночасно в інформації про державну реєстрацію іншого речового права зазначено, що емфітевтичне право користування земельною ділянкою виникає у землекористувача з 01.01.2025 року (а.с.115 Том 1).

28 січня 2025 року державним реєстратором Долинської міської ради Овдій Н.В. проведена державна реєстрація припинення права оренди ПСП «Димитрово» на земельну ділянку площею 6,6962 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0232 (а.с.109 Том 1).

ПСП «Димитрово» до позовної заяви долучені відомості про нарахування орендної плати ОСОБА_3 по земельній ділянці з кадастровим номером 3525882300:02:000:0232 (з урахуванням додаткової угоди від 15 вересня 2014 року) в період часу: 1) з 2014 по 2020 роки орендна плата нараховувалась позивачем в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 148625,00 грн., що становило 5945,00 грн., після проведених відрахувань (ПДФО та військовий збір) до видачі - 4785,72 грн. та видано: 2014 рік - 5050,00 грн., 2015 рік - 7000,00 грн., 2016 рік - 8400,00 грн., 2017 рік - 10000,00 грн., 2018 рік - 11730,00 грн., 2019 рік - 12827,00 грн., 2020 рік - 17465,00 грн.; 2) з 2021 по 2024 роки орендна плата нараховувалась позивачем в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 199901,71 грн., що становило 7996,07 грн., після проведених відрахувань (ПДФО та військовий збір) до видачі - 6436,90 грн. та видано- у 2021 році - 6437,00 грн., за 2022, 2023 та 2024 роки - 6440,00 грн.

Зазначені відомості про нарахування орендної плати не містять підпису директора ПСП «Димитрово» та печатки даної юридичної особи (а.с.42 Том 1).

Наведений представником позивача у відповіді на відзив розрахунок орендної плати за період з 2014 по 2024 роки відповідає за змістом наведеним вище відомостям про нарахування орендної плати (а.с.217 Том 1).

Згідно з доданими до відповіді на відзив відомостями про нарахування орендної плати зерном ОСОБА_1 по земельній ділянці з кадастровим номером 3525882300:02:000:0232 у 2009 році відповідачу було видано: 1100 кг пшениці на суму 1100,00 грн, 400,00 кг ячменю на суму 320,00 грн та 200 кг соняшника на суму 280,00 грн; у 2010 року відповідачу було видано: 200 кг соняшника на суму 460,00 грн, 1000 кг пшениці на суму 1100,00 грн та 400 кг кукурудзи на суму 440,00 грн; у 2011 році відповідачу було видано: 200 кг соняшника на суму 509,00 грн, 1100 кг пшениці на суму 1210,00 грн та 400 кг кукурудзи на суму 440,00 грн; у 2012 році відповідачу було видано: 200 кг соняшника на суму 800,00 грн, 1000 кг пшениці на суму 2000,00 грн та 500 кг кукурудзи на суму 991,00 грн.; у 2013 році відповідачу було видано: 200 кг соняшника на суму 441,00 грн, 1500 кг пшениці на суму 2550,00 грн та 500 кг ячменю на суму 800,00 грн (а.с.220-223 Том 1).

Зазначеної під порядковим №10 Додатків до позовної заяви копії акту огляду посівів сільськогосподарських культур ПСП «Димитрово» 21 лютого 2025 року, представником ПСП «Димитрово» до позовної заяви додано не було, що підтверджується актом від 11 березня 2025 року про відсутність зазначеної копії письмового документу при надходженні позовної заяви ПСП «Димитрово» до суду (а.с.62 Том 1).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18 (провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20), в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (ч.ч.2-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №912/1138/19, від 17 травня 2022 року у справі №384/30/21 та від 24 квітня 2023 року у справі №608/2591/21.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі №908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за ч.ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 21 вересня 2009 року року між ОСОБА_1 та ПСП «Димитрово», в особі директора Середенка М. Б. було укладено договір оренди землі (без номера). За умовами вказаного договору орендодавець ОСОБА_1 надала, а позивач, як орендар, прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для виробництва с/г продукції загальною площею 6, 70 га, яка знаходиться на території Димитровської сільської ради Устинівського району.

Згідно пункту 8 договору оренди землі сторони погодили, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

15 вересня 2014 року між ОСОБА_4 та ПСП «Димитрово» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 21 вересня 2009 року, площею 6.70 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0232, у договір оренди землі були внесені зміни, зокрема, пункт 8 розділу «Строк дії договору» викладено в наступній редакції: Договір укладено до 31 грудня 2024 року.

19 грудня 2020 року відповідачем по справі ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» направлено заяву від 08 грудня 2020 року про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі по кадастровому номеру 3525882300:02:000:0232, що укладений із ПСП «Димитрово» 21 вересня 2009 року після його закінчення 31.12.2024 року, та прохання в строк з 31.12.2024 року по 01.01.2025 року повернути йому земельну ділянку з оренди по акту приймання-передачі (а.с.102 Том 1).

Зазначена заява була отримана уповноваженою особою ПСП «Димитрово» 29 грудня 2020 року (а.с.102 зворот том 1).

15 березня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» був направлений лист-повідомлення від 20 січня 2024 року про припинення дії договору оренди землі у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено та про заперечення у поновленні договору оренди землі, в якому ОСОБА_1 зазначив про припинення ним орендних відносин з моменту закінчення строку, на який договір оренди землі був укладений, а також повідомив про відсутність у нього наміру поновлювати на новий строк чи переукладати на нових умовах договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3525882300:02:000:0232 загальною площею 6,6962 га. Одночасно у листі-повідомленні, з посиланням на ст.31 Закону України «Про оренду землі» та п.37 договору оренди землі, зазначено про те, що договір землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с.103 том 1).

Згідно з листом-повідомленням про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення) від 03 травня 2024 року ПСП «Димитрово» повідомило відповідача ОСОБА_1 про намір реалізувати своє переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі за кадастровим номером: 3525882300:02:000:0232 на новий строк з проханням повідомити у письмовій формі про прийняте рішення та у разі незгоди з умовами, які запропоновані ПСП «Димитрово» у проєкті договору оренди землі протягом одного місяця надати протокол розбіжностей із зазначенням пунктів, які його не влаштовують, які б він хотів змінити, вказавши його редакцію умов та пунктів договору (а.с.19-20 Том 1).

В додатках до листа-повідомлення від 03 травня 2024 року зазначений проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 21 вересня 2009 року за кадастровим №3525882300:02:000:0232 (а.с.19-28, 29-36 том 1).Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №2851000053794 від 03 травня 2024 року, зазначене поштове відправлення було отримане ОСОБА_1 09 травня 2024 року (а.с.34 Том 1).

18 жовтня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» був направлений лист-повідомлення датований 17 жовтня 2024 року про непродовження дії договору оренди земельної ділянки №3525882300:02:000:0232, в якому ОСОБА_1 зазначив про те, що за результатами розгляду він не погоджується із новими умовами оренди, запропонованими ПСП «Димитрово» в проекті додаткової угоди та категорично заперечує щодо поновлення договору з ПСП «Димитрово» на новий строк. Одночасно ОСОБА_1 зазначено про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі він не надає дозволу (згоди) ПСП «Димитрово» на подальший обробіток даної земельної ділянки та вимагає припинити користування земельною ділянкою з 31 грудня 2024 року та повернути земельну ділянку йому як законному власнику (а.с.106 Том 1).

28 грудня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ПСП «Димитрово» був направлений лист-повідомлення від 10 грудня 2024 року про припинення дії договору оренди землі у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено та про заперечення у поновленні договору оренди землі, в якому ОСОБА_1 зазначив про те, що 31 грудня 2024 року закінчується строк договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер 3525882300:02:000:0232 загальною площею 6,6962 га, і він повідомляє про припинення орендних відносин з моменту закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі. Одночасно зазначено, що він не надає дозволу (згоди) ПСП «Димитрово» на подальший обробіток даної земельної ділянки та вимагає припинити користування земельною ділянкою з 31 грудня 2024 року та повернути земельну ділянку йому як законному власнику. Також у листі-повідомленні, з посиланням на ст.31 Закону України «Про оренду землі» та п.37 договору оренди землі, зазначено про те, що договір землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с.107, 108 Том 1).

Факт отримання вказаних листів не заперечувався позивачем під час судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, волевиявлення орендодавця ОСОБА_1 на укладення з позивачем додаткової угоди до договору оренди землі від 21 вересня 2009 року на новий строк було відсутнє, про що відповідач завчасно повідомляв орендаря.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря не порушено.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року (справа № 625/166/18), 01 серпня 2019 року (справа № 615/593/18).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, однак у спірних правовідносинах орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору.

Колегія суддів зазначає, що направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715св20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035св22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217св23).

З урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати, що переважне право ПСП «Димитрово» на поновлення договору оренди земельної ділянки порушено, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати з ним договір оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_1 , який, на думку позивача, свідомо не попередив апелянта про свій намір укласти договір емфітевзису, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач як власник земельної ділянки на власний розсуд розпорядився своїми правами щодо належної йому земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 317, 319, 321, 373 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Емфітевзис і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки для різних правонабувачів. Чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного використання земельних ділянок кількома особами на умовах договору емфітевзису і договору оренди (див. постанову Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №634/355/19).

Одночасно з цим, Верховний Суд вже неодноразово робив висновки у правовідносинах щодо відкладальної умови набуття права за оспорюваним договором, яка виключає можливість порушення прав позивача як користувача земельною ділянкою за договором оренди землі до закінчення терміну його дії.

Такі висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №146/1677/18.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Так, 21 грудня 2020 року між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, та ФГ «Агро-Лідія», як землекористувачем, емфітевтом, було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. та зареєстрований в реєстрі за №2178(а.с. 110-114 том 1).

Предметом цього договору є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), детальна інформація про яку наведена в п.1.2 даного договору, відносно якої власник передає землекористувачу право користування, а землекористувач зобов`язується прийняти таке право та сплачувати власнику за користування земельною ділянкою плату у розмірі, визначеному цим договором (п.1.1).

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, а емфітевтичне право користування земельною ділянкою виникає у землекористувача з 01 січня 2025 року.

Виникнення у відповідача ФГ «Агро-Лідія», як землекористувача, емфітевтичного права користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 6.70 га з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0232 з 01 січня 2025 року підтверджується також і інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Отже, згідно умов зазначеного вище договору ФГ «Агро-Лідія» набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення строку (31 грудня 2024 року) договору оренди землі від 21 вересня 2009 року, укладеного між ПСП «Димитрово» та ОСОБА_1 щодо тієї ж самої земельної ділянки.

Зазначене, з огляду на відкладальну умову набуття ФГ «Агро-Лідія» права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором від 21 грудня 2020 року, виключає можливість порушення прав позивача ПСП «Димитрово» як орендаря земельної ділянки за договором оренди землі від 21 вересня 2009 року до закінчення строку його дії.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №146/882/22.

Крім того, відповідно до ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (землекористувач).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2024 року у справі №518/520/20 зроблено висновок про те, що по своїй суті емфітевзис - це речове, довгострокове, відчужуване та успадковуване право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; емфітевзис має своїм об`єктом визначену річ - земельну ділянку. Емфітевзис є правом абсолютним і здійснюється його носієм проти кожної особи, включно з власником відповідної ділянки. Обмеженість емфітевзису полягає лише в тому, що це право на чуже майно; емфітевзис характеризується спеціальною метою його встановлення - користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; емфітевзис є не просто речовим правом на земельну ділянку, а одним із найбільш міцних прав після права власності. Емфітевзис постає в історії приватного права та цивілістичній доктрині як найбільш повне обмежене речове право на сільськогосподарські землі, поступаючись у цьому аспекті лише праву власності; емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Підстави припинення речових прав на чуже майно визначаються лише законом. Договором про встановлення емфітевзису не можуть бути встановлені підстави припинення емфітевзису, що не передбачені як такі законом. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі №390/25/22, тлумачення ст.412 ЦК України та ч.9 ст.102-1 ЗК України дає підстави для висновку, що емфітевзис, як один із найбільш міцних речових прав після права власності, може бути припинений за рішенням суду та лише у випадках і з підстав, встановлених законом. Підстави припинення речових прав на чуже майно спеціально визначаються лише законом та є вичерпними для емфітевзису… Самостійність і незалежність емфітевзису від договору, яким він був встановлений, зумовлює ще одну особливість - існування емфітевзису як речового права може бути уражене лише недійсністю такого договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно зі ст.ст.16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушення (не визнається або оспорюється) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Разом з тим, із позовом про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 21 грудня 2020 року між відповідачами по справі ОСОБА_1 та ФГ «Агро-Лідія», ПСП «Димитрово» до суду не зверталось.

Оскільки власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, то передача ОСОБА_1 права користування належною йому земельною ділянкою ФГ «Агро-Лідія», за відкладальної умови набуття ФГ «Агро-Лідія» права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором від 21 грудня 2020 року, після закінчення строку дії договору оренди землі з попереднім орендарем, не вказує на недобросовісну поведінку орендодавця (власника) земельної ділянки, а також не вказує на порушення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо належності виконання позивачем своїх обов`язків як орендаря за договором не спростовують правильного висновку суду першої інстанції, який грунтується на досліджених і правильно оцінених доказах, зокрема відомостях про виплату орендної плати та довідках про нарахування і фактичну сплату орендної плати.

Інші доводи позивача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушив норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» залишити без задоволення, а рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст доповідачем складено 05 серпня 2026року (підставна відсутність суддів членів колегії).

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний