Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №600/4892/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4892/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

05 серпня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в якому просив:

-визнати противоправним і скасувати рішення №73011500102130 від 11 жовтня 2024 Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 11.10.2024 та рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину республіки Туркменістан ОСОБА_3 .

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 11.10.2024 №73011500102130 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином республіки Туркменістан.

Так, у грудні 2021 року з метою навчання у Чернівецькому національному університеті імені Ю.Федьковича позивач звернувся до органів Державної міграційної служби України та отримав посвідку на тимчасове проживання, яка неодноразово продовжувалась та строк дії останньої посвідки - до 31 серпня 2026 року.

28.08.2024 Департаментом патрульної поліції УПП в Дніпропетровській області відносно позивача було складено протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. серії ЕНА №2933151.

01.10.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №1201110100015256 про заборону в`їзду в Україну гр.Туркменістану ОСОБА_3 , у зв`язку із несплатою адміністративного штрафу за постановою серії ЕНА №2933151 від 28.08.24 за порушення ч.1 ст.121 КУпАП.

Вказане рішення супровідним листом від 07.10.2024 за №1201.17.2/34408-24 направлено на адресу начальника УДМС у Чернівецькій області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.

Однак, у жовтні 2024 року позивач сплатив штраф за вищевказаною постановою, що підтверджується відповідними довідками Департаменту патрульної поліції УПП в Дніпропетровській області від 08.10.2024 та 14.10.2021 року.

Проте, 11.10.2024 Управлінням Державної міграційної служби України в Чернівецькій області винесено рішення №73011500102130, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання позивача № НОМЕР_1 на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322.

Вказане рішення позивач отримав 17.10.2024 року у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2024 на адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вх.№16685/1/1201-24 від ДПП УПП в Дніпропетровській області надійшов лист про скасування рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про заборону в`їзду в Україну гр.Туркменістану ОСОБА_3 , оскільки ним виконані майнові зобов`язання перед державою.

У зв`язку із чим, 01.11.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення щодо скасування заборони в`їзду в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_3 .

06.11.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області направлено за вих.№1201.17.2- 14830/12.3-24 повідомлення до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про зняття з контролю виконання Доручення ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 02.10.2024 №1201.17.2-13126/12.3-24 щодо заборони в`їзду на територію України громадянину Туркменістану ОСОБА_3

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, продовження строку їх перебування на території України регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (Закон № 3773).

Статтею 9 Закону №3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 17 Закону №3773 іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (Порядок №322 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно пп. 3 п. 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку дії посвідки.

Відповідно до п. 53 Порядку №322 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну.

Підстави для скасування посвідки визначені пунктом 63 Порядку №322.

Так, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

6-1) якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;

6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;

7) в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених вище норм передбачено, зокрема, обов`язок територіального органу/підрозділу Державної міграційної служби скасувати раніше видану іноземцю або особі без громадянства посвідку на тимчасове проживання на території України у разі прийняття уповноваженим державним органом рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

Так, підставою прийняття УДМС в Чернівецькій області оскаржуваного рішення про скасування посвідки ОСОБА_1 на тимчасове проживання на території України слугувало прийняття відносно нього рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про заборону в`їзду в Україну №1201110100015256 від 01 жовтня 2024 року.

Тобто, рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області №73011500102130 від 11.10.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання гр. Туркменістану ОСОБА_1 , на день його прийняття, було законним та обґрунтованим, оскільки станом на день винесення вказаного рішення існувало чинне рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну.

Разом з тим, 01.11.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняло рішення щодо скасування заборони в`їзду в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_3 .

Окрім того, із доданих до матеріалів позову документів видно, що позивачем станом на 08.10.2024 було сплачено штраф згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. серії ЕНА №2933151, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, тобто до прийняття спірного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання.

За таких обставин, враховуючи факт скасування заборони в`їзду в Україну гр.Туркменістану ОСОБА_3 , у зв`язку із виконанням майнових зобов`язань перед державою та відсутність заборгованості по сплаті адміністративного стягнення, то правова підстава для скасування посвідки на тимчасове проживання позивача відпала.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення УДМС України в Чернівецькій області від 11.10.2024 №73011500102130 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої громадянину Туркменістану ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.