Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №402/147/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 402/147/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),

судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року (суддя Терновенко А. В.).

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Ульяновського районного суду Кіровоградської області (нині Благовіщенського) з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги обґрунтувала наступним.

З відповідачем має спільного сина, який з народження проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні та вихованні.

У 2015 році позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , в якому народилося ще двоє дітей.

Син ОСОБА_5 проживає у спільній з ОСОБА_6 сім`ї, братом та сестрою.

Весь цей час батько дитини, відповідач ОСОБА_2 , не виконує батьківські обов`язки, систематично ухилявся від сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 51 157,25 грн.

Від народження батько з дитиною не спілкувався. Жодним чином не брав участі у вихованні дитини. Не цікавився його навчанням, станом здоров`я. Не підтримував з ним будь яких зв`язків.

Зважаючи на те, що батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, наявні правові підстави позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відзиви на позовну заяву

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Мелєзгінов Ю.В. заперечував мотиви вимоги. Вказав, що викладені обставини у позові, ніякими доказами не доведені, не свідчать про дії в інтересах дитини.

Судове рішення

Рішенням Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року, позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України батьківських прав відносно його сина неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд виснував, що встановлена судом відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі становлять підставу позбавлення відповідача батьківських прав.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Мелєзгінов Юрій Валерійович, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування оскарження вказує, щодо початку війни у позивача не виникало претензій до відповідача щодо виконання батьківських обов`язків хоча дитині було 10 років, а виникли лише тоді, коли виникла необхідність у єдиному варіанті відстрочки теперішньому чоловіку позивача, що і стало поштовхом та інструментом в отримані відстрочки від призову, ініціювавши позов про позбавлення батьківських прав.

Також зазначає, що він любить свого єдиного сина, бажає з ним спілкуватись, проводити вільний час, дбати про нього та приймати безпосередню участь в його житті. Звертає увагу на те, що будучи юридично необізнаним не міг знати, що факт спілкування з дитиною потрібно щоразу якимось засобами фіксувати та засвідчувати передачу коштів на утримання сина.

Відсутні правові підстави позбавляти відповідача батьківських прав.

Відзив на апеляційну скаргу

Сторона позивача, заперечуючи доводи скарги вказала, що всі заперечення відповідача зводяться до створення йому перешкод у спілкуванні з сином, однак жодного доказу такої обставин ним надано та не наведено.

Натомість, судом достеменно встановлено, що батько дитини усунувся від будьякої участі в житті дитини.

Рух справи

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року надійшла 19 березня 2026 року. У цей же день ухвалою суду витребувані матеріали справи з місцевого суду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 квітня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 21 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 травня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у приміщенні суду, задоволене. Забезпечена участь позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні у справі № 402/147/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року, що призначене на 21 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин, в режимі відео конференції. Доручено Благовіщенському районному суду Кіровоградської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 402/147/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року, що призначене на 21 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин, в режимі відео конференції за участю позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, задоволене. Забезпечена участь відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні у справі № 402/147/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року, що призначене на 21 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2026 року клопотання Футоран Н.К. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поза межами приміщення суду задоволене. Забезпечена участь Футоран Н.К. у судовому засіданні у справі № 402/147/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року, що призначене на 21 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21 травня 2026 року заяву Мелєзгінова Ю.В. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року що призначене на 21 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин, в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд, реалізували право участі у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Відповідач/апелянт ОСОБА_2 та його представник адвокат Мелєзгінов Ю.В. підтримали мотиви оскарження, наполягали на задоволенні апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Титарено Є.В. заперечували мотиви оскарження та просили про незмінність судового рішення.

Представник третьої особи, Футоран Н.К. виказала відношення до оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги, заперечувала щодо задоволення позову, посилаючись на висновок органу опіки, який затверджений 30.05.2024 року рішенням №104 виконавчим комітетом Благовіщенської міської ради.

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає наведеним нормам права.

Обставини встановлені судом та докази

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено, що батьком є ОСОБА_2 (а.с.21).

Згідно довідки №86 від 02.02.2024 року, що видана старостою Благовіщенської міської ради Божком М. про склад сім`ї , в якій проживає неповнолітній ОСОБА_9 , діти перебувають на повному утриманні ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с.10).

За витягом з реєстру територіальної громади, ОСОБА_11 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ( а.с 12).

Відповідно довідці №15 від 03.01.2024 року виданої Вільхівським ліцеєм, у шкільному житті дитини ОСОБА_3 за час його навчання в закладі приймали участь мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_12 (а.с.16).

Згідно довідки №8 від 18.01.2024 року Великотроянвського ліцею виходить, що у шкільному житті дитини ОСОБА_3 приймають участь мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_4 . Рідний батько дитини школу не відвідує, участі у вихованні та в шкільному житті сина не бере, з вчителями не спілкується.(а.с.17).

За актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_4 №15 від 23.01.2024 року, умови проживання в сім`ї задовільні.( а.с.18).

Рішенням Ульяновського районного суду від 18.06.2013 року з відповідача на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 стягнуто аліменти. В мотивувальній частині рішення зазначено, що батько не піклується розвитком та вихованням сина (а.с.27-28).

Відповіддю МЮУ від 12.10.2021 року засвідчено, що станом на 08.10.2021 року у ОСОБА_2 існувала заборгованість по аліментам у сумі 51157, 25 грн ( а.с.19-20).

Довідкою Гайворонської ДВС від 28.05.2024р №330 засвідчена відсутність заборгованості по аліментам (а.с.77).

Заочним рішенням Ульяновського районного суду від 30 січня 2015 року зобов`язано позивачку не чинити та усунути перешкоди батькові сина ОСОБА_5 щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, який проживає окремо від неї ( а.с.79-80).

Вислуханий у судовому засіданні за методикою "Зелена кімната" за участі психолога, малолітній ОСОБА_11 вказав, що все своє свідоме життя, він проживає з матір`ю та вітчимом ОСОБА_4 , якого вважає батьком. Має брата та сестру. Матір та бабуся розповідали йому, що в нього є рідний батько, який проживає з ними в одному селі. Однак він ніколи з батьком не спілкувався, його особисто не знає. Оскільки він захоплюється футболом та часто відвідує спортивні змагання, то його захоплення розділяє вітчим ОСОБА_4 . Висловив бажання мати одну фамілію з братом та сестрою. Вказав, що добре розуміє суть того що відбувається, тиск не здійснюється. Заперечив факт спілкування з батьком та те, що останній запрошував його на риболовлю та цікавився його життям.

З пояснень свідка ОСОБА_4 виходить, що в 2014 році він одружився позивачкою, яка на той час мала дитину-хлопчика однорічного віку. Від шлюбу в них народилося ще двоє дітей. Всі троє дітей проживають разом з ними і всі виховуються в однакових умовах. У нього з пасинком склалися гарні відносини. Він розділяє його захоплення футболом, відвозить на тренування, змагання. Цікавиться його життям та інтересами. З колишнім чоловіком своєї дружини неприязних стосунків не має, не спілкуються. За весь період спільного проживання з дружиною, жодного разу не чув, щоб біологічний батько ОСОБА_5 намагався спілкуватися з сином.

З пояснень свідка ОСОБА_13 виходить наступне. Вона є свекрухою позивачки. Знайомі відтоді, коли ОСОБА_5 був зовсім маленьким. За весь час одруження сина, вона не бачила ОСОБА_2 , власне вона його навіть не знає. Їй не відомо щоб батько якимось чином намагався налагодити спілкування з сином. Сам ОСОБА_5 розповідав їй, що своїм батьком він вважає вітчима, оскільки той турбується про нього і любить його. ОСОБА_3 вважає своїм онуком і він часто разом з меншим братом проводить літо в неї.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що вона є рідною сестрою чоловіка позивачки. Не знає бувшого чоловіка ОСОБА_15 . Вона познайомилася з ОСОБА_5 , коли її брат одружився з позивачкою. Тоді він був ще дуже малим. Їй не відомо про наміри батька спілкуватись з дитиною, але на жодне свято, значущу для хлопчика подію, він не з`являвся, не відвідував у школі та ніколи не радів його успіхам. Всі турботи за хлопчиком несе її брат.

Норми права застосовані судом

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 Сімейного кодексу України).

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Положення статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Мотиви апеляційного суду

У цій справі позивачка ОСОБА_1 , мати малолітнього ОСОБА_3 , поставила питання про позбавлення відповідача ОСОБА_16 - батьківських прав відносно спільного малолітнього сина з тих підстав, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, дитина його не знає, жодних дій щодо сина скерованих на виховання та піклування, не здійснює.

Місцевий суд погодився з вимогами позову, доводами позивачки.

Відповідач, оскаржуючи судове рішення стверджував, що після розірвання шлюбу у 2014 році, позивачка через неприязні відносини всіляко перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною, якій на той час ще не було двох років, що підтверджено та встановлено рішенням Ульяновського районного суду від 30.01.2015 року у справі № 402/1738/14-ц про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Під час кожного приїзду до домоволодіння в сусіднє село, де поживала позивачка щоб поспілкуватись із сином, позивачка влаштовувала скандали у присутності дитини, що негативно впливали на психічне здоров`я ОСОБА_5 . Тому, щоб не травмувати сина, він очікував досягнення більш дорослого віку, бо навіть виконати рішення суду про побачення дитини з батьком, було не можливо.

У 2021 році поступово відносини з ОСОБА_5 почали налагоджуватися, вони часто зустрічаються, так як живуть неподалік один від одного, дитина почала називати мати відповідача бабусею. Неодноразово передавав гроші синові під час спілкування, заборгованості по сплаті аліментів не має.

Коли ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду, ОСОБА_5 повідомив, що мати та вітчим наполегливо заборонили йому спілкуватися з ним та бабусею. Зауважує, що сина любить, бажає з ним спілкуватись та проводити вільний час, дбати про нього та приймати безпосередню участь в його житті, щоб він мав прямий родинний зв`язок із своєю бабусею, як єдиний внук. Просить суд надати шанс для налагодження відносин з єдиним сином, бути присутнім та важливим у його житті, не позбавляти батьківських прав, мати можливість стати дідусем своїх онуків.

Погоджується, що не був вкрай наполегливим на тому, щоб вживати усіх дій щодо побачення з дитиною та усувати перешкоди позивачки.

Запевняє, що змінить поведінку щодо участі у житті дитини, син достеменно знає, що він є його батьком, позбавлення батьківських прав не слугуватиме інтересам дитини.

З`ясувавши підстави звернення, мотиви оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Сімейний кодекс України не містить такої дефініції як «позбавлення батьківських прав», але розкриває його зміст через встановлення підстав та умов позбавлення таких прав.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновленні і позбавлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 надано юридичну характеристику позбавлення батьківських прав.

Згідно з цією характеристикою, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

При позбавленні батьківських прав батька або матері відбувається втручання в його/її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому законом.

Водночас відбувається втручання у відповідне право дитини, проте таке втручання має відповідати найкращим її інтересам.

Отже, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). З огляду на це, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Перелік підстави для позбавлення батьківських прав, наведений законодавцем у ч. 1 ст. 164 СК України, є вичерпними. Жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.

За змістом пунктів 1 - 3, 5, 6 ч. 1 ст. 164 СК України передбачені ними підстави для позбавлення батьківських прав застосовні лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зокрема, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, які встановлені ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції встановив, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (теперішнє прізвище позивачки/матері дитини) є батьками малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка одружена, хлопчик зростає у сім`ї з вітчимом, якого вважає батьком і який відноситься до нього як до сина.

Як встановив суд, з часу припинення відносин сторін у справі, відповідач не мав зустрічі зі своїм сином ОСОБА_5 , не приймав у будь-якій формі участі у його вихованні та забезпеченні.

Під час розгляду справи у суді відповідач виправдовував відсутність постійних контактів з сином ОСОБА_5 . Стверджував, що звертався до компетентних органів та суду за захистом своїх батьківських прав. Так як після розірвання шлюбу позивачка створювала перешкоди у спілкуванні з сином. ОСОБА_2 звертався із заявою до органу опіки та піклування Ульяновської РДА, але комісією ніякого рішення прийнято не було, оскільки мати дитини не з`являлась на засідання. Заочним рішенням Ульяновського районного суду від 30 січня 2015 року усунені перешкоди відповідачу в участі та вихованні, вільному спілкуванні з дитиною, визначено порядок спілкування дитини з батьком.

Місцевий суд виснував, що відповідач не мав особистих зустрічей з сином, не відвідував місце його навчання, фактично не був залучений у життя дитини та не приймав участі у його вихованні.

При цьому фактів свідомого уникнення відповідачем у будь-якій формі спілкування з сином, місцевий суд у своєму рішенні не навів.

Об`єктивно встановити причини відсутності особистого спілкування відповідача з малолітнім сином суду не вдалося так, як кожна зі сторін у справі наводить свою версію таких причин (позивачка - небажання батька виконувати свої батьківські обов`язки щодо дитини, а відповідач - створення йому позивачкою перешкод у реалізації батьківських прав та виконанні відповідних обов`язків), не надаючи достатніх та достовірних доказів на їх підтвердження.

З пояснень малолітнього сина сторін ОСОБА_5 об`єктивно виходить, що вітчима вважає батьком, хоче мати одне прізвище з батьками та сестрою/братом.

Очевидно, що за умов тривалої та регулярної відсутності безпосередніх контактів батька й малолітньої дитини, між ними не склалися сталі продуктивні сімейні зв`язки, дитина не відчуває емоційного зв`язку з батьком, що підтверджено доказами у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Оцінюючи аргументи сторін та висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому відсутність особистих стосунків, не являється підставою для позбавлення цих прав.

При цьому апеляційний суд звертається до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 04.04.2024 у справі № 553/449/20, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи й суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, а тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини.

Отже, відсутність зустрічей чи інших форм контакту матері/батька з дитиною не завжди є умисним ухиленням особи від виконання своїх батьківських обов`язків. Для встановлення факту правопорушення необхідно оцінювати усі обставини справи та особу імовірного порушника, його поведінку до відкриття провадження у справі та умови, які впливали на таку його поведінку, що в цій справі судом першої інстанції зроблено не було, адже суд не звернув уваги на докази особистісного конфлікту між батьками дитини, проживання батька та дитини окремо.

Навіть у випадку, коли факт невиконання батьківських обов`язків є доведеним. позбавлення батьківських прав буде обґрунтовано виправданим лише тоді, коли виправлення порушника та ситуації загалом є неможливим, а збереження прав батька/матері щодо дитини створює загрозу права та інтересам останньої.

Колегія суддів апеляційного суду на підставі доказів у цій справі дійшла висновку, що тривала відсутність спілкування між відповідачем та малолітнім сином ОСОБА_5 обумовлена його природою відносин з позивачкою, а не бажанням відповідача уникнути виконання свого обов`язку виховувати дитину.

Стосовно тієї обставини, що відповідач не має контакту з навчальним закладом, у якому здобуває повну загальну освіту, його дозвіллям, захопленням, то це не є достатнім для позбавлення його батьківських прав,

Звісно, батьки повинні цікавитися процесом здобуття їх дітьми освіти, приймати у ньому участь, створювати необхідні для цього умови. Однак пасивність у цьому питанні відповідача не призвела до неможливості реалізації позивачкою права розвитку дитини, а отже тяжкі наслідки для дитини не настали.

Колегія суддів вважає, що відповідач не виявив необхідної наполегливості у вжитті необхідних заходів для того, щоб у ситуації, яка склалася, його син ОСОБА_5 відчував виховний вплив батька, піклування та захист з його боку, що він (дитина) є частиною батькової сім`ї й може покладатися на його підтримку.

Однак, оцінка судом обставин цієї справи спростовує твердження позивачки про те, що відповідач повністю збайдужів до їх спільної дитини та всіляко уникає виконання батьківських обов`язків.

Отже, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідач заслуговує на шанс в інтересах перш за все самої дитини, возз`єднати відносини.

На користь висновку про можливість позитивної зміни у ставленні відповідача до сина, їх відносинах один з одним вказує те, що відповідач прагне зберегти правовий зв`язок з дитиною та відновити/збудувати їх відносини.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у справі в цілому, зокрема не навів доводів незгоди з висновком органу опіки та піклування про недоцільність застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав, не зважив на важливість для дитини присутності в її житті обох батьків, хоч дитина й може у певний час не вважати батька членом своєї сім`ї.

Однак, ставлення дитини до своїх батьків не завжди є об`єктивним, а тому не може бути вирішальним у справі.

При цьому позивачка та суд першої інстанції не навили переконливих аргументів на користь того, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідає інтересам дитини.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що обставин, які б вказували на наявність реальної загрози для інтересів дитини, у випадку збереження за відповідачем його батьківських прав, не встановлено.

Щодо доводів позивачки, про те, що відповідач не бере участь в утриманні дитини, допустив утворення істотної заборгованості по аліментах, то невиконання батьком або матір`ю дитини встановленого ст. 180 СК України обов`язку не може асоціюватися з ухилення від виконання батьківського обов`язку виховувати дитину та/або забезпечити здобуття нею певного рівня освіти.

З урахуванням встановленого ст. 164 СК України вичерпного переліку підстав для позбавлення батьківських прав, ця обставина не може бути самостійною і достатньою для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Підсумовуючи, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій справі доведено наявність передбачених п. 2 ст. 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як крайнього заходу впливу на батька, зобов`язаного виховувати свою дитину та забезпечувати здобуття нею освіти, за винне невиконання цього обов`язку.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам порційності, а також розумному балансу прав та інтересів батька і дитини.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню компенсація за сплачений ним судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги в сумі 1816,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опіки та піклування Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1816,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний