Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №560/12518/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12518/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

05 серпня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

До суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення. Позивач зазначає, що судом не було вирішене питання щодо визначення конкретного способу захисту і виконання рішення. З огляду на це, він просить ухвалити додаткове судове рішення, яким доповнити резолютивну частину рішення абзацом такого змісту: зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2024 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельних ділянок з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0004 та 6822789100:01:007:0005, з урахуванням правових висновків суду.

Частинами першою, третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що прийняв рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі, у том самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до положень КАС України розгляд питання про прийняття додаткового рішення може проводитись без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Системний аналіз наведеної норми свідчить про те, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного рішення і постановляється для усунення його неповноти. Водночас додаткове рішення не може змінювати суті основного рішення або вирішувати ті позовні вимоги, які не були заявлені позивачем та не були предметом дослідження і розгляду судом під час розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив виключно визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради щодо невнесення та неприйняття рішення на пленарному засіданні сесії ради протягом місяця по заяві-клопотанню від 09.06.2025 (від дати реєстрації 10.06.2025). Позовних вимог зобов`язального характеру (в тому числі щодо зобов`язання вчинити дії за наслідками розгляду вказаної заяви) позивач у цій справі не заявляв.

Відтак, рішенням суду від 24.09.2025 заявлені позивачем вимоги вирішено суворо в межах предмета та підстав поданого позову (відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України). Застосований судом спосіб захисту порушеного права повністю узгоджується із межами заявлених позовних вимог, а тому твердження заявника про те, що суд не вирішив питання щодо конкретного способу захисту, є безпідставними.

Натомість, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить доповнити резолютивну частину рішення новою вимогою зобов`язального характеру, яка стосується повторного розгляду відповідачем іншої заяви - від 13.03.2024.

У той же час, вказана заява позивача від 13.03.2024 не була предметом судового оскарження в межах даної адміністративної справи та не заявлялася у позовних вимогах. Той факт, що у своїй заяві від 09.06.2025 (яка є предметом розгляду у цій справі) позивач посилався на раніше подану заяву від 13.03.2024 як на первинну, та просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на її підставі, не робить документ від 13.03.2024 самостійним предметом спору у цій справі. Суд надавав правову оцінку виключно факту бездіяльності ради щодо нерозгляду заяви від 09.06.2025.

Більше того, як слідує з доводів самого заявника та встановлених обставин, щодо розгляду заяви від 13.03.2024 судом вже ухвалено інше судове рішення зобов`язального характеру. Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Рішення суду у справі 560/12518/25 набрало законної сили на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025. Отже, правильність рішення суду першої інстанції (і обраний ним спосіб захисту, який повністю відповідав заявленим вимогам) вже була перевірена та підтверджена судом апеляційної інстанції, що робить намагання позивача доповнити його додатковим рішенням, ще більш безпідставним.

Суд вважає, що механізм додаткового судового рішення, закріплений у статті 252 КАС України, не може використовуватися як спосіб штучного розширення предмета позову після ухвалення рішення, як засіб дублювання виконавчих документів або як інструмент спонукання до виконання судових рішень, ухвалених в інших справах.

Питання належного виконання відповідачем зобов`язань щодо розгляду заяви від 13.03.2024 має вирішуватися в порядку виконання вже існуючого судового рішення (зокрема, шляхом судового контролю в порядку ст. 382 КАС України в межах іншої справи), а не шляхом доповнення рішення у поточній справі, де вказана заява не була самостійним предметом судового дослідження.

Враховуючи викладене, оскільки суд вирішив усі заявлені у цій справі позовні вимоги, а вимога про зобов`язання повторно розглянути заяву від 13.03.2024 позивачем не заявлялась і судом не розглядалась, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з обраним ним же способом захисту. Водночас така незгода не свідчить про наявність жодної із підстав, передбачених ст.252 КАС України, для ухвалення додаткового судового рішення.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.