Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №120/16584/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16584/25

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

05 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо визнання ОСОБА_1 не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язати внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо визнання ОСОБА_1 не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до інформації, зазначеної у військово-обліковому документі, серії НОМЕР_1 , виданого 13.10.1986.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що згідно норм законодавства, чинних на момент проходження позивачем ВЛК, підставою для виключення з обліку є довідка ВЛК про визнання непридатним до проходження військової служби з виключенням з обліку. Водночас, матеріали справи не містять такої довідки, а усі додані документи не містять жодних посилань на вказану довідку. Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що суд неправильно застосував положення законодавства, чинного на час проведення медичного огляду, та фактично поставив під сумнів постанову ВЛК, яка не була предметом оскарження в цій справі. Також посилається на те, що у військово-обліковому документі міститься запис про виключення його з військового обліку, у зв`язку з чим відмова актуалізувати відомості Реєстру порушує його права.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до пунктів 1 та 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.03.2022 комісією ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі п. 15а Розкладу хвороб, про що у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 від 13.10.1986 зроблено відмітку.

Водночас з додатку "Резерв+" позивачем встановлено відсутність інформації про його виключення з військового обліку. У зв`язку із вказаним представником позивача було подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 24.10.2025 за № 9104 повідомлено, що позивач був автоматично взятий Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів на військовий облік на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 "Про затвердження Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про актуалізацію відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме, внесення відомостей про виключення з військового обліку.

Листом від 19.11.2025 № 9826 позивача повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки відомості про непридатність військовозобов`язаних до військової служби винесених протягом 2022-2023 років та не внесених до Державного реєстру суперечить чинному порядку, затвердженому наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, що передбачає винесення рішення комісії оформлення свідоцтва про хворобу, затверджене постановою штатної військово-лікарською комісією.

Не погоджуючись із вказаним та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відповідних змін, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновком про наявність підстав для повної відмови в позові.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що персонально-якісний облік охоплює відомості стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення такого обліку покладається на відповідні районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною шостою статті 37 цього Закону в редакції, чинній на час прийняття постанови ВЛК, було передбачено виключення з військового обліку громадян України, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру і забезпечують його ведення та актуалізацію бази даних.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку та відомості про результати проходження медичного огляду, військово-лікарської експертизи.

Отже, відповідач як орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечувати повноту, достовірність та актуальність військово-облікових відомостей, внесених щодо особи.

Посилання відповідача на автоматичне взяття позивача на військовий облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №932 пояснює спосіб формування запису в Реєстрі, однак саме по собі не доводить правомірності відмови перевірити матеріали щодо постанови ВЛК від 10.03.2022 та можливого виключення позивача з військового обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. З огляду на дату прийняття та предмет правового регулювання цей Порядок не застосовується для оцінки порядку проведення медичного огляду позивача і прийняття постанови ВЛК 10.03.2022. Водночас Порядок №1487 у редакції, чинній на час звернень позивача та надання відповіді у жовтні-листопаді 2025 року, підлягає застосуванню для оцінки повноважень і дій відповідача щодо ведення військового обліку та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, визнаних непридатними до військової служби, та виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Натомість порядок проведення медичного огляду позивача, прийняття та оформлення постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2022 підлягає оцінці відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, у редакції, чинній на дату проведення такого огляду.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК або протоколом засідання штатної ВЛК.

Пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 у редакції, чинній на час медичного огляду позивача, було передбачено, що постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців із дня медичного огляду. Цим самим пунктом передбачалася можливість прийняття під час мобілізації щодо військовозобов`язаного постанови про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас пункт 22.5 глави 22 розділу II Положення №402 визначав випадки, у яких у воєнний час постанова ВЛК оформлювалася свідоцтвом про хворобу, та передбачав, що в інших випадках в особливий період постанова оформлюється довідкою ВЛК, яка у воєнний час на контроль до штатної ВЛК не направляється. Пункт 22.6 цієї глави встановлював правила розгляду свідоцтв про хворобу та затвердження постанов ВЛК, зокрема щодо військовозобов`язаних у воєнний час.

Під час розгляду звернення відповідач мав надати оцінку поданим позивачем документам і наявним у його розпорядженні матеріалам військового обліку, а також з`ясувати, чи було на підставі постанови ВЛК від 10.03.2022 здійснено відповідну облікову дію. Доказів повної перевірки цих обставин відповідач не надав.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду апеляційної інстанції було витребувано у відповідача постанову ВЛК від 10.03.2022, проте останнім повідомлено суду, що всі медичні документи позивача, у тому числі і вказана постанова ВЛК, були передані обласному ТЦК та СП.

Тобто, відповідачем не заперечувався факт прийняття 10.03.2022 постанови ВЛК про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Одночасно відповідач зазначив, що надалі позивача автоматично взято на облік військовозобов`язаних відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №932.

Апеляційний суд також зауважує, що матеріали справи також не містять рішення компетентної ВЛК про скасування або зміну постанови ВЛК від 10.03.2022. Водночас вони не містять достатніх відомостей для однозначного встановлення того, чи було рішення ВЛК реалізоване в облікових документах територіального центру в 2022 році, крім відмітки у військово-обліковому документі, на яку посилається позивач.

Водночас зазначене не означає, що наявні матеріали дають апеляційному суду достатні підстави безпосередньо зобов`язати відповідача внести до Реєстру остаточні відомості про виключення позивача з військового обліку.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що наявні документи безумовно зобов`язують відповідача внести остаточний запис про виключення позивача з військового обліку, не можуть бути визнані обґрунтованими повною мірою.

Наявність сумнівів щодо оформлення або змісту постанови ВЛК не звільняла відповідача від обов`язку належно розглянути заяву позивача та перевірити документи, які могли мати значення для встановлення його військово-облікового статусу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час розгляду заяви позивача відповідачем була надана належна оцінка поданим позивачем документам, зокрема постанові ВЛК, виписці з книги протоколів засідань ВЛК, військово-обліковому документу та іншим матеріалам, які могли мати значення для встановлення його військово-облікового статусу.

Також матеріали справи не підтверджують, що відповідач перевірив матеріали особової справи позивача, з`ясував, чи була постанова ВЛК від 10.03.2022 скасована або змінена компетентним органом, чи була вона реалізована під час ведення військового обліку та чи відповідають відомості, внесені до Реєстру, наявним документам військового обліку.

Загальними вимогами до індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень є їх обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення конкретних фактичних та юридичних підстав, а також зрозумілих мотивів прийняття відповідного рішення.

За таких обставин відповідач не довів, що під час розгляду заяви позивача діяв з урахуванням усіх обставин, які мали значення для прийняття рішення, та забезпечив повну перевірку військово-облікових документів.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку з 10.03.2022 задоволенню не підлягає.

Позовну вимогу сформульовано як вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення відомостей до Реєстру. Водночас заяву позивача було розглянуто, а результат її розгляду оформлено листом від 19.11.2025 № 9826.

Отже, зміст спірних правовідносин свідчить, що позивач фактично оскаржує відмову відповідача, прийняту за результатами неналежного розгляду його заяви. Надання судом правильної юридичної кваліфікації спірним правовідносинам не змінює їх фактичних підстав.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

За встановлених обставин належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з урахуванням правової оцінки, наведеної у цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з пунктами 1, 3 і 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення та ухвалення нового є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків установленим обставинам та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції не забезпечив повного з`ясування обставин справи, що призвело до передчасних висновків щодо правомірності відмови відповідача. Разом із тим матеріали справи не дають достатніх підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.

За наведених обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

За таких обставин слід визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 19.11.2025 №9826, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з урахуванням правової оцінки, наведеної у цій постанові.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку з 10.03.2022 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оформлену листом від 19.11.2025 № 9826.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку з урахуванням правової оцінки, наведеної у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.