Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №933/413/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1762/26 Справа № 933/413/26 Суддя у 1-й інстанції - Попович І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника адвоката Хараїм О.В.,

апеляційну скаргу адвоката Хараїм О.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Олександрівського районного суду Донецької області від 13 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; звільнено від сплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Олександрівського районного суду Донецької області від 13 травня 2026 року встановлено, що 17.03.2026 року о 07:25 год. Донецька область Краматорський район селище Олександрівка по вул. Центральній, біля буд. 114, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi Shogun, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від продуття газоаналізатора Драгер 6810 на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився, від проходження медичного огляду у медичному закладі на факт вживання спиртних напоїв у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився на відеозапис боді камери 14, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

Захисник Хараїм О.В. в апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 13 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 та закрити провадження в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

Звертає увагу, що фактично судом було проігноровано клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та безпідставно розглянуто справу за його відсутності. Крім того, вказані обставини в оскарженій постанові не відображені взагалі.

Внаслідок розгляду справи за його відсутності ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати свої справа, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема на подання додаткових доказів, а також забезпечення гарантованого йому права на захист.

Звертає увагу, що у графах протоколу "підпис поліцейського, який склав протокол" та інших графах, наявний підпис ОСОБА_1 . Тобто, протокол серії ЕПР1 №616920 від 17.03.2026 року не підписаний особою, яка його склала, отже не набув юридичної сили.

Зазначає, що поліцейським не усунено недоліків в протоколі, оскільки таке усунення, згідно рішення суду, повинно бути проведено виключно шляхом складання нового протоколу про адміністративне правопорушення, з безумовним виконанням вимог ст. 256 КУпАП.

Вважає суперечливими висновки суду, що наявність у графі "підпис поліцейського, який склав протокол" підпису ОСОБА_1 , а не поліцейського - технічною опискою, яка не впливає на встановлені в судовому засіданні обставини, і не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП.

Наголошує, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Звертає увагу, що будь-які ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 не виявляли та не встановлювали, протягом усього часу спілкування із працівником патрульної поліції він поводить себе спокійно, координація мови у нього не порушена, пальці його рук не тремтять, та він має цілком природне забарвлення шкіряного покриву.

Більш того, пальці його рук взагалі на предмет тремтіння ніхто не перевіряв.

Зауважує, що недотримання поліцейськими процедури та порядку попереднього огляду та виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак алкогольного сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Окремо звертає увагу, що одразу після закінчення оформлення адміністративного матеріалу, ОСОБА_1 , як діючий військовослужбовець, одразу ж звернувся до ВСП для підтвердження факту знаходження у тверезому стані. Як вбачається з акту огляду № 00236 від 17.03.2026, проведеним офіцером за напрямком організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 ) капітаном ОСОБА_2 , ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, результат – негативний, 0,00 проміле. Вказані обставини вказують на те, що будь-яких ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 не мав, а пропозиція пройти огляд була вочевидь незаконною.

Вважає, що та обставина, що працівник поліції інформує ОСОБА_3 , що він має право відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, достеменно усвідомлюючи про наслідки такої відмови, свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлює протиправність таких дій.

Окремо звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у вч НОМЕР_3 та в момент зупинки виконував обов`язки військової служби, а саме їхав на полігон. Про це ОСОБА_1 повідомляв поліцейським і на відеозаписі це зафіксовано. Вважає, що вищевикладені обставини вказують, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, а саме виконував наказ пов`язаний із проходженням військової служби, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Наголошує, що в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом).

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта - військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого ст. 266-1 КУпАП, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Наполягає, що 17.03.2026 р. ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем – був спеціальним суб`єктом правопорушення у розумінні КУпАП. Тож огляд військовослужбовця на стан сп`яніння у цьому випадку повинна були провести посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а не працівник патрульної поліції.

Разом з тим, просить врахувати дані про особу ОСОБА_1 та вирішити питання щодо можливості застування аналогії закону та призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Хараїм О.В. підтримала свою апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника та доводи його апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_4 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, так і під час апеляційного розгляду доказами, а саме:

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 616920 від 17.03.2026 року містить відомості про те, що 17.03.2026 року о 07:25 год. Донецька область Краматорський район селище Олександрівка по вул. Центральній, буд.114, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi Shogun, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від продуття газоаналізатора Драгер 6810 на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився, від проходження медичного огляду у медичному закладі на факт вживання спиртних напоїв у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився на відеозапис боді камери 14, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У протоколі свідків не зазначено.

У графі пояснення, зазначено "не згідний із твердженням, що перебував у стані алкогольного сп`яніння. Не було запаху з рота, а руки тремтіли, бо холодно. З постановою не згідний. Все це було суб`єктивно" (а.с.4).

17.03.2026 року ОСОБА_1 виписано направлення до Краматорської ЛІЛ, в якому зазначені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, тремтіння пальців рук, блідість обличчя. Міститься запис про те, що на огляд до закладу охорони здоров`я не доставлявся (а.с.7).

Згідно електронного рапорту від 17.03.2026 року, 17.03.2026 року у с-щі Олександрівка по вул. Центральній було зупинено автомобіль марки Mitsubishi Shogun, н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння (а.с.8)

Згідно довідки Інспектора СРПП ВнП № 1, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 25.10.2022 року, та протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.10).

Відеозапис, долучений до протоколу складається з "3" файлів:

- файл "CAM-014_00000020260317072546_0187" містить відомості про те, що поліцейські зупиняють т/з, причина зупинки іноземна реєстрація автомобіля. На вимогу поліцейського водій надає документи на т/з у паперовому вигляді та посвідчення водія у застосунку «Дія». Поліцейський запитує: Чи нічого водій на вживав, водій заперечує вживання, бо їде на полігон. Поліцейський просить водія видихнути повітря, після чого просить водія вийти з автомобіля. На питання водія: А в чому причина?, поліцейський зазнає, що є запах алкоголю з порожнини рота. Вживали вчора алкогольні напої?, на що водій: Не вживав, алкогольні напої не вживаю. Поліцейський зазначає, що у водія "поведінка якась не відповідає". Пропонує пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, на що водій: На підставі чого? Поліцейський: На підставі того, що у вас є ознаки алкогольного сп`яніння: почервоніння очей, тремтіння пальців рук, на що водій: Холодно, їду на полігон. Водій зауважує, що його постійно зупиняють, чіпляються до нього, на що поліцейський зазначає, що відсутній передній номерний знак, тому і зупиняють. Водій дістає його з багажника, посилаючись на те, що немає часу його причепити. Позаду номер є. Поліцейський знову пропонує продути газоаналізатор, на що водій: Підстави? Поліцейський: У вас є ознаки алкогольного сп`яніння. Водій: Тоді давайте 2 свідків, на що поліцейський зазначає, що з самого початку ведеться відеозапис на боді камеру. Водій вимагає назвати ознаки сп`яніння, на що поліцейський: Почервоніння очей та тремтіння пальців рук, "у вас зіниці очей тонше спічки", на що водій: Так я не спав. Підходить інший працівник поліції і водій зазначає: "Ваш колега намагається розвести мене по вживанню алкогольних напоїв, тому що в мене є якісь явні ознаки на його погляд, але я не згідний з ним", на що поліцейський: Так треба продути на місці і тоді відпадуть всі питання. Водій: Так ознаки які? на що поліцейські: Блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Водій: Холодно. Поліцейський: Почервоніння очей як може холод вплинути? Водій: Почервоніння очей, бо не спав. Поліцейський: Продувати газоаналізатор Драгер на місці зупинки будете? Водій: Причина? Поліцейський: т/з на іноземній реєстрації, до того ж відсутній номерний знак попереду. Водій: Відвалився, немає стяжок прикрутити, при цьому погоджується щодо законності зупинки т/з. Поліцейський: "При перевірці документів були виявлені ознаки сп`яніння, тому ви на вимогу поліцейського зобов`язані пройти огляд за допомогою Драгер або тут або у лікарні. Пропонуємо на місці пройти продуття. Ви можете відмовитися, вам цього ніхто не забороняє, але за це є адміністративна відповідальність, передбачена п.2.5 ПДР. Поліцейський знову пропонує продути на місці, водій зазначає, щоб оформляли як відмову. На пропозицію пройти огляд у лікарні водій також відмовився. Повідомляють, що на водія буде складено протокол за ст.130 КУпАП за п.2.5. Далі події продовжуються у службовому автомобілі. Переходять до складання протоколу;

- файл "CAM-014_00000020260317073547_0188" містить відомості про те, що триває процедура складання протоколу, роз`яснюють права за ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Оголошують протокол. На питання поліцейського: Чи все правильно зазначено? Водій заперечень не заявив;

- файл "CAM-014_00000020260317074547_0189" містить відомості про те, що роздруковують протокол та повідомляють, що буде складено постанову, що керували т/з без державного номерного знаку. Далі продовжують підписувати відповідні графи протоколу, пише пояснення, отримує копію протоколу.

Відео містить відомості про те, що поліцейський ставить підпис на протоколі і копії протоколу, яку вручив водію (а.с.10).

Вказані докази апеляційний суд вважає належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання про допустимість та належність зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 17.03.2026 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

На відеозаписі зафіксована події за участю водія ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, відображено його поведінку, факт керування ним транспортним засобом, факт наявності в нього виявлених працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння (07:27:17), та факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження в встановленому законом порядку огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я (07:34:26).

Тож, наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Доводи сторони захисту, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану сп`яніння вважаю необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції, такі доводи сторони захисту були предметом розгляду та їм надано повну та обґрунтовану оцінку суддею 1-ї інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції

Так, з дослідженого відеозапису встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 , який перебував на водійському сидінні, після чого саме ОСОБА_1 виходить з водійського сидіння та відкриває багажне відділення транспортного засобу для огляду (07:27:27), добровільно та самостійно відповідає на запитання працівників поліції.

З відеозапису встановлено, що поліцейським були вчинені дії для перевірки наявності чи відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зокрема, перевірку очей (07:27:17), запропоновано водію здійснити видих в напрямку поліцейського (07:27:25), повідомлено про тремтіння пальців рук (07:29:53). Протягом всього часу спілкування ОСОБА_1 з поліцейським, висловлював в бік поліцейського недовіру його діям та роз`ясненням, чим підтверджується наявність поведінки, що не відповідає обстановці.

Тож, твердження сторони захисту під час апеляційного розгляду, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, які не формально, а шляхом їх встановлення поліцейським були виявленні на місці зупинки транспортного засобу, з урахуванням даних з відеозапису, є необґрунтованими.

Разом з тим, твердження апелянта про наявність провокації в діях поліцейського під час апеляційного розгляду встановлено не було. Напроти, поліцейським водію ОСОБА_1 було неодноразово оголошено, що у нього виявлені ознаки алкогольного сп?яніння, які перелічувались неодноразово поліцейським, а також було роз`яснено порядок проходження огляду на встановлення стану сп`яніння, наслідки відмови від проходження такого огляду (07:32:31).

Проте, такі дії поліцейського, направлені на роз`яснення водію порядку проведення огляду та наслідків, що можуть настати внаслідок такого огляду чи за відмову від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, ніяким чином не свідчать про наявність провокації в діях поліцейського.

Разом з тим, твердження сторони захисту про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 також не знайшло свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння при виявленні ознак сп`яніння. Причина зупинки ніяким чином не впливає на обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння.

Окрім того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. А у випадку не згоди водія з причинами зупинки працівниками поліції, передбачена можливість відповідно до п. 2.14 ПДР оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.

ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Хараїм О.В. в ході судового розгляду не подано ніяких доказів про підтвердження порушення законодавства працівниками поліції щодо підстав зупинки транспортного засобу (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо).

Доводи сторони захисту про порушення порядку огляду через відсутність підпису поліцейського в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , та / або не належність підпису саме поліцейському, вважаю необгрунтованими. Крім того, такі доводи були предметом розгляду суддею першої інстанції та їм надано повну та належну оцінку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підпис поліцейського у протоколі про адміністративне правопорушення істотно не відрізняється від наявних підписів цього поліцейського, які єна інших документах, що знаходяться в цій справі, зокрема його заяви, адресованої суду першої інстанції про розгляд цієї справи за його відсутності (а.с.21).

Крім того, відеозапис містить відомості про те, що поліцейський поставив підпис на оригіналі протоколу та його копії, яку вручив водію.

Тож, під час апеляційного розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність вимогам ст. 256 КУпАП складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №616920 від 17.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на чому наполягала сторона захисту в апеляційній скарзі.

Крім того, суддя першої інстанції обгрунтовано відхилив як доказ невинуватості ОСОБА_1 долучений ним акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів № 00236 від 17.03.2026 року з роздруківкою до нього, оскільки даний огляд було проведено неуповноваженими особами на складання протоколу за ст. 130 КУпАП, а саме представниками ВСП, які відповідно до вимог ст. 255 КУпАП таких повноважень не мають на відміну від працівників поліції.

Слушно суддею зауважено, що огляд представником ВСП був проведений о 12:00 год., у той час, як зупинка ОСОБА_1 17.03.2026 року, відбулась о 07:25 год., тобто з пропуском встановленого ст. 266 КУпАП 2-х годинного часу на проходження огляду та у присутності одного свідка.

При цьому, слід мати на увазі, що в межах даної справи ОСОБА_1 обвинувачується не у керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а у відмові від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на законну вимогу уповноваженої на те посадовою особою – поліцейським.

Доводи апелянта щодо неналежного врахування судом статусу військовослужбовця ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою на те особою – працівником поліції, а не представником ВСП, та складання протоколу про порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на законі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до правопорушень, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, то питання, пов`язані із виявленням дій, передбачених ст. 130 КУпАП, відносно військовослужбовців регулюються в загальному порядку. Тобто, проведення огляду та складання протоколу про це правопорушення віднесено до повноважень Національної поліції.

З урахуванням вищенаведеного доводи сторони захисту щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою на те особою, є необґрунтованими.

Також є правильним висновок судді 1-ї інстанції, що керування транспортним засобом особою, яка є військовозобов`язаною, не усуває її обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.

Вказані висновки не суперечать роз`ясненню Верховного Суду від 17.12.2025 р. №748/0/158-25, в якому, зокрема зазначається, що питання стосовно кваліфікації діяння військовослужбовця та порядку проведення його огляду на стан сп`яніння пропонується вирішувати судом у кожному конкретному випадку з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Отже, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тобто в установленому законом порядку, судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Отже, ті докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено, що суддя 1-ї інстанції будь-яким чином спотворив чи перекрутив обставини події, що мала місце за участю ОСОБА_1 за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, на чому наполягала сторона захисту.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 , оскільки справу було розглянуто за відсутності особи, стосовно якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 при поданій ним заяві про відкладення розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції та матеріалів справи, розгляд судом 1-ї інстанції було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , проте дане питання вирішено судом, з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП.

Перевіркою матеріалів справи встановлено відсутність в ній поданого ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи, на чому наполягав апелянт.

Перевіряючи вказані апеляційні доводи, шляхом дослідження долучених до апеляційної скарги апелянтом доказів направлення на адресу місцевого суду клопотання про відкладення розгляду цієї справи, встановлено наступне:

Зі скриншоту з електронної поштової скриньки вбачається, що клопотання про відкладення розгляду справи було направлено на електронну адресу: spd52@spd.ics.gov.ua, що не є офіційною електронною адресою Олександрівського районного суду Донецької області. Так, згідно даних з офіційного сайту місцевого суду, його електронною адресою є: inbox@ol.dn.court.gov.ua

З урахуванням наведеного під час апеляційного розгляду не було встановлено порушення суддею першої інстанції прав ОСОБА_1 на доступ до суду, прав на захист та можливість надання безпосередньо своїх пояснень в суді.

Звертаю увагу, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 також не приймав участь в судовому засіданні. Проте, захисник не заперечував проти розгляду справи у апеляційному суді без участі ОСОБА_1 , зазначивши, що йому відомо про розгляд апеляційної скарги і їх правова позиція узгоджена. З врахуванням чого, вважаю додержаним право ОСОБА_1 на захист.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які би не було предметом дослідження в суді 1-ї інстанції.

Що стосується доводів захисника про призначення стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації та застосування положень ст. 69 КК України, апеляційний суд не вважає їх слушними з огляду на таке.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.

У такому випадку загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення – у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом або не застосування того чи іншого обов`язкового стягнення.

У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 як то позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.

Отже, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., що є еквівалентом однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Тож, постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови судді 1-ї інстанції та закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Хараїм О.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Олександрівського районного суду Донецької області від 13 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин