Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №342/1113/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 342/1113/25

Провадження № 22-ц/4808/1517/26

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»

на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Андріюк І.Г.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, в обґрунтування якого зазначило, що 18.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71476336, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 30 днів, процентна ставка 0,35%, комісія, пов`язана з наданням кредиту – 15% від суми кредиту та складає 600 гривень, у разі порушення – 4% пені на залишок заборгованості. Договір підписано електронним підписом позичальника.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000 грн, за посередництвом АТ «Таксомбанк» в рамках договору про організацію взаємодії переказів коштів фізичним особам, що підтверджується довідкою АТ ««Таксомбанк» про переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, заборгованість складає 13020 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4000 грн, по процентах в розмірі 420 грн, по комісії в розмірі 600 грн, неустойка у розмірі 8000 гривень.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, за умовами якого останній набув право вимоги до відповідача.

У зв`язку з викладеним просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредиту № 71476336 від 18.04.2025 року в розмірі 13020 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4000 грн, по процентах в розмірі 420 грн, по комісії в розмірі 600 грн, неустойка у розмірі 8000 гривень.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем при укладанні договору кредиту №71476336 від 18.04.2025 року було зазначено платіжну карту № НОМЕР_2 для отримання коштів за договором. Посилання суду першої інстанції на відсутність доказів перерахування коштів на виконання умов договору позики суперечать матеріалам справи. Зокрема, у матеріалах справи містяться: довідка АТ «Таксомбанк» про здійснення платіжної операції № f7a0d993-243d-4d45-92ef-ea0bc84d9aa0 щодо перерахування коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , лист позикодавця № 18/09/25-9455 від 18.09.2025 року; відповідь кредитодавця на запит № 15/04/26-49 від 15.04.2026 року щодо визначення відповідачем номера карткового рахунку для отримання коштів за договором, а також відповідь АТ «Піреус Банк МКБ» від 21.05.2026 року, з якої вбачається, що кошти у розмірі 4 000,00 грн були зараховані на картку, визначену відповідачем для отримання коштів, у день кредитування.

Проте судом першої інстанції не враховано зазначені докази.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 13 020 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів зарахування на рахунок відповідача коштів у розмірі 4000 грн за кредитним договором №71476336 від 18.04.2025, а наданий розрахунок заборгованості, складений позивачем самостійно, не є належним і допустимим доказом факту надання відповідачу кредитних коштів та виникнення заборгованості за договором №71476336 від 18.04.2025 року.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 18.042025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №71476336.

Відповідно до п.2.1. договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк , шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту.

Пунктом 2.2. передбачено суму кредиту 4000 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка в день 0,350% , комісія за надання кредиту – 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600 грн).

Дата повернення кредиту: 17.05.2025, денна процентна ставка 0,85 % в день, проценти за понадстрокове користування кредитом – 4% в день, пеня 4% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1644,02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 5020 гривень.

Відповідно до п.6.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно п. 10.6. договору вбачається, що сторони погодили, що строк позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) та процентів за понадстрокове користування кредитом, у разі їх нарахування, становить 5 (п`ять років).

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 42603.

Також, відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором 42603 таблицю обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком №1 до договору.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Згідно довідки АТ «Таксомбанк» 18.04.2025 року на сайті www.my.credit на банківську карту НОМЕР_3 проведено платіж на суму 4000 гривен.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором про надання коштів у кредит №71476336 від 18.04.2025 року станом на 18.09.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 13020 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованості за процентами в розмірі 420 грн, заборгованості за пенею у розмірі 8000 гривень, заборгованості за комісією у розмірі 600 гривень.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» 16.09.2025 року укладено Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71476336 від 18.04.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025 року – Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 13020 грн, з яких 4000 грн - сума заборгованості за тілом, 420 грн - сума заборгованості за відсотками, 8000 грн - сума заборгованості за пенею, 600 грн – комісія.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Деал Фінанс Груп» станом на 07.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 71476336 від 18.04.2025 року становить 13020 грн, з яких 4000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 420 грн - сума заборгованості за відсотками, 8000 грн - сума заборгованості за пенею, 640 грн – комісія.

Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 03.12.2025 року банківська картка № НОМЕР_4 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , рух коштів за період за період з 18.04.2025 року до 21.04.2025 року відсутній.

За інформацією АТ «Піреус Банк МКБ» від 12.03.2026 картковий рахунок № НОМЕР_3 не обліковується за фізичною особою ОСОБА_1 , оскільки зазначена фізична особа не є клієнтом банку. Зазначена платіжна картка була емітована в АТ «Піреус Банк МКБ» та належала іншій фізичній особі.

АТ «Піреус Банк МКБ» у листі від 21.05.2026 року повідомило, що грошові кошти у сумі 4000 грн 18.04.2025 року були зараховані на рахунок власника банківської картки № НОМЕР_3 , яка була емітована (випущена) на клієнта ОСОБА_2 та обліковувалась у АТ «Піреус Банк МКБ».

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор).

У справі, яка переглядається, встановлено, що 18.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №71476336, шляхом його підписання електронними підписами сторін, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сума кредиту – 4000 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка в день 0,350% , комісія за надання кредиту – 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600 грн).

Пунктом п.2.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту.

В реквізитах договору зазначено номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Отже, згідно умов п. 2.1. договору, саме на цей електронний платіжний засіб позичальника, який зазначено в реквізитах договору про надання коштів у кредит №71476336 від 18.04.2025 року мали бути перераховані грошові кошти.

Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 03.12.2025 року банківська картка № НОМЕР_4 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , рух коштів за період з 18.04.2025 року по 21.04.2025 року відсутній, зарахування коштів за даний період теж не здійснювались.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891/15, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 4 000 грн за договором про надання коштів у кредит №71476336 від 18.04.2025 року.

Посилання скаржника на те, що довідкою АТ «Таксомбанк» про здійснення платіжноїоперації № f7a0d993-243d-4d45-92ef-ea0bc84d9aa0 підтверджується перерахування коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 є необґрунтованими, оскільки згідно відповіді заст. начальника відділу внутрішньої безпеки АТ «Піреус Банк МКБ» від 12.03.2026 року, картковий рахунок № НОМЕР_3 не обліковується за фізичною особою ОСОБА_1 , зазначена фізична особа не є клієнтом Банку. Вказана платіжна картка була емітована в АТ «Піреус Банк МКБ» та належала іншій фізичній особі.

Також, згідно відповіді начальника управління банківської безпеки АТ «Піреус Банк МКБ» від 21.05.2026 грошові кошти у сумі 4000 грн 18.04.2025 були зараховані на рахунок власника банківської картки № НОМЕР_3 , яка була емітована (випущена) на клієнта ОСОБА_2 та обліковувалась у АТ «Піреус Банк МКБ».

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання позивачем свого обов`язку щодо перерахування на рахунок, який належить ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 4 000 грн за договором про надання коштів у кредит №71476336 від 18.04.2025 року.

Натомість наявні у справі докази свідчать про те, що грошові кошти були перераховані на банківську картку № НОМЕР_3 , яка не належала ОСОБА_1 , а була емітована АТ «Піреус Банк МКБ» на ім`я іншої фізичної особи. При цьому на банківську картку, реквізити якої були зазначені у договорі як електронний платіжний засіб позичальника № НОМЕР_1 , будь-яких зарахувань кредитних коштів у період з 18.04.2025 року по 21.04.2025 року не здійснювалось.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева