Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №345/55/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/55/26

Провадження № 22-ц/4808/1528/26

Провадження №22-ц/4808/1715/26

Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А.,Луганської В.М.

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Устінського Андрія Вікторовича на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року та апеляційну скаргу представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач як голова комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» підписав наказ від 21.02.2022 року № 18-к «Про звільнення у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників» провідного районного мисливствознавця ОСОБА_2 . Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року скасовано зазначений наказ № 18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця з 23.02.2022 року, стягнуто з ДП «Брошнівський лісгосп» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання рішення суду наказом філії «Брошнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 25.03.2024 № 61-к ОСОБА_2 з 23.02.2022 поновлено на посаді провідного мисливствознавця районного відділу лісового господарства.

Додатковим рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2024 року стягнуто з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника - філія «Брошнівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 367 308,21 грн. з утриманням із цієї cyми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.10.2024 року справі № 350/325/22 додаткове рішення Рожнятівського районного суду від 28 червня 2024 року змінено, зменшивши суму стягнутого з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника філія «Брошнівське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 367 308,21 грн. до 228 530,60 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання рішення суду ОСОБА_2 було виплачено кошти, що підтверджено платіжними інструкціями.

04 березня 2023 року старшим державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці Вагилевич В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74332099, з примусового виконання виконавчого листа виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі № 350/325/22 про поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» з 23.02.2022 року.

09 травня 2024 року на рахунок Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було перераховано кошти, зокрема: 28 400,00 грн. виконавчий збір (платіжна інструкція № 1750 від 09.05.2024); 5 100,00 грн. штраф (платіжна інструкція № 1749 від 09.05.2024).

Таким чином, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов`язки директора Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» та будучи головою комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство», видав два накази, які стосувались ОСОБА_2 , та в подальшому були скасовані судом.

Отже, розмір виплаченого відшкодування через незаконну відміну дії наказу про встановлення ОСОБА_2 надбавки за складність, напруженість у роботі, незаконне звільнення ОСОБА_2 та додаткові платежі, пов`язані із виконання рішень судів, на загальну суму 336 648,97 грн. є матеріальною шкодою, завданою Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» незаконними діями службової особи.

Щодо поновлення строку для подання позовної заяви зазначив, що пропуск зумовлений виключно об`єктивними та незалежними від позивача обставинами, пов`язаними з реорганізацією та правонаступництвом. Пропуск строку не є істотним та не свідчить про зловживання процесуальними правами.

Позивач просив поновити строк для подання позовної заяви, стягнути з відповідача на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» матеріальну шкоду в сумі 336648,97 грн та судовий збір.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року поновлено Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» строк на звернення до суду. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» завдану матеріальну шкоду в розмірі 228 530,60 грн та 2741,98 грн сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2026 року з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» стягнуто на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правничу допомогу 10000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Устінський А.В. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду, не встановивши поважних причин його пропуску. При цьому власник або уповноважений ним орган має право звернутися до суду з позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди протягом одного року з дня її виявлення. Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», у справах про відшкодування шкоди в порядку регресу право вимоги до працівника виникає з моменту виплати підприємством відповідних сум третій особі, і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Відтак, останнім днем звернення до суду з даним позовом було 31.10.2025 року. Тоді як, позов подано лише 08.01.2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку. Позивач не заперечував факт пропуску строку звернення до суду та просив його поновити, посилаючись виключно на реорганізацію підприємства та завершення процедури правонаступництва. Однак, такі доводи не підтверджують наявності об`єктивних, непереборних обставин, які б унеможливили своєчасне звернення до суду.

Таким чином, суд першої інстанції фактично навів обставини, які свідчать про пропуску річного строку для звернення до суду, однак дійшов протилежного висновку про його поновлення, що свідчить про невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та відповідно до 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Також вказує, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність вини ОСОБА_1 у незаконному звільненні працівника, оскільки сам по собі факт скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 , не є безумовною підставою для покладення матеріальної відповідальності на ОСОБА_1 як службову особу, яка підписала відповідний наказ. ОСОБА_1 не володів інформацією про наявність вакантних посад в інших державних підприємствах/філіях ДП «Ліси України», в тому числі ДП «Осмолодське лісове господарство» , оскільки він був лише головою комісії з припинення ДП «Брошнівське лісове господарство», відповідно він і не може вважатися винним у недотриманні процедури звільнення та протиправності наказу.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Представник ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» оскаржив додаткове рішення суду. Вказував, що судом порушено норми процесуального права, а саме принцип пропорційності при розподілі витрат на правничу допомогу. Отже, за умови, що справа не є значно складною, суд правильно зменшив розмір витрат відповідача на правничу допомогу, але не застосував пропорційність до стягнутої суми відповідно до відхиленої частини позовних вимог, яка складала 67,88%. Тому просив змінити додаткове рішення суду, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу на користь відповідача до 3212 грн.

Представник ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Устінський А.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Рішення оскаржено тільки в частині задоволення позову, тому в частині відмови за безпідставністю у стягненні інших збитків позивача, які він обґрунтовує витратами на податки, виконавчий збір, штраф та інше, колегією суддів не переглядається.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 25.05.2021 року № 252-к ОСОБА_1 з 27.05.2021 року було призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Брошнівське лісове господарство».

30.06.2021 року ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки директора, підписав наказ № 139 «Про встановлення доплат, надбавок», яким, зокрема, було скасовано дію пункту 1.7 наказу від 31.12.2020 року № 218 щодо встановлення ОСОБА_2 надбавки за складність і напруженість у роботі в розмірі 30% посадового окладу.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року у справі № 350/993/22, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.03.2024 року, наказ № 139 у частині відміни дії пункту 1.7 наказу від 31.12.2020 року № 218 щодо встановлення ОСОБА_2 надбавки за складність і напруженість у роботі в розмірі 30% посадового окладу, було скасовано та стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_2 невиплачену надбавку в розмірі 18400,65 грн. і 2000 грн. відшкодування моральної шкоди.

29.10.2021 року наказом Державного агентства лісових ресурсів України №713 прийнято рішення про припинення ДП «Брошнівське лісове господарство» шляхом реорганізації та створено комісію з припинення, головою якої призначено ОСОБА_1 .

Згідно з наказом голови комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» від 21.02.2022 року № 18-к «Про звільнення у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників» провідного районного мисливствознавця ОСОБА_2 звільнено з роботи з 23.02.2022 у зв`язку із реорганізацією, скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Наказ підписано головою комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» ОСОБА_1 .

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року у справі № 350/325/22 скасовано наказ № 18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » виданий головою комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» ОСОБА_1 від 21.02.2022 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця з 23.02.2022 року; стягнуто з ДП «Брошнівський лісгосп» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання рішення суду наказом філії «Брошнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 25.03.2024 № 61-к ОСОБА_2 з 23.02.2022 поновлено на посаді провідного мисливствознавця районного відділу лісового господарства.

Додатковим рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2024 року у справі № 350/352/22 стягнуто з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника-філія «Брошнівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 367 308,21 грн. з утриманням із цієї cyми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.10.2024 року у справі № 350/325/22 додаткове рішення Рожнятівського районного суду від 28 червня 2024 року змінено, зменшено суму стягнутого з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника філія «Брошнівське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 367 308,21 грн. до 228 530,60 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання рішення суду ОСОБА_2 було виплачено:

23 228,94 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць (платіжна інструкція № 2202 від 07.08.2024);

160 738,19 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2598 від 31.10.2024).

Відраховано та сплачено податки:

50 276,73 грн. єдиний внесок на суму виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2600 від 31.10.2024);

41 135,51 грн. ПДФО з виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2601 від 31.10.2024);

3 427,96 грн. військовий збір 1,5% з виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2599 від 31.10.2024).

04 березня 2023 року старшим державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці Вагилевич В.М. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 74332099, з примусового виконання виконавчого листа виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі № 350/325/22 про поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» з 23.02.2022 року.

09 травня 2024 року на рахунок Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було перераховано кошти, зокрема:

28 400,00 грн. виконавчий збір (платіжна інструкція № 1750 від 09.05.2024);

5 100,00 грн. штраф (платіжна інструкція № 1749 від 09.05.2024).

Відповідно до платіжної інструкції № 979 від 29.11.2023, судовий збір у розмірі 1 610,40 грн., сплачений при поданні апеляційної скарги на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у справі № 350/993/22.

19 квітня 2024 року державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борис Ю.Б. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 74798931, з примусового виконання виконавчого листа виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі № 350/993/22 про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Брошнівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 20 400,65 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1803 від 22 травня 2024 року на рахунок Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції були перераховані кошти в розмірі 22 730,71 грн., з них: 20 400,65 грн. заборгованість, для подальшого направлення за належністю; 290,00 грн. розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 2 040,06 грн. виконавчий збір.

Поновляючи строк звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що остання виплата ОСОБА_2 підприємством суми за рішенням суди про поновлення на роботі позивачем здійснена 31.10.2024 року. Строк перебігу для обчислення строку на пред`явлення регресного позову починається від дня виплати повної суми, що присуджена, а не її частини, а тому саме з 31.10. 2024 року до позивача перейшло право регресної вимоги. Тому суд зазначив, що річний строк на пред`явлення даного позову почав перебіг із 31.10. 2024 року та мав закінчитися 31.10. 2025 року, а позивач звернувся до суду із позовом 08.01.2026 року.

Однак згідно з наказом ДП «Ліси України» від 31.12.2024 року № 2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом», затверджено передавальні акти активів та пасивів, у тому числі філії «Брошнівське лісове господарство», на балансових та позабалансових рахунках, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, що підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше тільки в кінці 2024 року була завершена реоргашізація. Передача активів, пасивів та документації філії «Брошнівське лісове господарство» відбулася до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», що свідчить про завершення процедури правонаступництва та наявність у позивача з 31.12.2024 року всіх необхідних документів для реалізації права на звернення до суду, тому річний строк для звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди позивачем пропущений з поважних причин.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Отже, спірні правовідносини у справі, яка переглядається, регулюються положеннями КЗпП України, статтею 233 якого встановлено строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що остання виплата ОСОБА_2 підприємством суми за рішенням суди про поновлення на роботі позивачем здійснена 31.10.2024 року. відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що річний строк на пред`явлення даного позову почав перебіг із 31.10. 2024 року та мав закінчитися 31.10. 2025 року.

Вирішуючи питання про поновлення такого строку, суд першої інстанції не з`ясував поважність причин пропуску строку звернення до суду, а погодився із позицією позивача стосовно того, що сам факт реорганізації підприємства є такою поважною причиною, оскільки передача активів, пасивів та документації філії «Брошнівське лісове господарство» відбулася до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», що свідчить про завершення процедури правонаступництва, тому на думку суду у позивача тільки з 31.12.2024 року появилася можливість звернення до суду після отримання всіх необхідних документів.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, є ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, провадження № 61-5845св19).

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 947/16805/20 (провадження № 61-11817св23) вказував, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 607/10843/22 (провадження № 61-14209св23).

Разом із тим таких непереборних, пов`язаних із дійсними перешкодами для звернення до суду, причин позивач не навів.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Брошнівське лісове господарство» з 28.12.2023 року знаходиться в процесі реорганізації, одночасно в державний реєстр внесено запис про правонаступника ДСГП «Ліси України». (а.с.47).

Згідно з статтею 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

При цьому юридична особа продовжує функціонувати, не припиняє діяльність. І позивач в цій справі не надав суду жодного доказу, яки би свідчив про непереборні перешкоди для звернення до суду за умови, що не працювали служби і відділи підприємства, які б відповідали за такий напрямок роботи.

Сама по собі передача документації філії «Брошнівське лісове господарство» до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» 31.12.2024 року не може бути такою причиною, оскільки як підприємство, що підлягає перетворенню, так і його правонаступник функціонували, і іншого позивачем не доведено.

Більш того, позивач звернувся до суду 08 січня 2026 року – тобто з пропуском річного строку навіть після передачі документації філії «Брошнівське лісове господарство» до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», і жодних причин пропуску не навів.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується судом незалежно від заяви сторін і пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. У разі пропуску передбачених строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 08 вересня 2023 року у справі справа № 593/1156/21 провадження № 61-11963св23.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, обов`язки сторін, однак прийшов до необґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку, установленого статтею 233 КЗпП України, всупереч положенням статті 234 цього Кодексу не з`ясував, чи є вони поважними, не навів мотивів, за яких зробив такий висновок і фактично безпідставно погодився з позивачем в цьому питанні, вирішив справу з порушенням норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про пропуск позивачем без поважних причин строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови в позові, висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ № 18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » виданий головою комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» Безруким Л.І. від 21.02.2022 року є протиправним, підлягає скасуванню із поновленням ОСОБА_2 на займаній посаді, і тому відповідач, як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі в зв`язку з незаконним звільненням в розмірі 228 530,60 грн., з яким не згодний представник відповідача, не мають правового значення у справі.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, відповідно до правил ст.ст. 374, 376 ЦПК України оскаржене рішення від 27.05.2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналіз положень статті 270 ЦПК України вказує, що додаткове рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача від 07.07.2026 року є невід`ємною частиною рішення суду по суті спору від 27.05.2026 року, не може існувати окремо, і втрачає силу при скасуванні первісного судового акту.

За таких обставин не мають значення доводи позивача стосовно неправильності висновків суду щодо порушення принципу пропорційності розподілу судових витрат у справі, оскільки додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню разом із рішенням про стягнення суми регресу з ОСОБА_1 ..

Відповідно до п. п. б, в п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Разом з тим у відповідності до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно, з позивача на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір за апеляційне оскарження судового рішення 4112,97 грн. (а.с.100)

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн представник відповідача в системі «Електронний суд» надав: договір про надання професійної правничої допомоги №Ф/22/01/26 від 22.01.2026р.; рахунок на оплату від 29.01.2026 року на суму 25 000 грн, акт №1 здачі-приймання від 29.05.2026 року наданих послуг (фіксований гонорар в рамках справи №345/55/26); копію платіжної інструкції № 2PL309755 від 02.02.2026 року про оплату ОСОБА_1 25 000 грн на підставі договору про надання правничої допомоги № Ф/22/01/26 вiд 22.01.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з клопотаннями про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не звертався.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.

У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі №681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

У цій справі, посилаючись, зокрема, на перелічені в частині третій статті 141 ЦПК України критерії, а саме обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір понесених заявником витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача, до 10 000 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Устінського Андрія Вікторовича задовольнити.

Апеляційну скаргу представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року і додаткове рішення від 07 липня 2026 року Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області скасувати та відмовити у задоволенні позову Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (вул.Шота Руставелі, 9А, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ ВП 45554542, адреса філії вул.Собранецька,156, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 44768034) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування судових витрат 4112 (чотири тисячі сто дванадцять) грн 97 коп. судового збору за подання апеляційної скарги і 10000 (десять тисяч) грн. за надання правової допомоги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складений 05 серпня 2026 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М.Луганська