Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №341/632/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/632/26

Провадження № 22-ц/4808/1467/26

Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,

на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Мергель М.Р.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01.05.2025 у м. Бурштині (траса Н 09, Мукачево-Львів) за участю транспортного засобу ОСОБА_1 , Volkswagen Tiguan 2011 року, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував її чоловік ОСОБА_3 , та транспортного засобу Volvo FH 460, д. н. з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкодження зазнав її транспортний засіб.

На місці події учасники дорожньо-транспортної пригоди склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, після чого ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» для виплати страхового відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-225460814 від 16.12.2024 року.

25.05.2025 року позивачка отримала від ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування в розмірі 59 910,46 грн.

Згідно до висновку експерта за результатами транспортно-товарознавчої експертизи від 03.06.2025 NCE-19/109-25/882-AB вартість відновлювального ремонту Volkswagen Tiguan 2011 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 97300, 36 грн.

10.07.2025 року позивачка звернулася до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з вимогою доплатити різницю між страховою виплатою згідно транспортно-товарознавчої експертизи від 03.06.2025 NCE-19/109-25/882-AB.

ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомила позивачку що підстави для виплати відсутні, оскільки сторони досягли згоди про розмір і спосіб її відшкодування.

Враховуючи, що ліміт відповідальності страховика 80000 грн, різниця між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та сумою виплаченого страхового відшкодування становить 20 089,54 грн і ця грошова сума підлягає стягненню з ПАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», у зв`язку із відмовою її доплатити.

Також,вважає,що винуватець ДТП ОСОБА_4 повинен сплатити різницю між лімітом відповідальності та розміром матеріальної шкоди.

Крім того,зазначила,що діями відповідача ОСОБА_2 їй спричинено моральну шкоду.

Просила суд стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 20089,54 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 42 300,0 грн, з яких матеріальна шкода в розмірі 17300,0 грн, моральна шкода в розмірі 25 000,0 грн. Стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 21679,60 грн.

Рішенням Гальцького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 20089,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 17300,0 грн, моральну шкоду в розмірі 5000,0 грн.

Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 425,98 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 4911,49 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 477,23 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 5502,34 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року скасувати в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом не враховано, що відповідно до пункту 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.24 року договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Даний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.24 року введений в дію з 01.01.2025 року. Поліс страхування № ЕР-225460814, яким забезпечено цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , був укладений та набрав чинності 16.12.2024 року, тобто до введення в дію Закону № 3720- ІХ, та на умовах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, який був чинним на момент укладення та набрання чинності цим полісом.

Судом першої інстанції допущено істотне порушення норм матеріального права, що полягає в незастосуванні закону, який підлягав застосуванню. Спірний договір страхування укладено та він набрав чинності 16.12.2024 року, тому на дані правовідносини поширюються положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, що передбачено пунктом 6 «Прикінцевих та перехідних положень» нового Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.

Посилається на те, що відповідно до ст. 29, п. 34.4 ст. 34 та п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV, страховик і потерпілий мають право погодити розмір та спосіб виплати без проведення додаткової експертизи — за результатами огляду представника страхової компанії. У цій справі позивачка та ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» досягли згоди щодо розміру виплати 59 910,46 грн та її способу на підставі акта огляду і ремонтної калькуляції AUDATEX № 25-1312073 від 12.05.2025 року для автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN (д.н. НОМЕР_1 ), що підтверджується її заявою про страхове відшкодування від 14.05.2025 року, де позивач погодилася із визначеним страховиком розміром страхового відшкодування, будь-яких заперечень щодо розміру страхового відшкодування не висловлювала.

З огляду на положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повністю та належним чином виконало свій обов`язок щодо виплати страхового відшкодування у цьому страховому випадку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 посилається на законність та обґрунтованість рішення суду, просить рішення суду залишити без змін. Зазначила, що відповідно до п.6 Прикінцевих положень Закону №3720-IX договори обов`язкового страхування продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Тобто чинність зберігають «договори», а не окремі норми закону і не «правовідносини».

З огляду на положення п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3720-IX, Закон № 1961-IV втратив чинність 01.01.2025 та припинив існування як джерело права, а тому він не породжує будь-які права чи обов`язки. Оскільки спірні правовідносини, пов`язані із завданням шкоди, що виникли 01.05.2025 року, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.5 ЦК України.

Заява-погодження є заявою ОСОБА_1 про виплату, а не двостороннім правочином про відмову від права на повне відшкодування збитку. Її підписання до отримання незалежної оцінки не позбавляє ОСОБА_1 права вимагати доплату до дійсного розміру шкоди в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 80 000,00 грн.

Згідно статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 62389,54 грн і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2025 року оскаржується в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 17300,0 грн та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 20089,54 грн.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги до АТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суд виходив з того, що спірні правовідносини у цій справі виникли 01.05.2025 року. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі – Закон № 1961-IV) втратив чинність з 01.01.2025 на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX (далі – Закон № 3720-IX). У пунктах 1 та 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX передбачено, зокрема, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року. Закон № 1961-IV визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону (№ 3720-IX).При цьому у пункті 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX визначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону № 1961-IV. Суд дійшов висновку, що до спірних відносин у цій справі, які виникли 01.05.2025, не можуть бути застосовані положення Закону № 1961-IV, який втратив чинність 01.01.2025. Оскільки страховий випадок у цій справі настав за договором страхування, який набрав чинності 17.12.2024, то до нього не можуть бути застосовані положення Закону № 3720-IX відповідно до змісту пункту 6 « Прикінцеві та перехідні положення»» Закону № 3720-IX. Суд дійшов висновку, що до спірних відносин у цій справі підлягають застосуванню загальні положення ЦК України та вимоги Закону України «Про страхування», чинні на час виникнення спірних відносин.

Переглядаючи справу в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.05.2025 року о 10:40 у м. Бурштин (автошлях Н-09 сполученням Мукачево — Львів) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Volkswagen Tiguan (2011 року, державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_3 та Volvo FH 460 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Volkswagen Tiguan, який належить позивачці зазнав ушкоджень.

Відповідно до полісу № ЕР-225460814 автомобіль марки Volvo FH 460, д. н. з. НОМЕР_2 , застрахований у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страхова сума на одного потерпілого становить 160 000,0 грн.

Відповідно до заяви про страхове відшкодування від 14.05.2025 ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» досягли згоди про розмір страхового відшкодування, який складає 59910,46 грн та розрахований на підставі розрахунку системи АUDАТЕХ.

Згідно з копією страхового акта ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 20.05.2025 № 250001312073 сума страхового відшкодування становить 59910,46 грн.

За заявою ОСОБА_1 про страхове відшодування ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рахунок позивачки 20.05.2025 року перерахувало страхове відшкодування у розмірі 59910,46 грн.

Відповідно до висновку експерта від 03.06.2025 № CE-19/109-25/882-АВ вартість матеріального збитку, завданого власнику наданого на дослідження автомобіля марки Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення, внаслідок завданих йому пошкоджень станом на 01.05.2025 року становить 97300,0 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №3720-IX, який набрав чинності з 01.01.2005 року) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Пунктом 2.4 статті 2 Закону № 3720-IX передбачено, що у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.

Пунктом 6 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3720-IX , який набрав чинності з 01.01.2025 року встановлено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Судом встановлено, що 01.05.2025 року о 10:40 у м. Бурштин (автошлях Н-09 сполученням Мукачево — Львів) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Volkswagen Tiguan (2011 року, державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_3 та Volvo FH 460 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-225460814 автомобіль марки Volvo FH 460, д. н. з. НОМЕР_2 , застрахований у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страхова сума на одного потерпілого становить 160 000,0 грн.

Як вбачається із змісту вказаного договору договір укладено 17.12.2024 року, строк дії договору з 17.12.2024 року по16.12.2025 року.

Дорожньо-транспортна пригода сталася 01.05.2025 року.

На час укладення страхового договору між ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та страхувальнико діяв Закон України від 1 липня 2004 року №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи зміст пункту 6 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3720-IX , який набрав чинності з 01.01.2025 року про те, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1961-IV.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія,транспортного засобу, причетного до дорожньо транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Судом встановлено, що позивачка 14.05.2025 року підписала заяву про страхове відшкодування згідно якої підтвердила, що між нею та страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування. Зазначений розмір у сумі 59910, 46 грн розраховано на підставі розрахунку Аудатекс, та погодила спосіб здійснення страхового відшкодування.

За заявою ОСОБА_1 про страхове відшкодування ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рахунок позивачки 20.05.2025 року перерахувало страхове відшкодування у розмірі 59910,46 грн.

Тобто, 14.05.2025 року ОСОБА_1 узгодила з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розмір страхового відшкодування у розмірі 59910, 46 грн, після чого страховик виплатив йому узгоджену суму.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд зазначив, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

У постанові від 21 квітня 2025 року у справі №127/2551/23 Верховний Суд зазначив, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)). Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У підписаній заяві про страхове відшкодування зазначено, що вона складена у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.

Тобто, за змістом вказаної заяви позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування у сумі 59910, 46 грн, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.

Відомостей про те, що позивач підписав вказану заяву під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про стягнення з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 20089,54 грн є помилковим, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють порядок визначення та виплати страхового відшкодування.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає задоволенню. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 20089,54 грн слід скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 20089, 54грн.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

За подання апеляційної скарги ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплачено судовий збір у розмірі 1996,80 грн.

Оскільки судом задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», тому понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 1996,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови у позові на позивача; уразі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовлено, то відсутні підстави для стягнення витрат пов`язаних із залученням експерта та витрат на правничу допомогу, тому рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року в частині стягнення ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивачки судового збору у розмірі 425, 98 грн, та витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 4911, 49 грн підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 267, 374,376 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року задовольнити.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 20089,54 грн, та в частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 425, 98 грн, витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 4911, 49 грн скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 20089,54 грн та стягнення судових витрат по сплаті судового збору, витрат із залученням експерта, правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», код ЄДРПОУ: 24175269, юридична адреса:вул. вул. Глибочицька, 44, м. Київ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1996,8 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева